Економічні науки/10. Економіка підприємства

д.е.н., Череп А.В.

Запорізький національний університет

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ

ФРАНЧАЙЗИНГОВОЇ МЕРЕЖІ

Більшість франчайзингових систем проходять подібні етапи розвитку: на початку своєї діяльності франчайзер часто (але не завжди) має технологічну унікальність, яка зменшується з розвитком конкуренції, що неминуче виникає в разі його початкового успіху; потім створюється система організації бізнесу, маркетингова і адміністративна системи, що грають в подальшому ключову роль в успіху франшизи; в процесі діяльності системи відбувається її поступове визнання, зростає популярність та ідентифікація торгового імені. Випадкові зміни технології дають лише тимчасовий ефект і в довгостроковому плані мають зазвичай менше значення, ніж організаційні досягнення.

Джерелами доходів франчайзера є: власні торгові точки (підприємства); націнка на поставлені товари (матеріали); знижки оптових постачальників; вступні внески нових франчайзі; роялті; премія за підбір приміщень та обладнання для франчайзі; здавання в оренду франчайзі будівель та обладнання; відсоток за кредит, що надається учасникам франчайзингової системи; плата за управлінські, консультаційні послуги; маркетингові внески франчайзі.

Іноді з метою підвищення привабливості франшизи франчайзер сам організує торгову точку, переконується в її прибутковості і пропонує її франчайзі. Часто використовується і протилежний варіант, коли після певного зростання франчайзер купує назад частину франшиз для збільшення прибутків або контролю над ринком. Ці можливості свідчать про велику гнучкості франчайзингової страте-

гії. Франчайзинг особливо підходить, коли територіально віддалені торгові точки

обслуговують невеликі локальні ринки, пропонуючи товар, який потребує уваги при здійсненні угоди. У цілому, можна сказати, що франчайзинг - це метод відділення успішно функціонуючих малих підприємств шляхом копіювання схеми організації бізнесу, що ґрунтується на досвіді розвинутих підприємств.

Можна провести наступну класифікацію систем за типом франчайзингової стратегії [1]:

1) торговельний франчайзинг - франчайзі продає товар франчайзера, працюючи під його торговельною маркою.

2) франчайзинг бізнес-формату - єдині торгова марка, що належить франчайзеру, методи роботи; франчайзер здійснює поточну підтримку, консультує і навчає франчайзі .

3) конверсійний франчайзинг - перетворення діючого підприємства в члена франчайзингової системи без радикальних змін методів роботи з метою виживання в умовах сильної конкуренції, завдяки марці франчайзера, поліпшення послуг і зниження витрат.

Під час створення франчайзингової системи її тип визначається виходячи з ринкової ситуації, виду діяльності та стратегічної мети фірми. Наприклад, на швидко зростаючому ринку фірмі з сильною конкурентною позицією доцільніше всього використовувати торговий франчайзинг, створюючи дилерську мережу, але зберігаючи при цьому жорсткий контроль над ринком.

Якщо при веденні бізнесу є дуже важливим є дотримання технології та єдиних методів роботи всіма учасниками мережі, то краще створювати франчайзингову систему бізнес-формату.

На фрагментованих ринках, де працюють багато дрібних і середніх фірм, яким немає великого сенсу зливатися (немає економії на масштабах, обслуговуються невеликі ізольовані місцеві ринки), можна ефективно використовувати бізнес-формат або конверсійний франчайзинг, при яких значною

мірою зберігається незалежність підприємства [2].

Зростання франчайзингових систем часто супроводжується їх енергійним проникненням на зовнішній ринок. Створення транснаціональних систем дозволяє уникнути високих транспортних витрат, митних тарифів, квот. При такій організації бізнесу витрати істотно менше, ніж за прямої участі.

Створення франчайзингових торговельних або виробничих підприємств є також ефективним методом тестування ринку перед здійсненням великих вкладень. Франчайзинг дозволяє різко знизити фінансовий і політичний ризик фірми, що починає працювати в незнайомій країні.

На нашу думку, при створенні франчайзингової мережі у підприємства франчайзера виникає багато нових потреб та завдань. Створення відповідної спеціалізованої служби та визначення її функцій та обов’язків дозволить забезпечити ефективний розвиток франчайзингової мережі. Зведення усіх функцій пов’язаних із франчайзингом у єдиний підрозділ дозволить прискорити роботу з франчайзі, зробити її більш ефективною та чітко визначити зони відповідальності при прийнятті будь-яких рішень пов’язаних зі створенням та розвитком франчайзингової мережі. Передавання цих функцій до франчайзингових агентств або найманих консультантів може значно погіршити економічну безпеку франчайзингової мережі та знизити ефективність діяльності франчайзингової системи у цілому. Створення служби підтримки франчайзі потребує ретельної розробки процесу франчайзингової підтримки, структури такого підрозділу, вибору відповідних фахівців тощо. Але така побудова системи взаємодії франчайзера та франчайзі може гарантувати стабільну співпрацю, ефективну діяльність та зростання франчайзингової мережі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Stigliz J.E. Incentives and Risk-Sharing in Sharecropping // Review of Economic

Studies, 1974, V.41, 219-255

2. Martin R.E. Franchising and Risk Management// American Economic Review, 1988,

V.78, 5, 954-968