УДК 519.711.330.142.26:061.5

Кравцова А. М., Сисюк О. А.

Вінницький національний аграрний університет

Системи та моделі управління запасами підприємства

У статті охарактеризовано основні системи управління запасами, виокремлено їх переваги та недоліки, виділено взаємозв’язок, який існує між витратами, пов’язаними з утриманням запасів і терміном їх зберігання.

Ключові слова: запаси, витрати, управління, система управління запасами, моделі управління.

Вступ. Центральне місце в системі управління поточними активами кожного суб’єкта господарювання займають питання управління запасами. На сьогодні проблема оптимізації запасів є досить актуальною для підприємств України, знаходження ефективних шляхів оптимізації запасів та їх адаптація до специфіки функціонування вітчизняних підприємств дасть змогу суттєво зменшити витрати суб’єктів господарювання, підвищити ефективність бізнесу та забезпечити отримання максимального прибутку.

Вирішення проблем управління запасами тісно пов’язане з підвищенням платоспроможності та ліквідності підприємств, що є надзвичайно важливим для їх ефективного функціонування, подальшого розвитку та розвитку економіки України в цілому.

I. Постановка завдання. Метою статті є розкриття особливостей ефективного управління запасами шляхом надходження такої (оптимальної) величини запасів, при якій витрати на їх підтримання та утримання були б мінімальними, а кількість запасів − достатньою для стабільної роботи суб’єкта господарювання.

II. Аналіз досліджень. Вирішенню проблем управління запасами присвятили свої дослідження зарубіжні та вітчизняні економісти: Ван Хорн, Брігхем , Джозеф І. Фіннерті, Р. Брейлі, С. Майєрс, І. А. Бланк, Л. П. Павлова, М. В. Грідчина, В. В. Бочаров, І. Т. Балабанов, Є. С. Стоянова та інші.

Однак, ефективне управління запасами і на сьогодні для більшості підприємств залишається складним питанням. Все більш важливішим завданням теоретиків і практиків у напрямі корпоративних фінансів стає аналіз існуючих моделей управління запасами, виявлення в них слабких і сильних сторін, розробка нових моделей, а також оцінка можливостей їх адаптації до інноваційного розвитку економіки.

III. Виклад основного матеріалу. Як відомо, основними логістичними системами управління запасами є: система з фіксованим розміром замовлення, система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, система з установленою періодичністю поповнення запасів, система «мінімум-максимум» [1]. Раціонально організована система управління запасами дає змогу:

- організувати облік належного рівня запасів;

- прогнозувати розміри споживання;

- установити розміри максимального та гарантійного (страхового) рівня запасу;

- визначити точку замовлення, його оптимальний розмір та інтервал часу між замовленнями з урахуванням можливості затримки у постачанні [2].

Безперебійне забезпечення підприємства матеріальними ресурсами пов’язано з певними труднощами. Серед основних чинників, які призводять до відхилень від запланованих показників виділяють такі: зміни в інтенсивності споживання матеріальних ресурсів; затримка поставок; недостатній контроль за наявними запасами; невірне визначення оптимального розміру замовлення. Таким чином, виникає необхідність у розробці та впровадженні системи управління запасами, яка враховуватиме всі фактори впливу на неї.

Для оптимального управління запасами використовують метод «АВС», що дає змогу значно спростити контроль, зосередивши увагу на відносно надійній кількості позицій, які є дефіцитними або дуже дорогими. До групи «А» зазвичай відносять 10–15 % запасів, які є дефіцитними або надто дорогими. До групи «В» − 20−25 % запасів, які займають таку саму частку в загальній вартості запасів. До групи «С» − решту(60−70 %) запасів.

Відмічають систему управління запасами при фіксованому розмірі замовлення. Основним чинником системи є економічно обґрунтований розмір замовлення, який не змінюється за жодних умов. Для найліпшої роботи системи виникає необхідність у визначенні оптимального розміру замовлення з урахуванням всіх факторів, які впливають на його вартість. Встановлення оптимального розміру замовлення дає можливість мінімізувати видатки на зберігання та повторне замовлення запасу, тобто допомагає врівноважити відповідні витрати та визначити ефективну площу складських приміщень.

Витрати пов’язані з постачанням замовлених матеріалів, зазвичай складаються з: вартості транспортування замовлення; вартості контролю виконання замовлення; вартості форм документів; вартості завезення і розвантаження замовлення; витрат на утримання закупівельних підрозділів.

Після визначення оптимального розміру замовлення можна обчислити систему управління запасами, котру доцільно використовувати, якщо: вартість запасів та їх зберігання високі; існує можливість значного рівня збитків за відсутності запасів; обсяг замовлення впливає на його вартість (надання знижки при збільшенні обсягу замовлення). Використання даної системи є ефективною для запасів груп «А» і «В», тобто запасів, які потребують найбільшої уваги [1].

Перевага системи управління запасами при фіксованому інтервалі часу між замовленнями полягає в тому, що можна замовляти різні за обсягами партії. Її слід використовувати, якщо: вартість матеріально-технічних запасів та витрати на їх зберігання невисокі; рівень збитків при відсутності запасів незначний; даний вид запасів − один з багатьох, що закуповується у конкретного постачальника. Застосування даної системи є ефективним для запасів, які належать до групи «С», тобто мають незначну вартість та суттєво не впливають на діяльність підприємства.

Ще одним із видів систем управління запасами є система управління запасами при встановленій періодичності поповнення запасів до постійного рівня. Дана система є універсальною і містить елементи двох попередніх систем. Її сутність полягає в тому, що замовлення на матеріали здійснюються не тільки залежно від часу, а й з урахуванням точки замовлення, тобто вона дає можливість реагувати на значні коливання попиту на матеріали. Основною рисою даної системи є те, що планові замовлення виконуються з урахуванням часу випередження, а додаткові – з урахуванням точки замовлення. Зазвичай, необхідність додаткових замовлень може з’явитись тільки у тому випадку, коли змінюється плановий обсяг споживання певного запасу. Описана система дає можливість повністю виключити недостачу матеріальних запасів. Це досить значна перевага для виробничого підприємства, однак її застосування потребує підприємству постійного спостереження за розмірами поточних запасів. Якщо підприємство має таку можливість, то дану систему слід використовувати для всіх груп товарно-матеріальних запасів.

Використання системи управління запасами «мінімум-максимум» є актуальним тоді, коли витрати на замовлення досить високі. Тобто замовлення виконується не через встановлений інтервал часу, а тільки за умови, що запаси дорівнюють гарантованому (страховому) розміру запасу або менші за нього. Отже, дана система працює тільки при двох рівнях запасу – мінімальному та максимальному. Зазвичай систему управління запасами «мінімум-максимум» застосовують для управління та контролю запасів, які належать до групи «А». Система управління запасами «мінімум-максимум» − це досить ефективний механізм управління запасами, які належать до групи «А», тобто дефіцитними або дуже дорогими.

Управління запасами потребує досконалого контролю, адже ефективна система дає певні можливості для скорочення видатків на замовлення матеріалів та уникнення зайвих витрат. З метою уникнення значних матеріальних та фінансових збитків, керівництво підприємства повинне застосовувати комплекс заходів. Одним із них є оптимізація запасів, які закуповують. Також можна застосувати спеціальні методичні прийоми й формули розрахунку оптимальної кількості закупленої партії матеріалів.

Необхідно побудувати модель, яка відображає витрати на зберігання запасів залежно від періоду їх зберігання. Тривалість періоду може бути різною, але найдоцільніший для розрахунків період, який дорівнює календарному року. Для розрахунку моделі використаємо таку систему позначень: D − щорічна потреба в матеріальних запасах, C − змінна вартість подання одного замовлення на матеріальні ресурси, C − змінна вартість зберігання одиниці матеріалу в запасі за рік, C − ціна купівлі одиниці матеріалу. Загальну вартість подання замовлення за рік визначають через щорічну потребу в матеріалі (D) та обсяг разового замовлення (q). Виходячи з цього можна встановити, що річна кількість замовлень становить D/q.

Загальна вартість зберігання запасів за рік визначатиметься середньою кількістю продукції, яка створює запас протягом одного циклу. З урахуванням передумови про лінійну зміну рівня запасів, середній рівень запасів становитиме половину обсягу замовлення (q/2).

Вартість зберігання одиниці продукції C визначають як фіксовану величину на весь рік або у відсотках до загальної вартості одиниці продукції за рік. У величину вартості зберігання одиниці продукції C включають відсотки із грошових позик, які заморожені у формі запасів, вартість пошкоджень і зберігання запасів, природні втрати при зберіганні.

Оптимальною є така партія поставки (q), яка забезпечує мінімальні сумарні витрати (С) на придбання (С) і зберігання (С) запасів, тобто загальну вартість запасу одиниці матеріалу визначають за формулою:

+ С + С min, (1)

Підставивши у складові цієї функції відповідні значення, одержують: вартість замовлення С = , витрати на зберігання С = .

Оптимальний розмір замовлення матеріальних ресурсів визначають перетворенням формули загальної вартості запасів одиниці матеріалу за рік. Основою її перетворення є здійснення операції диференціювання.

Отже, оптимальний розмір замовлення q (Есопоmіс Order Quantity, ЕОQ) обчислюють за формулою:

ЕОQ = q= , (2)

Застосування цієї методики управління запасами для обчислення величини обсягів поставок запасів забезпечить максимальну ефективність їх використання [3].

Висновки. Управління запасами вітчизняних підприємств має бути спрямоване на визначення їх оптимального обсягу та зниження витрат, пов’язаних з їх утриманням. Основні моделі управління запасами базуються на певних припущеннях та не враховують обмеженості терміну придатності як сировини, так і кінцевого продукту, що в загальному випадку призводить до збільшення витрат на зберігання оборотних засобів на величину суми зіпсованої продукції у грошовому виразі. Тому українським підприємствам для вирішення проблем їх платоспроможності надзвичайно важливо якнайшвидше оволодівати технікою управління запасами, яка вже давно та ефективно використовується іноземними підприємствами. Для цього необхідні, по-перше, відповідне навчання фінансових менеджерів, а по-друге комп’ютеризація процесів управління.

Література:

1. Тимошенко А. В. Системи управління запасами / А. В. Тимошенко // Справочник экономиста. − 2008. − № 9. − С. 53−57.

2. Шпорт В. І. Сучасні моделі управління запасами підприємств / В. І. Шпорт // Держава і регіони. Серія: Державне управління. − 2006. − № 4.− С. 260−264.

3. Пеняк Ю. С. Управління виробничими запасами у сільськогосподарських підприємствах / Ю. С. Пеняк // Економіка АПК. − 2008. − № 10.− С. 107−110.