Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці

Шолота М.Г.,Криворучко Н. Є.

Україна, м.Чернівці

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник: к.е.н., Господінова О.І.

Сучасний ринок праці віддзеркалює економічні зміни, які відбуваються в державі. Інноваційний розвиток економіки вимагає пропозиції висококваліфікованої робочої сили. Сучасний ринок освітніх послуг виявився не підготовленим до оперативного реагування на зміну попиту,що не дозволяє вирішувати проблему дефіциту кваліфікованих виробничих кадрів і ліквідувати диспропорцію між попитом та пропозицією на локальних ринках праці. Це призводить до виникненння на ринку праці безробіття, що погіршує рівень життя населення.

Постановка завдання. В Україні в умовах інноваційного розвитку економіки загострюється проблема збалансованості попиту і пропозиції висококваліфікованої робочої сили на ринку праці. Найбільш гострою проблемою українського ринку праці є неефективна зайнятість. Вона визначає міру відставання від розвинутих країн у продуктивності праці, специфіку відповідності скорочення виробництва і чисельності зайвої робочої сили. Мета дослідження полягає у визначенні особливості безробіття в умовах кризи, причин зростання його рівня на ринку праці, запропонувати шляхи мінімізації наслідків, до яких може призвести прогресуюче безробіття.

Аналіз основних досліджень і публікацій. На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження В. Галицького, І. Гнибіденка, І. Моціна, Ю. Маршавіна, М. Папієва, Я. Міклош, Л. Єневич, В. Саульської, Л. Шияна, М. Міропольської. А питанням наслідків безробіття в економічній науці присвячені праці таких науковців, як Амартія Сен, К. Х. Брайер, Л. В. Вальчева, С. Е. Йолкін, Н. Запухляк, В. І. Лоскутов, Н.О. Гаркавенко та інших.

Виклад основного матеріалу. Будь-яке суспільство прагне оптимально використовувати ресурси, що знаходяться в його розпорядженні, з метою реалізації виробничого потенціалу. Неповне залучення ресурсів розцінюється як невдалий для даного суспільства вибір, оскільки порушується принцип ефективного використання виробничих ресурсів [3,90].

Безробіття – це соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту до неї, стан незайнятості частини економічно активного населення[1,154].

Наявність безробіття в суспільстві свідчить про не до використання трудових ресурсів. Надмірне безробіття, без сумніву, негативно відображається на національну економіку. В цілому вплив безробіття на економічне та соціальне життя суспільства суперечливий [3,91].

В умовах економічної кризи модифікуються причини виникнення безробіття, а саме:

– переміщення людей з одної роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу у пошуках кращої для забезпечення свого життя;

– структурні зрушення в економіці, закриття застарілих підприємств і виробництв, які не витримують сучасної конкуренції;

– скорочення випуску продукції в разі переорієнтації виробництва або скорочення ринку збуту;

– закриття шкідливих підприємств, які вимагають додаткових витрат і cтали збитковими.

Особливий вплив на ринок праці має міграція населення. Міграційний відтік не тільки посилює процес природного скорочення населення. В Україні починає відчуватися присутність на ринку праці нелегальних мігрантів, зокрема з кавказького регіону, Східної і Середньої Азії.

Середньомісячна чисельність економічно активного населення віком 15–70 років (інформацію наведено за результатами вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності в середньому за 9 місяців 2009р.) становила 22,3 млн. осіб, з яких 20,4 млн. були зайняті економічною діяльністю, а решта (1,9 млн.) – безробітні, тобто особи, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості. Рівень зайнятості населення становив: у віці 15–70 років – 58,2%, у працездатному віці – 65,2%. Рівень безробіття (за методологією МОП) економічно активного населення віком 15–70 років – 8,6%, а працездатного віку – 9,4% [6].

Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, зросла з 536,7 тис. осіб на 1 грудня 2009р. до 542,8 тис. осіб на 1 січня 2010р.

Кількість зареєстрованих безробітних на 1 січня 2010р. становила 531,6 тис. осіб, або 27,6% усіх безробітних працездатного віку (за методологією МОП). Із них допомогу по безробіттю отримували 76,9%. Кожний другий безробітний раніше займав місце робітника, кожний третій – посаду службовця, а майже кожний шостий не мав професійної підготовки.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по країні за грудень 2009р. зріс на 0,1 відсоткового пункту і на 1 січня 2010р. становив 1,9% населення працездатного віку. Приріст відбувся за рахунок безробітних сільської місцевості, де цей показник зріс на 0,3 відсоткового пункту і становив 2,6% населення працездатного віку, водночас у міських поселеннях він не змінився і становив 1,6% населення працездатного віку.

Невідповідність попиту на робочу силу її пропозиції у професійно-кваліфікаційному та територіальному розрізі зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався у Полтавській і Черкаській областях (3,4%), а найнижчий – у м. Києві (0,4%).

Кількість вільних робочих місць (вакантних посад), заявлених підприємствами, установами й організаціями до служби зайнятості, у грудні 2009р. зменшилася на 9,5 тис., або на 12,6%, і на кінець місяця становила 65,8 тис [6].

Навантаження незайнятого населення, яке перебувало на обліку державної служби зайнятості, зросло з 71 особи на 10 вільних робочих місць (вакантних посад) на кінець листопада 2009р. до 82 осіб на кінець грудня..

За сприяння державної служби зайнятості у грудні 2009р. було працевлаштовано 34,7 тис. осіб, що на 22,4% менше, ніж у листопаді. Серед працевлаштованих незайнятих осіб жінки становили 49,6%, а молодь у віці до 35 років – 52,3%. Відповідно рівень працевлаштування незайнятих громадян порівняно з листопадом скоротився на 1,6 відсоткового пункту і становив 5,3%. Із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у грудні 2009р. на допомогу по безробіттю було витрачено 346,7 млн. грн. Середньооблікова кількість безробітних, які її отримували впродовж зазначеного місяця, становила 528,9 тис. осіб, середній розмір допомоги був 655,56 грн., що дорівнює 88,1% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (744 грн.) [6].

В умовах кризи загострюються наслідки безробіття як економічні так і соціальні. З позиції економічних, втрачаються доходи чи частини доходу у даний час; можливе зниження рівня доходу в майбутньому в зв’язку з втратою кваліфікації (що особливо погано для людей новітніх професій), а це призводить до подальшого зменшення шансів знайти високооплачувану, престижну роботу [4,с.115].

Особливо безробіття небезпечне серед молоді, що закінчує середні навчальні заклади. Відсутність професійної підготовки, спеціальності робить для них досить складною проблему працевлаштування. Існує ще безліч наслідків які є невирішеними [4,с.116].

Незважаючи на негативні і важкі наслідки безробіття, можна відзначити і ряд позитивних моментів пов’язаних із ним.

По-перше, на думку більшості економістів, деякі форми безробіття – найважливіша умова нормального й безперебійного функціонування економіки.

По–друге, забезпечується необхідний виробництву перерозподіл кадрів та їх зосередження в тих видах діяльності, що необхідні споживачам.

По-третє, роботодавці мають можливість підібрати найбільш кваліфікованих спеціалістів.

Для підвищення напрямів підвищення зайнятості необхідно провести ряд економічних реформ які дозволяють:

- впровадити прогресивні системи оплати праці;

- удосконалити інформаційне й науково-освітнє забезпечення;

- оптимізувати системи оподаткування та кредитування;

- удосконалити державну підтримку розвитку сільського господарства;

- стимулювати самозайнятість та розвиток агротуризму та інші[2,с.170-171].

Удосконалення міжгалузевих та міжрегіональних форм перерозподілу трудових ресурсів слід здійснювати з урахуванням особливостей регіональних ринків праці. Для раціонального використання резервів праці потрібно усунути недоліки, пов’язані з розміщенням виробництва. Це потребує розробки науково обґрунтованих систем виробництва за регіонами України, перерозподіл працездатного населення з регіонів, де є надлишок робочої сили, до малонаселених регіонів, здійснення приватизації власності й розвитку підприємництва та фермерства, перерозподілу вивільнених робітників за галузями і сферами діяльності.

Висновок. Вибір конкретних шляхів досягнення збалансованості регіональних ринків праці має визначитися ринковою кон’юнктурою, причинами і формами неузгодженості попиту і пропозиції робочої сили. Збалансований розвиток регіональних ринків праці значною мірою залежить від комплексності розв’язання нагальних проблем та узгодженості дій на різних рівнях регіонального управління. Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від державних та регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Саме тому впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгодження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.

Список використаної літератури

1.Акіліна О. В. Аналітичний огляд ринку праці в Україні// Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. - №10. – С.152-159.

2.Гаркавенко Н. О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці //Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. - №4. – С.168-172.

3.Петрова І. Л. Проблеми та перспективи мінімізації безробіття// Держава та регіони. – 2009. - № 2. – С.90-92.

4.Фатєєнко Н. В. Соціально-економічні наслідки безробіття// Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. - №8. – С.114-117.

5.Чурилова О. В. Безробіття в Україні: причини, види, наслідки// Наукові доробки молоді – вирішенню проблем європейської інтеграції: зб. наук. статтей у 2 томах. Х.: Континент,2008. – С.182-184.

6.ukrstat.gov.ua – Державний комітет статистики України.