Дядечко Л.П., Кузнецова Я.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Для розроблення успішної ринкової стратегії, оцінки перспектив і напряму розвитку підприємства, а також для обгрунтування рішень щодо доцільності його інвестування необхідна всебічна оцінка як середовища, в якому функціонує підприємство, так і діяльності самого підприємства, найперше, ефективності використання його економічного потенціалу в кризових умовах господарювання. Тому доволі актуальною стає проблема формування адекватного кризовим умовам економічного потенціалу підприємств.

Питанням сутності та ролі економічного потенціалу підприємств багато десятиліть приділялася увага учених. В кінці 1970-х та на початку 1980-х рр. минулого століття опубліковано багато праць, що містять різні аспекти поняття «потенціал». Загальним для цих робіт стало визнання значних відмінностей у визначенні сутності понять «потенціал» взагалі та «економічний потенціал підприємства». Тому, формування ефективного економічного потенціалу підприємств в сучасних умовах господарювання потребує узагальнення теоретичних підходів до визначення цих понять, що й стало метою написання цієї роботи.

Вагомий внесок в теоретико-методологічну базу визначення сутності економічного потенціалу внесли такі вчені як М.І.Лагун, Є.В.Мніх, Л.І.Самоукін, І.В.Сіменко, М.У.Сліже, Р.А.Фатхутдінов, О.С.Федонін та ін.

Термін «потенціал» у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова «potentia», що означає «приховані можливості», які за визначенням Н.С. Краснокутської, в господарській практиці можуть стати реальністю [1, с.5]. У вітчизняній економічній літературі цей термін у широкому розумінні трактують як можливості, наявні сили, запаси, засоби, які можуть бути використані, або як рівень потужностей у будь-якому відношенні, сукупність зacoбів, необхідних для будь-якої діяльності.

У Великому енциклопедичному словнику економічний потенціал визначається як сукупна здатність галузей суспільного господарства здійснювати виробництво продукції й надавати послуги, що обумовлюється рівнем розвитку виробничої й невиробничої сфер діяльності, досягненнями науки, техніки, технологій, а також ресурсами розвіданих корисних копалин та якістю підготовки трудових ресурсів [2, с.1393].

Вивчення наукової літератури показало, що рівень визначень економічного потенціалу підприємства дуже широкий - від надзвичайно вузького його розуміння як річного обсягу виробництва продукції до таких загальних категорій, як соціально-економічна система.

В дослідженнях сутності категорії «економічний потенціал» можна виділити ряд основних підходів А.А.Єпіфанова та С.Н.Козьменко виходять із вищенаведеного енциклопедичного визначення, виділяючи різні підходи до розкриття його сутності [3,с. 684].

За першим підходм економічний потенціал трактується як сукупна здатність галузей народного господарства виготовляти продукцію й надавати послуги. При цьому акцентується увага на здатностях господарського механізму виконувати виробничу функцію.

Другий підхід доповнює виробничу функцію сукупністю наявних ресурсів, які можуть бути використані для досягнення поставлених цілей людиною, державою, суспільством. У рамках цього підходу зміст поняття «потенціал» підміняється поняттям «ресурси», хоча між ними є принципові відмінності, оскільки ресурси існують незалежно від суб'єктів економічної діяльності, а потенціал невід’ємний від його носіїв, тобто термін «потенціал» охоплює, крім матеріальних засобів, знання, навички й досвід людей. Такий підхід сприяв ототожненню термінів «економічний потенціал», «економічна міць» і «народногосподарський потенціал», хоча, на наше переконання, слід розрізняти поняття потенціалу й економічної міцності, бо економічний потенціал підприємства (країни, галузі) характеризується лише можливостями виробництва матеріальних благ і послуг, а економічна міць – це фактично досягнутий рівень розвитку продуктивних сил, який забезпечується наявним і перспективним економічним потенціалом.

Автори Б.М.Мочалов, В.Н.Мосін, Д.М.Крук, Л.І.Лопатникова, А.М.Румянцева визначають економічний потенціал як «сукупну здатність галузей народного господарства виготовляти продукцію, перевозити вантажі, надавати послуги, здійснювати капітальне будівництво» [4, с.41-44]. В цьому визначенні виділяється лише один з аспектів економічного потенціалу - здатність господарського суб'єкта виконувати виробничу функцію.

Р.В.Марушков у своєму дисертаційному дослідженні трактує економічний потенціал як «...здатність підприємства забезпечувати своє довгострокове функціонування та досягнення стратегічних цілей на ocнові використання системи наявних pecypciв» [5,с.4].

Такі автори, як Б.Плишевський, А.Тодосейчук, Ю.Личкіна, А.Цигічко визначають економічний потенціал як сукупність наявних ресурсів. У публікаціях цих авторів поняття «потенціал» ототожнюється з поняттями «ресурси», «інвестиції», «інвестиційні ресурси» [4, с.41-44].

В.Н.Авдеенко та В.А.Котлов ототожнюють економічний потенціал підприємства з масштабом діяльності об'єкта, а для його характеристики використовують розмір підприємства та його виробничу потужність [6,с.52]. Розмір підприємства характеризують виробничою площею, кількістю робочих місць, загальною чисельністю персоналу, обсягом продукції, сумарною вартістю основних фондів, а потужність визначають обсягом вироблюваної продукції в натуральному вимірі. Однак розмір i потужність підприємства не характеризують ефективність та інтенсивність використання його pecypciв за призначенням, а тому не відбивають ступінь оптимізації використання економічного потенціалу підприємства.

Таким чином, різноманіття підходів до розуміння сутності потенціалу підприємства дозволяє вважати його багатоаспектним поняттям, зміст якого розкривається у всьому комплексі його проявів.

Виходячи з того, що наявність ресурсів не є гарантом ефективної діяльнсті, виникає необхідність розробки механізмів формування оптимального для кожної виробничої структури економічного потенціалу. Центром такого потенцілу підприємства має стати інтелект трудових ресурсів, що є основним капіталом продуктивних сил на сучасному етапі суспільного розвитку. Такий капітал забезпечить ефективне залучення в дію наявних ресурсів, а при необхідності - наукове обгрунтуваня їх поповнення, створюючи тим самим ефективний економічний потенціал підприємства. Центром економічного потенціалу підприємства має стати фаховий інтелект (компетентність) його працівників. Такий інтелект при використанні наукових досягнень, новітньої техніки та інформаційно – комунікаційних технологій стане основою формування ефективного економічного потенціалу не тільки підприємств, а й економіки країни в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Краснокутська Н.С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: навч. посіб.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005.-352 с.

2. Большой энциклопедический словарь.- 2-изд., перераб. и доп.- М.: Большая российская энциклопедия, 1998. – 1456 с.

3. Менеджмент для магистров: учеб. пособие / Под ред. д.э.н., проф. А.А.Епифанова, д.э.н., проф. С.Н.Козьменко. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2003. -762 с.

4. Ващенко Н.В. Теоретичні підходи до визначення сутності та структури економічного потенціалу підприємства // Вісник соціально – економічних досліджень. - 2007.- 28. – С.41 – 44.

5. Марушков Р.В. Оценка испльзования экономического потенциала предприятия: Автореф. дис. ...к.э.н. – М.: 2000. – 126с.

6. Авдеенко В.Н. Производственный потенциал промышленного предприятия. В.Н.Авдеенко, В.А.Котлов. - М.: Экономика, 1989.-423.