ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В УКРАЇНУ

В роки фінансової кризи Україні не вистачає коштів державного бюджету, тому вимушені залучати іноземні інвестиції в усі сфери діяльності. Так, на 2010 рік Верховна Рада України визначила суму доходу Державного бюджету України у сумі 284691908,2 тис. гривень, а видатки Державного бюджету України у сумі 324.271.992,8 тис. гривень.

Будь-яка держава у своєму розвитку – як економічному, так у політичному – за певних обставин потребує залучення іноземних інвестицій. Основною метою цього процесу є насичення інвестиційними потоками пріоритетних напрямів розвитку економіки держави, для повного нею функціонування.

Від створення сприятливого інвестиційного клімату в Україні залежить подальший соціально-економічний розвиток. Оскільки інвестиції за своєю природою є ризикованими, особливо на міжнародному рівні, тому один з вагомих факторів, який у першу чергу привертає увагу потенційних інвесторів, - це стан інвестиційного клімату тієї держави куди вони планують свої капіталовкладення. Для створення сприятливого інвестиційного клімату держава повинна ефективно застосовувати засоби грошово-кредитної, бюджетної, валютної та фіскальної політики.

В Україні дані проблеми розглядали в наукових дослідженнях О.Барановський, В.Бєсєдін, О.Гаврилюк, В.Гейц, М.Герасимчук, Б.Губський, М.Денисенко, А.Дука, О.Колосов, Д.Лук’яненко, Д.Мозгов, А.Музиченко, та інші.

Іноземна інвестиційна діяльність в Україні регулюється такими основними нормативно-правовими актами: закон України «Про захист іноземних інвестицій в Україні» від 10.09.1999, «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996, а також законами та нормативними актами, що регулюють питання власності, оподаткування, пільгових режимів інвестування тощо. Національний банк України також затвердив низку постанов, які регулюють валютні питання при здійсненні інвестування.

Загальними ознаками економіки регіонів в кризовий період є падіння виробництва і інвестицій, скорочення внутрішнього ринку, інфляція, безробіття, зниження рівня життя населення.

Характер спаду інвестиційної діяльності знаходиться у визначальній залежності від структури господарства і динаміки фінансових результатів діяльності.

Іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який, в усякому разі в найбільшій перспективі, може найвагоміше сприяти підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних  територій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян.

Забезпечення зростання обсягу надходжень у країну іноземних інвестицій залежить, по-пер­ше, від поліпшення макроекономічної ситуації в країні в цілому. Розвиток фінансового становища дер­жави, включаючи скорочення дефіциту консолідованого бюджету, зменшення внутрішнього та зовнішнього державного боргу, реформування відносин власності, вдосконалення податкової системи, зміцнення економічної стабільності з подальшим зростанням темпів ВВП.

По-друге, зростання обсягів іноземних інвестицій визначається здійсненням заходів економічного, нормативно-правового, інформаційного та організаційного механізмів залучення іноземного капіталу, які здатні забезпечити стабільні умови для інвесторів.

Інвестор має доступ до ринків дешевої робочої сили чи сировини, збуту продукції зменшує свої ризики шляхом міжнародної диверсифікації капіталу, що знижує довіру населення і сприяє до міграції.

Інвестування буде продовжуватись тільки, якщо використовується за цільовим призначенням і характерним результатом.

Важливим кроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економіку України, вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини та ін.).(табл.1.)

Таблиця 1.

Прямі іноземні інвестиції станом на 01.01.2010 рік

Назва країни-інвестора

Об’єм прямих інвестицій на 01.01.2010 (млн.дол. США)2

В % до всього

Всього

40026,8

100,0

Кіпр

8593,2

21,5

Німеччина

6613,0

16,5

Нідерланди

4002,0

10,0

Російська Федерація

2674,6

6,7

Австрія

2604,1

6,5

Великобританія

2375,9

5,9

Франція

1640,1

4,1

США

1387,1

3,5

Вергінські Острова, Британські

1371,0

3,4

Швеція

1272,3

3,2

Італія

992,2

2,5

Польща

864,9

2,2

Швейцарія

805,5

2,0

Угорщина

675,1

1,7

Другі країни

4155,8

10,3

 

Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку України припадає на Кіпр. Загальна сума іноземних інвестицій розподіляється між всіма регіонами України.

Іноземне інвестування потрібно розглядати з двох сторін: з однієї сторони інвестор, а з іншої одержувач інвестицій. З боку інвестора по закінченні інвестиційної діяльності протягом 6 місяців згідно з законом України «Про режим іноземного інвестування» іноземний інвестор має право:

· на повернення інвестиції в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду);

· на отримання доходу від цих інвестицій.

Як ми знаємо, операції з емісії та погашення корпоративних прав не відображаються в податковому обліку емітента. Це означає, що повернення іноземної інвестиції грошовими коштами у сумі, що не перевищує  фактично внесену інвестором суму, не має ніяких податкових наслідків для резидента.

При виплаті іноземному інвестору кошти, які належать йому в результаті здійснення інвестиції, така сума підлягає оподаткуванню як дохід із джерелом походження з України. Із суми цього доходу і за його рахунок зобов’язані утримати податок за ставкою 15% і перерахувати його до бюджету (до або під час виплати), якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод. Якщо міжнародною угодою із країною вашого нерезидента передбачено оподаткування цих доходів у країні нерезидента, тоді треба взагалі не утримувати податок або зменшити його суму.    

 Головний критерій їхньої ефективності – здатність виробляти якісний і доступний товар, збільшувати обсяги його реалізації, досягати зростання прибутків. Прибутковість підприємства – це нарощування податкових платежів до бюджету та соціальних відрахувань, розвиток регіональної інфраструктури, і адаптації нових технологій інновацій та систем менеджменту для вітчизняного розуміння.

Найперше йдеться про випадки нечесної конкуренції, коли закордонна компанія викуповує контрольний пакет акцій українського підприємства з метою усунення з ринку наявного чи потенційного конкурента. У цьому разі виникає реальна небезпека, що вказане підприємство в кращому разі буде перепрофільоване на випуск не конкурентоспроможної на міжнародному ринку продукції, а в гіршому – просо буде усунене з ринку шляхом погіршення якості товарів. Такий сценарій сьогодні видається можливим з огляду на порівняно не високу ринкову вартість акцій українських підприємств, пов’язану недостатньою розвиненістю вітчизняного ринку цінних паперів відсутністю належного досвіду роботи на ньому та відносно невисокою купівельною спроможністю внутрішніх інвесторів.

Іншим проблемним питанням, яке часто непокоїть громадськість є питання рівня екологічної безпеки іноземних інвестиційних проектів. Адже в України стереотипно вважають, що іноземці розташовують на українській території лише екологічні підприємства, функціонування яких виснажує природні ресурси та завдає збитків довкілля і здоров’ю громадян.

Стратегія формування внутрішньо регіонального і міжрегіональних ринків припускає проведення цілеспрямованої політики:

1.                      створення регіональних інформаційних систем про інвестиційні можливості кожного регіону;

2.                      впровадження системи стимулювання ефективних господарських внутрі- і міжрегіональних зв’язків;

3.                      створення стимулів для внутрішнього накопичення, зокрема шляхом полегшення доступу регіональним структурам до необхідних для ведення підприємницької діяльності ресурсів і надання їм певних привілеїв, що в подальшому фінансові ресурси в державу призведуть до отримання прибутку в майбутньому.

Отже, можна помітити, що інвестиції, тим більше іноземні, потрібно використовувати на потрібні цілі без шкоди для навколишнього середовища і людей, які в ньому оточені. Також потрібно раціонально використовувати інвестиції спрямовані в економіку, політику та соціальну сферу, але не забувати про власну економіку.

Використана література:

1.                      А. Бутняров. «Сприятливий інвестиційний клімат країни – запорука залучення іноземних інвестицій» // - 2008 - №3-4 – с. 29 – 31.

2.                      Н.С. Мєдвєдкова. «Перспективи залучення іноземних інвестицій до АПК України в умовах фінансової кризи» // Економіка АПК. Ринок цінних паперів України - 2009 - № 4 – с. 46 – 49.

3.                      І.В. Олександренко. «Оцінювання впливу прямих іноземних інвестицій на економічний розвиток регіону» // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво - 2009 - № 4 – с. 134 – 137.

4.                      О. Сергєєва. «Повернення іноземної інвестиції» // Баланс – 2009 - №66 (895) 17 серпня – с. 25 – 27.

5.                      В.Б. Цехановіч. «Іноземні інвестиції як чинник перспективного розвитку регіонів» // - Інвестиції: практика та досвід – 2009 - №10 – с. 9 – 11.