Економіка / 3. Фінансові відносини

 

Голишевська Л.В., Слободянюк І.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

        Порядок обчислення місцевих податків та зборів і порядок їх сплати

Місцеві податки і збори є невід'ємною частиною податкової системи держави, тому особливу увагу при здійсненні подат­кової реформи приділяють правовому регулюванню місцевого оподаткування, що є одним з основних фінансових джерел фор­мування бюджетів місцевого самоврядування.

Існування місцевих податків і зборів відповідає в першу чер­гу інтересам територіальних громад, від імені яких діють орга­ни місцевого самоврядування, оскільки такі платежі є виключ­но їх фінансовою базою. Виходячи з цього, метою введення місцевих податків і зборів є забезпечення місцевих органів вла­ди коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концент­руються у відповідних бюджетах.

Таким чином, місцеві по­датки і збори — це обов'язкові платежі, що установлюються державою, регламентуються і справляються органами місце­вого самоврядування і надходять до місцевих бюджетів.

   Закон України «Про систему оподаткування» має загальне значення для регулювання місцевого оподаткування. Стаття 15 цього Закону встановлює вичерпний перелік місцевих податків і зборів, до яких належать: податок з реклами; комуналь­ний податок; готельний збір; збір за паркування автотран­спорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у бігах на іподромі; збір за виграш на бігах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;  збір за право використан­ня місцевої символіки; збір за право проведення кіно - і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурс­ного розпродажу і лотерей; збір за проїзд територією при­кордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі і  сфери послуг; збір з власників собак [1].

 Платниками збору з власників собак є громадяни — власники собак (крім службових), які проживають у будинках державного i громадського житлового фонду та приватизованих квартирах. Особи, які проживають у приватних будинках, цей збір не сплачують. Збір з власників собак справляється кожний рік. Його граничний розмір за кожну собаку не повинен перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на час нарахування збору. Збір з власників собак стягують органи житлово-комунального господарства. Подання розрахунку збору з власників собак до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року. Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку. Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.01.2003 р. № 630.

Збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб i громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам’яток) видають відповідні органи місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб — 0,1% від вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки; з громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, — п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Подання розрахунку збору за право використання місцевої символіки до органів державної податкової служби здійснюється платниками за базовий податковий (звітний) період календарний місяць — протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; за базовий податковий (звітний) період календарний квартал — протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу; за базовий податковий (звітний) період рік — протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) року. Сплата здійснюється протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного терміну подання податкового розрахунку. Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. № 622.

Збір за право на проведення кіно- i телезйомок сплачують комерційні кіно- i телеорганізації, включаючи організації з іноземними інвестиціями та зарубіжні організації, які проводять зйомки, що потребують від місцевих органів державної виконавчої влади додаткових заходів (виділення наряду міліції, оточення території зйомок тощо). Граничний розмір збору за право на проведення кіно- i телезйомок не повинен перевищувати фактичних витрат на проведення зазначених заходів.

Платниками збору за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу i лотерей є юридичні особи i громадяни, які мають дозвіл на проведення аукціонів, конкурсного розпродажу i лотерей. Об’єктом збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу i лотерей є вартість заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів виходячи з їх початкової ціни або суми, на яку випускається лотерея. Граничний розмір збору за право на проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу i лотерей не повинен перевищувати 0,1% від вартості заявлених до місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу товарів або від суми, на яку випускається лотерея. Збір за право на проведення місцевих аукціонів i конкурсного розпродажу справляється за три дні до їх проведення. Збір за право на проведення лотерей справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору за право на проведення лотерей з кожного учасника не повинен перевищувати трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Платниками збору за припаркування автотранспорту є юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за припаркування автотранспорту встановлюється з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях i 1% — у відведених місцях. Збір за припаркування автотранспорту сплачують водії на місці паркування. Збір за припаркування автотранспорту, сплачений за рахунок коштів юридичних осіб, відноситься до собівартості продукції (робіт, послуг).Відповідальність за повноту стягнення збору за припаркування автотранспорту i своєчасність перерахування його до бюджету несуть власники автостоянок i відведених місць. Розрахунок затверджено наказом ДПА України від 24.12.2003 р. № 629[4].

 До певного часу в Україні не було чіткої законодавчої ви­значеності місцевих податків і зборів. Сьогодні коло нормативно-правових актів, що регулюють місцеве оподаткування, ста­новить певну систему, до якої входять: Конституція України, Закон України «Про систему оподаткування»[1], Декрет Кабіне­ту Міністрів України від 20 травня 1993 р. «Про місцеві подат­ки і збори»[3], Закон України від 21 травня 1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»[2], акти президента, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

Отже, регулювання місцево­го оподаткування здійснюється як податковими законами, так і цілою низкою інших нормативних актів, що визначають ком­петенцію органів місцевого самоврядування у сфері оподатку­вання, специфіку побудови бюджетної системи і взаємини її структурних елементів, а також актами місцевих органів. При цьому необхідно звернути увагу на основні проблеми регулю­вання справляння місцевих податків і зборів.

Література:

1. Про систему оподаткування Закон України від 25.06.1991 року № 1251-ХП (із змінами та доповненнями).

2. Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами Закон України від 21.12.00 р. № 2181 – III (із змінами та доповненнями).

3. Про місцеві податки й збори Декрет Кабінету Міністрів України   від 20.05.1993 року № 56-93 (із змінами та доповненнями).

4. Мулик Т.О., Фаюра Н.Д., Глазко Н.Д. Податкова система: навчальний посібник.-В: ТОВ "Консоль".2008.328с.