Смирнова Вероніка Володимирівна
Східноукраїнський
національний університет імені Володимира Даля, м. Луганськ
МЕТОДИ АНАЛІЗУ ІНВЕСТИЦІЙНИХ
РИЗИКІВ В ГОТЕЛЬНІЙ ІНДУСТРІЇ
Облік факторів ризику інвестиційної
діяльності в готельній індустрії має особливе значення, тому що оцінка
інвестиційних ризиків передбачає розрахунок кількісних показників рівня ризику.
Існують різні методи оцінки інвестиційних ризиків в готельній індустрії.
Важливою формою реалізації
економічної та фінансової стратегії підприємств готельної індустрії, що
направлені на зростання ефективності їх діяльності, є інвестиції різних видів.
Високий рівень зносу основних засобів підприємства готельної індустрії (до 65%
в 2006 р.), негативні структурні зміни потребують додаткових фінансових
ресурсів. Тому проблеми інвестиційної активності економіки в цілому та в
готельній індустрії, зокрема, є актуальними і вчасними. Питанням інвестиційної
діяльності в готельній індустрії в сучасній економічній літературі приділяється
дуже мало уваги, тому проблеми інвестування в цю сферу стають особливо
актуальними. Глобалізація світової
економіки, суттєві зміни в економіці України за останні часи призвели до того,
що розроблені теорії не завжди є ефективними в умовах господарювання, що швидко
змінюються. Ці обставини обумовили необхідність подальшого проведення
досліджень в області інвестиційної діяльності підприємств готельної індустрії.
Облік ризику в інвестиційній діяльності
підприємств готельної індустрії має особливе значення, тому що від рівня ризику
залежить ефективність інвестицій. Використання оцінки ризиків в аналізі
інвестицій на практиці передбачає розрахунок кількісних показників рівня
ризику. Найбільш відомі такі показники, як: дисперсія показника оцінки
ефективності інвестицій (наприклад, дисперсія доходності, NPV і т.д.);
середньоквадратичне відхилення; коефіцієнт варіації; середній очікуваний
збиток; показник рівня систематичного ризику; коефіцієнти ризику (наприклад,
фінансового, операційного і т.д.); очікувані втрати; вірогідність несприятливого наслідку [1-4].
Для отримання більш правдивої
інформації оцінку ризику необхідно проводити шляхом розрахунку декількох
показників. Найбільш інформативні відносні показники оцінки ризику. Абсолютні
показники треба використовувати в сполученні з очікуваними результатами
параметру, що оцінюється. Показники
вірогідності дозволяють отримати найбільш доступну для розуміння оцінку ризику.
При оцінки економічного ризику необхідно не тільки зіставляти величину
відхилень з очікуваним значенням показника рівня ефективності, але й визначити,
наскільки негативні відхилення є більш вірогідними та значними, ніж позитивні,
тобто оцінити асиметрії кривої розподілу вірогідностей (асиметрію ризику).
Доходність володіння деякими активами може відхилятися від номінального
значення тільки в негативну сторону (чисті ризики), інші активи можуть
приносити доход як більше, так й менше номінального (спекулятивні ризики). Така
класифікація ризиків дозволяє глибше розуміти їх економічну сутність, розробити
та використати необхідні методи аналізу, організувати систему управління
ризиками інвестицій, у тому числі і в готельній індустрії.
В результаті аналізу ризиків
інвестицій в готельній індустрії пропонується така їх класифікація:
за природою ризики бувають:
технологічні, технічні, маркетингові, фінансові, політичні, екологічні,
правові, будівельні, ризики форс-мажорних обставин, соціальні;
за середовищем дії –
загальноекономічні ризики, галузеві, регіональні, ризики конкретного готелю,
ризики конкретного проекту;
за ступенем зв’язку коливань
доходності активів з коливаннями доходності фондового ринку – систематичні та
несистематичні ризики;
за можливостями страхування – ті, що
страхуються і ті, що не страхуються;
за можливістю управління або
зниження – ті, що управляються і ті, що не можуть управляться;
за зв’язком з зовнішнім середовищем
– ризики, що пов’язані з коливанням курсів валюти, цінних паперів, цін на
готельні послуги;
інформаційні ризики.
Рівень інформаційного ризику
залежить від обсягу інформаційної бази, що використовується. Як показує
практика, при аналізі довгострокових інвестицій в готельній індустрії має місце
початкова невизначеність грошових потоків та процентних ставок, яка не дозволяє
говорити про ризик в кількісному смислі, тому що існують високі ризики, що
суб’єктивно оцінюються. По мірі формування інформаційної бази, з’являється
можливість кількісної оцінки ризику, при чому існують високі інформаційні
ризики та інтервал значень господарських ризиків, що пов’язані з об’єктивними
коливаннями умов і параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища. Додаткова інформація викликає
зниження інформаційного ризику і уточнення значень господарських ризиків.
Достатність інформаційної бази визначається низькими значеннями інформаційного
ризику і практично повною відсутністю невизначеності. При оцінці достатності
інформації необхідно обліковувати значимість невизначеності, тобто максимальний
та середній вплив можливих відхилень на грошові потоки проекту. Інформацію
доцільно збирати до тих пір, доки очікуваний ефект від зниження ризику більше
витрат на отримання додаткової інформації. Точно визначити даний ефект
неможливо, але існують ряд підходів, які засновані на середніх очікуваних збитках: якщо зменшення інформаційного ризику
призведе до зниження середнього очікуваного збитку на величину, яка більше, ніж
витрати на отримання інформації, то треба зробити дані витрати. Визначити на
скільки ці витрати знизять можливі збитки на практиці складно. Виключенням є
маркетингові дослідження, коли виявлені витрати та точність отриманих
результатів.
Оцінка ризиків інвестицій в
готельній індустрії включає в себе їх якісний та кількісний аналіз. Якісний
аналіз уявляє собою класифікацію ризику, виявлення причин виникнення його,
можливі наслідки від нього, засоби з мінімізації збитку. Необхідно
використовувати різні способи зниження ризику, що засновані на отриманні
додаткової інформації, більш ретельному прогнозуванні та плануванні, прийняті
спеціальних заходів, розробці планів дій у випадку несприятливої ситуації і
т.д.
Кількісний аналіз складається з
розрахунку показників рівня ризику та прийняття рішення про здійснення даного
інвестиційного проекту. У ході досліджень визначено наступні методи кількісного
аналізу ризику інвестицій в готельній індустрії: метод коригування норми
дисконту (винагорода за ризик); метод достовірних еквівалентів; аналіз чуткості
критеріїв ефективності (NPV, IRR); метод сценаріїв; аналіз вірогідного
розподілу потоків платежів; побудова “дерев рішень”; побудова моделей
залежності рівня ризиків від параметру проекту і зовнішнього середовища; методи
теорії нечітких множин і нечітких інтервалів; методи імітаційного моделювання
(метод Монте-Карло) [5,6].
Усі методи аналізу інвестиційного
ризику в готельній індустрії можна розділити на три групи:
1. методи, що надають комплексну
оцінку інвестицій с урахуванням доходності та ризику. До цієї групи відносяться
методи коригування проектної дисконтної ставки та достовірних еквівалентів. Як
правило, інвестиції оцінюються по математичному очікуванню критерію
ефективності або ринкової оцінки.
2. методи окремих показників оцінки
рівня ризику. Ці методи аналізу чуткості, аналітичні моделі ризику, а також усі
методи, що спроможні надавати оцінку рівня ризику у вигляді стандартного
відхилення або у вигляді спеціальних коефіцієнтів ризику. Ці оцінки визначають
також ефективність інвестиційного рішення.
3. методи, що дозволяють
оцінити форму розподілу вірогідностей:
метод сценаріїв, побудови дерев рішень, імітаційне моделювання. В процесі
використання цих методів аналізується численність варіантів розвитку дій,
будується крива вірогідностей у вигляді графіка чи таблиці. В залежності від
точності початкових даних і достовірності пропозицій, з тією або іншою ступеню
впевненості по цій кривій можна оцінити усі параметри ризику інвестицій.
Вибір того чи іншого методу аналізу
ризику при прийнятті інвестиційного рішення залежить від інформаційної бази,
вимог до кінцевих результатів та рівня надійності планування інвестицій.
Як показують дослідження, загальним недоліком
всіх комплексних методів аналізу інвестиційного ризику є неявний облік ступеня
чуткості до ризику інвесторів. Індивідуальні криві безразліччя “доходність-ризик” заміняються при їх
використанні середньостроковим (ринкова оцінка інвестицій) або вільними
(експертна оцінка). Неможливо контролювати відповідність вибору інвестицій по
ризику, оскільки процедури вибору обліковують схильність до ризику неявним
образом. Тому рахунок двох показників – ефективність та ризик – робить
інвестиційний процес більш прозорим та таким, що управляється.
Висновки. В ході дослідження проведено аналіз інвестиційних ризиків
в готельній індустрії та доповнена класифікація ризиків інвестицій в цій сфері.
Обґрунтовано існуючі методи кількісного аналізу ризиків інвестицій в готельній
індустрії, а також згруповано ці методи по загальним признакам визначення рівня
ризику.
Література.
1.
Быльцов С.Ф. Настольная книга
российского инвестора. – М.: Бизнес-Пресса, 2000.
2.
Виленский П.Л., Лившиц В.Н. и
др. Оценка эффективности инвестиционных проектов. Теория и практика. –М.: Дело,
2001.
3.
Математические методы в
экономике/ Замков О.О. и др. – М.: ДиС, 1997.
4.
Лукасевич И.Я. Анализ
финансовых операций: методы, модели, техника вычислений. –М.: ЮНИТИ, 1998.
5.
Меньшиков И.С. Финансовый
анализ ценных бумаг. – М.: Финансы и статистика, 1998.
6.
Эрлих А. Технический анализ
на товарных и финансовых рынках. – М.: ИНФРА, 1996.