Экономические науки/3. Финансовые отношения

Британська Н. Н., Грищук Ю. П.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

Проблеми та розвиток міжбюджетних відносин в Україні

Міжбюджетні відносини в Україні є однією з визначальних складових бюджетного процесу, важливим інструментом удосконалення фінансових відносин між центральними та місцевими органами влади, визначальним чинником економічної та політичної стабільності в України.

Актуальність обраної теми визначають сучасні світові тенденції в економіці, роль виваженого державного регулювання як гаранта фінансово-економічної безпеки країни. [1]

В центрі сучасних теорій міжбюджетних фінансів є визнання факту, що більшість країн світу наразі переживають стрімкі зміни в вертикальному розподілі урядової влади. Майже всі країни одночасно стикаються з внутрішнім тиском до децентралізації (часто – дезинтеграції) та з зовнішнім тиском до інтеграції у наднаціональні структури. Тому ці теорії зосереджені на вивченні того, які економічні фактори впливають на динаміку, розвиток та перспективи стабільності багаторівневих урядових систем. В зв’язку з цим, сучасні дослідження проблем міжбюджетних відносин використовують підходи «політичної економії інституцій» та «теорії публічного вибору».

Проблеми міжбюджетних відносин займають чільне місце у працях таких зарубіжних та вітчизняних вчених , як: Берд Р., Бланкарт Ш., Б’юкенен Дж., Вагнер А., Тер-Мінасян Т., Тібо Ч., Уотес В., Андрущенка В., Бескида Й., Буковинського С., Василика О., Кириленко О., Кравченка В., Луніної І., Опаріна В., Полозенка Д., Слухая С.[2]

Головною метою міжбюджетного регулювання є вибір найбільш ефективної моделі, яка надасть кінцевим споживачам рівний доступ до бюджетних послуг.

Ключовими проблемами, які потребують вирішення в ході розвитку міжбюджетних відносин в Україні, є чітке визначення функцій, сфер відповідальності центральних, місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері надання суспільних послуг, зміцнення власної дохідної бази місцевого самоврядування і основ самостійності бюджетів усіх рівнів, встановлення прозорих і формалізованих процедур надання бюджетних трансфертів, які створювали б передумови для взаємної відповідальності органів публічної влади різних рівнів, ефективного використання ними фінансових ресурсів, підвищення зацікавленості місцевих органів влади у нарощуванні власної дохідної бази тощо. Ці проблеми існували і продовжують існувати у сфері міжбюджетних відносин в Україні, хоча з прийняттям у червні 2001 року Бюджетного кодексу було зроблено істотний крок до їх вирішення. [3]

Для ефективного подолання проблем міжбюджетних відносин можна окреслити ще деякі параметри:

· Обсяг фінансових ресурсів має чітко відповідати функціям, передбаченим законами чи Конституцією. Органи місцевого самоврядування повинні мати фінансові ресурси, які надають їм можливість реалізовувати ці функції, тобто здійснювати їх фінансове забезпечення.

· Розподіл фінансових ресурсів між рівнями державного управління та місцевого самоврядування повинен здійснюватися не на суб’єктивній основі, а на основі розподілу функцій між рівнями державної влади і місцевого самоврядування, а також їх вартісної оцінки.

· Частину фінансових ресурсів місцевих бюджетів належить формувати від місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону. Місцеві податки і збори в розвинутих країнах є головним доходним джерелом місцевих бюджетів. Указаний стандарт також передбачає дотримання принципу, згідно з яким органи місцевого самоврядування наділяються повноваженнями встановлювати місцеві податки і збори. Але ці повноваження не є абсолютними, оскільки місцеві податки і збори органами місцевого самоврядування встановлюються в межах закону. В країнах з унітарним державним устроєм такі закони ухвалюються центральною державною владою, в країнах з федеративним устроєм вони приймаються органами державної влади суб’єктів федерації.

· Фінансові системи, які формують підгрунтя ресурсів місцевих бюджетів, мають бути достатньо диверсифікованими і мобілізовувати наявні ресурси, наскільки це практично можливо відповідно до реального зростання вартості виконуваних місцевою владою завдань. Це значить, що джерела доходів органів місцевого самоврядування мають бути різноманітними і не повинні обмежуватися лише кількома їх видами, бо це може поставити під загрозу виконання місцевих бюджетів у разі зниження якогось виду доходів. Місцевий орган влади може потрапити в залежність від надходжень від того чи іншого доходу. Крім того, місцеві власті повинні мати можливість підвищувати власні доходи за рахунок їх диверсифікації. Такі доходи можуть підвищуватися як за рахунок власних доходів, так і за рахунок трансфертів, що надаються з бюджетів вищого рівня або з державного бюджету.

· Ефективна бюджетна система передбачає захист більш слабких у фінансовому відношенні регіонів і вимагає запровадження процедур усунення фінансових диспропорцій або вжиття аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівномірного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягаря, який вони повинні нести.[4]

Отже, можна зробити висновок, що міжбюджетні відносини в економіці України потребують подальшого вдосконалення з метою розширення ресурсної бази органів місцевого самоврядування та запровадження децентралізованого варіанта міжбюджетних відносин. Формування ефективного механізму міжбюджетних відносин в Україні можливо при чіткому розподілі повноважень різних органів влади і посиленні відповідальності за здійсненням фінансування видатків, а також при створенні діючих механізмів стимулювання місцевих органів влади до пошуку нових джерел бюджетних доходів через стимулювання розвитку господарського комплексу регіону. Місцеві органи повинні бути зацікавлені у нарощуванні власної дохідної бази.

Розширення повноважень місцевих органів влади та місцевого самоврядування в Україні зумовлює необхідність забезпечення самодостатності бюджетів різних рівнів, поліпшення правових відносин і підвищення ефективності функціонування бюджетної системи.

Література

1. Владимиров К.М., Чуйко Н.І., Рогальський О.Ф. Місцеві фінанси: Навчальний посібник.- Херсон: Олді-плюс;2006.- 352с.

2. Луніна І. Міжбюджетні відносини в Україні: концептуальні підходи до реформування // Економіка України.-2002.-№5. с.10-16.

3. Алієва В. Міжбюджетні відносини в Україні: тенденції і перспективи // Економіка України. – 2005.- № 10. с.23-26.

4. Білоконь Л. Сучасний стан міжбюджетних відносин // Вісник КНТЕУ (спецвипуск). - 2001.-№6. - С. 18-23.