Економічні науки/4. інвестиційна діяльність та фондові ринки

Зачосова Н. В.

викладач кафедри фінансів та кредиту

Східноєвропейського університету економіки і менеджменту, м. Черкаси

Проблемні питання оцінювання рівня економічної безпеки компаній з управління активами

Процес нормального функціонування компаній з управління активами (КУА) повинен супроводжуватись позитивною динамікою результативності їх діяльності, підтриманням належних умов для збереження та примноження наявних активів, розширенням меж ринкової позиції та здобуття конкурентних переваг. Обов’язковою вимогою для створення внутрішнього середовища компаній, необхідного для забезпечення виконання перелічених завдань, є високий рівень їх економічної безпеки.

Необхідність проведення оцінювання стану економічної безпеки компанії з управління активами підтверджується широким колом суб’єктів, які зацікавлені у його результатах:

· Власники компанії – цікавляться рівнем її економічної безпеки у контексті необхідності гарантування поточної і майбутньої прибутковості та прогнозування розмірів дивідендних виплат, обсягів збитків, що пов’язані із дією негативних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на стан активів компанії;

· Менеджери компанії – використовують показники рівня економічної безпеки для розробки та впровадження заходів, щодо усунення та нейтралізації дії різного роду ризиків нормальному функціонуванню компанії, для встановлення показників необхідного фінансового забезпечення превентивних заходів щодо зменшення сили їх впливу на результати діяльності; визначення «слабких місць» у системі економічної безпеки та їх усунення; крім того, рівень економічної безпеки повинен враховуватися при обранні інвестиційної стратегії фондів в управлінні КУА (для визначення найкращого співвідношення між ризикованістю та прибутковістю інвестиційних інструментів);

· Для інвесторів (існуючих та майбутніх) – рівень економічної безпеки демонструє перспективність передання активів в управління компанії з точки зору збереження їх цілісності та вірогідності отримання доходу від їх розміщення і може використовуватися фізичними та юридичними особами для прийняття остаточних інвестиційних рішень;

· Державні органи влади – можуть керуватися результатами діагностики рівня економічної безпеки КУА для попередження можливості їх банкрутства, виявлення необхідності проведення позапланових перевірок, формування зовнішніх механізмів стабілізації діяльності учасників фондового ринку та визначення загальних тенденцій розвитку ринку спільного інвестування.

У процесі оцінки стану економічної безпеки, перед відповідальними особами компанії постає ряд проблемних питань:

1. Вибір методики проведення оцінювання;

2. Врахування сегментарної структури економічної безпеки;

3. Велика кількість показників та складність їх аналізу;

4. Необхідність врахування кількісної і якісної оцінки при формуванні остаточного рішення щодо рівня економічної безпеки компанії.

У питанні вибору методики оцінювання рівня економічної безпеки компанії домінантною проблемою може стати відсутність єдиної методичної бази для проведення аналізу рівня економічної безпеки, необхідність взяття до уваги специфіки діяльності конкретного суб’єкта господарювання при формуванні системи показників. Таким чином, для підприємств найбільш доцільним буде використання методики, що враховуватиме його промисловий потенціал, потребу підтримання безперервності процесу виробництва та реалізації продукції; для банківських установ подібна методика повинна аналізувати відповідність показників діяльності банку вимогам, встановленим для них Національним банком України; для компаній з управління активами, інвестиційних фондів та інших фінансових посередників діагностика досягнутого рівня економічної безпеки має проводитись на основі дослідження їх інвестиційної стратегії, обсягів активів в управлінні, кількості інвесторів та структури фінансового портфелю.

Відсутність універсальної методики оцінки рівня економічної безпеки суб’єктів господарювання спричинила появу ряду авторських методик. Частина з них базується на формуванні експертного висновку про рівень економічної безпеки на підставі конкретного переліку коефіцієнтів, решта – на основі розрахунку єдиного підсумкового індикатора. Таким чином, вибір процедури аналізу рівня економічної безпеки компаній з управління активами, та її корегування до специфіки діяльності компаній та фондів у їх управлінні, стають пріоритетними завданнями керівного персоналу КУА, який не завжди має належну кваліфікацію для їх вирішення.

Сегментарна структура комплексного поняття економічної безпеки КУА охоплює такі види безпеки компаній: фінансову, кадрову, техніко-технологічну, інформаційну, силову та ін. Таким чином, аналіз загального рівня економічної безпеки повинен складатися із індикативних значень рівня безпеки усіх зазначених складових, кожна з яких має власний, характерний для неї перелік коефіцієнтів. Персоналу КУА необхідно вирішити питання щодо того, хто виконуватиме діагностику елементів економічної безпеки – спеціалісти окремих відділів, відповідальних за конкретний вид діяльності, що потребує гарантування певного рівня безпеки, чи працівники спеціально сформованого підрозділу – служби економічної безпеки компанії. У випадку прийняття рішення на користь другого варіанту, варто визначити, якою кваліфікацією повинні володіти співробітники служби економічної безпеки, фахівцями у якій сфері вони мають бути, зважаючи на великий обсяг різнопланової роботи, що їм доведеться виконувати.

Сегментарна структура економічної безпеки пояснює значну кількість показників, яку доводиться розраховувати. Згідно методик проведення фінансового аналізу, що є лише одним із етапів визначення рівня фінансової безпеки КУА, яка у свою чергу, є тільки елементом економічної, нараховує за різними системами від сорока до понад ста коефіцієнтів. Показники кадрової безпеки є надзвичайно складними для кількісного виміру, оскільки більшість із них ґрунтується на якісних характеристиках персоналу. Техніко-технологічна безпека потребує діагностики інформаційних систем і технологій, технічного обладнання, яке у сучасних умовах дуже швидко змінюється та інтенсивно оновлюється, тобто оцінити рівень його захищеності від зовнішнього втручання та інших негативних факторів впливу буде надзвичайно складно. Показники юридичної безпеки корегуються відповідно до змін у законодавстві, які вносяться у вітчизняну нормативну базу досить часто. З урахуванням усіх наведених фактів, аналіз економічної безпеки стає непростою та дорогою процедурою.

Трансформація кількісної оцінки економічної безпеки у якісний показник буде неможливою без використання спеціальної шкали, що міститиме числові дані та їх якісний відповідник, наприклад, оцінку – незадовільно, задовільно, добре, відмінно. Формування такої кількісно-якісної градації - завдання працівників служб економічної безпеки, яке створює для них чималі труднощі, оскільки суб’єктивне сприйняття експертами значень того чи іншого показника, і розбіжності їх точок зору можуть призвести до помилковості чи неточності підсумкової оцінки. Крім того, трансформації кількісних показників у якісні перешкоджає відсутність нормативного значення індикатора рівня економічної безпеки, іншими словами, працівникам служби економічної безпеки компанії просто немає із чим порівнювати розраховане підсумкове значення, адже специфіка діяльності кожного окремого суб’єкта господарювання не дозволяє зробити такий порівняльний аналіз у межах використаних методик, а розмаїття обраних КУА інвестиційних стратегій – у межах сфери діяльності.

Таким чином, нині необхідним є встановлення нормативних інтервалів для показників кожного структурного елементу економічної безпеки з подальшим присвоєнням еталонним, меншим за еталонні та більшим за еталонні значенням якісної оцінки і формуванні на основі цих оцінок остаточного висновку щодо стану економічної безпеки компанії з управління активами.