Економічні науки/ Економіка підприємства

Ткаченко О.В., Лящук А.П.

Криворізький факультет Запорізького національного університету

Механізми антикризового управління

В умовах, коли підприємство спроможне, нормально функціонує на ринку, має позитивні економічні і фінансові результати, антикризове управління повинно бути націлене на профілактику (запобігання) кризових явищ. Антикризове управління - це цілий комплекс взаємопов'язаних заходів від ранньої діагностики кризи до заходів по його подоланню. Антикризове управління базується на деяких принципах, які і відрізняють антикризове управління від звичайного.

До основних принципів організації антикризового управління підприємством належать:

- постійна готовність до можливого порушення фінансової рівноваги організації. Фінансова рівновага організації дуже мінлива в динаміці;

- рання діагностика кризових явищ у фінансовій діяльності підприємства. Враховуючи, що виникнення кризи на підприємстві несе загрозу самому існуванню підприємства і пов'язано з відчутними втратами капіталу його власників, можливість виникнення кризи повинна діагностуватися на найраніших стадіях з метою своєчасного використання можливостей її нейтралізації;

- терміновість реагування на кризові явища. Кожне кризове явище, що з'явилося, не тільки має тенденцію до розширення з кожним новим господарським циклом, але і породжує нові супутні йому явища. Тому чим раніше будуть застосовані антикризові механізми, тим великими можливостями до відновлення розташовуватиме підприємство;

- адекватність реагування підприємства на ступінь реальної загрози його фінансовій рівновазі. Використовувана система механізмів по нейтралізації загрози банкрутства пов'язана з фінансовими витратами або втратами. При цьому рівень цих витрат і втрат повинен бути адекватний рівню загрози банкрутства підприємства. Інакше або не буде досягнутий очікуваний ефект (якщо дія механізмів недостатня), або підприємство нестиме невиправдано високі витрати (якщо дія механізму надмірна);

- повна реалізація внутрішніх можливостей виходу підприємства з кризового стану. У боротьбі із загрозою банкрутства підприємство повинне розраховувати виключно на внутрішні фінансові можливості;

- вибір ефективних форм санації організації. Якщо масштаби кризи не дозволяють вийти з нього за рахунок внутрішніх ресурсів, організація повинна удатися до механізмів зовнішньої санації.

У загальному випадку політика антикризового управління полягає в розробці системи методів попередньої діагностики загрози банкрутства і "включенні" механізмів фінансового оздоровлення організації, що забезпечують її вихід з кризового стану.

Антикризове управління з метою профілактики включає наступні напрями:

1.Антикризовий моніторинг, що припускає розширення і поглиблення спостережень за станом діяльності підприємства, проведення робіт по своєчасному виявленню і оцінці негативних явищ, таких як спад обсягів виробництва, зниження якості і конкурентоспроможності продукції, коливання в обсягах продажів. Моніторинг повинен включати створення і впровадження сучасних методик, що забезпечують автоматизацію збору і передачі інформації. Моніторингові роботи повинні здійснюватися на базі розробок моделей і методів для оцінки динаміки стану діяльності підприємств по різних параметрах, прогнозу розвитку виробництва і вироблення рекомендацій і заходів по усуненню негативних процесів при їх виникненні і ухвалення управлінських рішень.

2.Діагностика (оцінка) підприємства - це методи і процедури розпізнавання кризових ситуацій і постановка діагнозу аналізованого об'єкту в цілях підвищення ефективності його функціонування і життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного, нерегульованого ринку. Діагностиці повинні бути піддані всі функції підприємства, зокрема: фінанси; маркетинг, виробництво, техніка і технологія, менеджмент, стратегія, конкурентоспроможність.

3.Розробка і проведення системи заходів по запобіганню кризовим явищам, завчасному усуненню можливих причин виникнення кризової ситуації (закриття нерентабельних виробництв, перепрофілювання окремих цехів і ділянок, диверсифікація тощо).

3.Підготовка до дій в умовах неминучих або вірогідних кризових ситуацій при неможливості усунути їх причини (зменшення ризику і ослаблення наслідків за рахунок компенсаційних заходів, зокрема створення запасів і резервів, перепідготовки кадрів тощо).

У тих випадках, коли на підприємстві виникла кризова ситуація, антикризове управління припускає наступні дії:

- безпосереднє реагування на виникнення кризової ситуації, включаючи дії із запобігання збитку і власне ліквідації кризової ситуації (забезпечення мінімально необхідної життєдіяльності найважливіших систем підприємства);

- пом'якшення і усунення наслідків кризової ситуації за рахунок здійснення компенсаційних і відновних заходів;

- проведення стабілізаційних заходів;

- створення спеціальної інформаційно-комунікативної мережі зв'язків, що охоплює інформаційні потоки зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

- перерозподіл обов'язків вищого керівництва: одна група менеджерів повинна здійснювати контроль і підтримку морального клімату на підприємстві, інша - підтримувати за будь-яких обставин звичайну роботу з мінімальним рівнем зривів. Спеціальна група менеджерів повинна займатися розробкою і вживанням антикризових заходів для виходу з кризової ситуації.

Для розробки і реалізації антикризових заходів необхідно мати мережу оперативних груп управлінських працівників. Для координації діяльності таких груп створюється штабна група на чолі з керівником підприємства.