Економічні науки/3. Фінансові відносини

Карабін Л.В.

Науковий керівник: Голишевська Л.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ПОДАТОК З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ

Податок з доходів громадян України – третій по значимістю податок у формуванні доходів зведеного бюджету України. На відмінну від України, в інших розвинених країнах Європи ПДФО є найбільшим джерелом і найвагомішим показником зростання державного бюджету.

Питома вага цього податку в Україні зростала протягом років:

─ 1993 – 2004 рр. з 5,8% до 18,8%;

─ у 1997 р. – 12,3%;

─ у 1998 р. – 12,4%;

─ у 2003 р. – 18,2%;

─ у 2004 р. – 13,2% [4; с.80].

Оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців здійснюється відповідно до Закону України від 22.05.03 року №889-IV «Про податок з фізичних осіб». Цей закон передбачає, що податковий агент – це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво не резидента тобто юридичною особою, які незалежно від їх правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати та сплачувати податок до бюджету від імені платника вести податковий облік подавати податкову звітність та нести відповідальність за порушення норм вказаного закону [2].

Податковий агент – це, зокрема, фізична особа, тобто суб’єкт підприємницької діяльності, що здійснює професійну діяльність, щодо використання найманої праці інших фізичних осіб по виплаті заробітної праці різних виплат, премій та винагород. Ці агенти зобов’язані перераховувати до бюджету кошти з податку від усієї суми, виплаченої власнику певного виду продукції.

Оподаткованим доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом, та витратами певного підприємства цілком пов’язані з одержанням прибутку. Підприємці зобов’язані вести облік доходів і витрат пов’язаних з їх одержанням протягом поточного року за певною формою книги обліку доходів і витрат. Доходи фізичних осіб, одержані від участі в підприємницькій діяльності, що оподатковуються ПДФО, не включаються до складу певного доходу за підсумками звітного року. При цьому податковий агент зобов’язаний видати патент протягом трьох календарних днів з дня написаної заяви платника або у разі не виконання цих умов, відмовити у його видачі. Патент видається на строк від одного до дванадцяти календарних місяців за вибором платника ПДФО. Платники, які здійснюють свою діяльність за фіксованим патентом, повинні позначати товари на цінниках, клейких стрічках або іншим способом та видавати товарний чек на вимогу покупця, в якому повинні зазначити назву суб’єкта господарювання на ринку, ряд і номер торговельного місця, назву товару і його ціну, дату продажу, прізвище, ініціали продавця та його підпис [1].

Платники фіксованого податку (продавці) під час проведення перевірок мають представити: свідоцтво про державну реєстрацію як суб’єкта підприємницької діяльності; патент за фіксованим розміром податку; документи про сплату ринкового збору на ринку послуг; особисту медичну книжку в разі продажу продовольчих товарів; копії документів, що підтверджують якість та безпеку продукції і товарів; копії документів, що підтверджують походження та проходження фіто-санітарного контролю; висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи на ринку при продажу продукції тваринного чи рослинного походження [3].

Патент може бути скасований за рішенням керівника податкового органу до закінчення терміну його дії:

─ при здійсненні торгівлі особою, відомості про яку не внесено до патенту;

─ при здійсненні торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Фізичним особам – підприємцям за єдиним податком заборонено займатися:

─ діяльністю в сфері грального бізнесу, обміну іноземної валюти;

─ виробництвом, експортом, імпортом, оптовим продажем товарів;

─ видобутком і виробництвом дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння;

─торгівлею лікеро-горілчаними тютюновими виробами та пально-мастильними матеріалами.

При здійсненні певного виду підприємницької діяльності фізична особа має виконувати такі умови: чисельність осіб, що беруть участь у підприємницькій діяльності, включаючи платника податку і членів його сім’ї, повинна не перевищувати п’ять осіб; валовий дохід такого громадянина від здійснення підприємницької діяльності та з використанням найманої праці за 12 календарних місяців не повинен перевищувати семи тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто становити 119 тис. грн.; особливо не можна займатися таким видом діяльності, як торгівля лікеро-горілчаними та тютюновими виробами.

Можливість укладання суб’єктами підприємницької діяльності, тобто фізичними та юридичними особами трудових договорів з громадянами України встановлено Кодексом законів про працю України. Суб’єкт підприємницької діяльності може здійснювати свою роботу з продажу товарів і послуг на ринку, сам і підключаючи членів своєї сім’ї, з якими ухвалені договори. В таких випадках розмір цього податку збільшується на 50%, за кожного члена сім’ї від загальної суми податку. Про це повідомляється податковими органами, які вносять зміни до патенту і строків для його видачі. На сам перед, не допускається право застосування фіксованої ставки податку протягом 12 календарних місяців і сплачується штраф в розмірі повної суми податку з розрахунку на місяць за кожного члена в сім’ї.

При здійсненні підприємницької діяльності з використанням найманої праці на кожну особу, включаючи його членів сім’ї, видається довідка про трудові відносини фізичної особи з платником цього податку.

Розмір фіксованого податку повинен становити не менше як 20 грн. та не більше як 100 грн. за один календарний місяць. Але при цьому для громадян України встановлений такий ПДФО, який загальний для всіх жителів і він становить 100 грн. І якщо раптом платник податку надумав зайнятися діяльністю з використанням найманої праці або за участі членів його сім’ї, то розмір фіксованого податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Отже, однією з основних функцій, притаманних податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), є фіскальна, яка проявляється у формуванні дохідної частини бюджету. В основу реалізації даної функції покладений принцип фіскальної ефективності, до ключових характеристик якого слід віднести:

─ достатність доходів, мінімізація видатків на адміністрування;

─ запобігання ухиленню від сплати, еластичність податкового механізму;

─рівномірний розподіл між різними соціальними групами платників (населення).

Останніми роками намітилася тенденція до зростання надходжень від податку на доходи з фізичних осіб до Зведеного бюджету, причому темпи зростання за останні два роки значно перевищують темпи зростання надходжень від справляння інших податків і податкових платежів [4].

Література:

1. Єфімов В. Про податок з доходів фізичних осіб//Вісник податкової служби України. - 2010. - №4.- с.37-54.

2. Про податок з доходів фізичних осіб. Закон України від 22 травня 2003 р. №889-IV із змінами і доповненнями.//Вісник податкової служби України. - 2009. - №1-2.

3. Скрипкіна К. Перерахунок з податків фізичних осіб//Податки та бухгалтерський облік. - 2009. - №9.- с.21-22.

4. Суботович Ю. Податки з доходів фізичних осіб у формуванні у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів//Економіка АПК. - 2009. - №4.- с.78-89.