Вінницький національний аграрний університет
ЧИННА ПРАКТИКА ОБЛІКУ ОБОРОТНИХ
АКТИВІВ
Ефективність управління оборотними активами підприємства
істотно впливає на результати господарської діяльності й обумовлюється зовнішніми
та внутрішніми факторами.
Для нормального функціонування підприємств потрібно, щоб
їх власники, приймаючи рішення, мали правдиву й об’єктивну інформацію про
майно, фінансовий стан і результати роботи. Таку інформацію надає лише система бухгалтерського обліку.
Особливої актуальності набуває проблема подальшого
вдосконалення методики бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту оборотних
активів, які є наймобільнішим складником ресурсів підприємства. Від ступеня
ефективності використання оборотних активів залежить стан суб’єкта
господарювання.
Як свідчать теоретичні та практичні дослідження, питанням
організації обліку, аналізу і аудиту оборотних активів приділялась недостатня
увага, внаслідок чого: ускладнюється дотримання основних методичних принципів
ведення обліку; спотворюється інформація про фінансовий стан підприємства та
стан розрахунків; знижується ефективність прийняття управлінських рішень.
У
розробку питань теорії й методології обліку оборотних активів вагомий внесок
зробили українські та зарубіжні вчені. Проте, питання обліку оборотних активів
на підприємствах мають дискусійний характер, про що свідчить наявність проблем,
пов’язаних з невідповідністю понять їх економічному змісту.
Несистематизованою
є нормативна база з питань обліку оборотних активів. Для посилення контрольних
функцій обліку на підприємствах України
потребує вдосконалення класифікація оборотних активів за сукупністю ознак.
Проведений огляд літературних джерел показав, що категорія “оборотні активи” стала використовуватись у вітчизняній економічній літературі з часу переходу на ведення українського бухгалтерського обліку за національними П(С)БО [1,2].
В даний час в економічній літературі
оперують такими поняттями як; “оборотні
фонди”, “оборотний капітал”, “оборотні
активи”, “оборотні кошти”. У зв’язку з різною економічною сутністю цих понять
слід відмовитися від ототожнення цих економічних категорій і визначитися з
термінологію, в першу чергу, в економічних словниках. З виходом українських підприємств у міжнародний економічний простір і для досягнення порозуміння різних суб’єктів
господарської діяльності у межах країни та за її кордоном необхідні єдина
термінологія та методика аналізу оборотних коштів.
В нашій країні, значна увага приділяється дослідженню окремих активів [3-6], і
практично відсутні дослідження щодо обліку оборотних активів у їх повному
складі.
В сучасних умовах оборотні активи – термін, який визначено як найменування
другого розділу активу бухгалтерського балансу, тобто до оборотних активів
відносяться ті активи, які у бухгалтерському балансі відображаються у його
другому розділі.
Склад оборотних активів сьогодні визначається національними П(С)БО, а
джерела їх формування поділяються на власні та позикові.
Чинна практика обліку формування та використання
оборотних активів на підприємствах в умовах розвитку ринкового середовища
України потребує вдосконалення. У зв’язку з тим, що наявні колізій між
законодавчими документами різних рівнів, що виражається в непослідовності
внесення змін, порушенні підпорядкованості документів, у помилках, закладенні
методологічних суперечностей в документах обліку різного рівня, що впливає на
якість фінансової звітності, здійснення контролю за виконанням операцій
суб’єкта господарювання.
Серед проблем організації обліку грошових коштів
виділяють наступні:
-
визнання та класифікація грошових коштів;
-
правильне їх відображення у фінансовій звітності;
-
організація контролю за процесом збереження та
використання грошових коштів;
-
оптимізація надходжень і виплат готівки та
формування інформаційної бази даних для аналізу отриманих і втрачених вигод від
проведених заходів.
Облік запасів хоч не складний методологічно, але, як правило, дуже
трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів
найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації
слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та
грошовому вимірниках і потребує
постійного контролю як зі сторони підприємства, так і зі сторони зовнішніх
контролюючих органів.
Порядок оформлення первинної документації по запасах
залежить від виду матеріалів, джерел їх надходження та каналів використання. У
процесі документального оформлення первинного обліку виробничих запасів на
підприємствах користуються відповідними нормативними документами.
Правильна оцінка запасів при оприбуткуванні
та вибір методу оцінки при вибутті мають велике значення, адже вливають не
тільки на результати діяльності за даними бухгалтерського обліку, але й на
обсяги оподатковуваного прибутку.
Найраціональнішим є облік запасів за
договірними купівельними цінами з окремим аналітичним обліком витрат на
придбання, доставку виробничих запасів і доведення їх до придатного для
використання стану. Тільки в кінці місяця такі витрати мають включатись за
спеціальним розрахунком до фактичної собівартості запасів, використаних на
виробництво продукції (виконання робіт, надання послуг), або до фактичної
собівартості реалізованих цінностей.
Встановлення оптимального співвідношення між сферами
виробництва й обігу сприятиме підвищенню ефективності використання оборотних
активів. Важливими умовами скорочення вкладень оборотних активів у сфері обігу
є раціональна організація збуту готової продукції, застосування прогресивних
форм розрахунків, своєчасне оформлення документації, дотримання платіжної та
договірної дисципліни.
Скорочення затрат часу на опрацювання інформації пов’язаної з обліком
виробничих запасів на підприємстві можна досягти шляхом застосування
автоматизованої форми обліку, що є значно ефективнішою за ручну. Сучасна
комп’ютерна інформаційна база дозволяє здійснювати облік виробничих запасів за
видами в розрізі матеріально
відповідальних осіб та у розрізі підприємства і організацій, які їх продали або
купили. Автоматизація обліку запасів приносить точність і полегшення в роботі бухгалтерів, зменшує час на обробку
інформації, робить презентабельний
вигляд внутрішньої та зовнішньої звітності, сприяє своєчасному отриманню
інформації про наявність та рух виробничих запасів з метою контролю та управління ними.
Література:
1.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс” затверджене наказом
Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 року № 87.
2.
Положення (стандарт) Бухгалтерського обліку 9 “Запаси” від 20.10.1999 р. №246.
3.
Бублик С. Я. Облік запасів підприємств // Облік і фінанси АПК. – 2007. -
№3-5 – С. 31 – 34.
4.
Корягін М., Височан О. Актуальні питання визнання та обліку еквівалентів
грошових коштів в Україні //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №2.- С. 27-30.
5.
Матицина Н. Основні засади регулювання розрахункових відносин через
управління дебіторською заборгованістю // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006.
- №12.- С. 38-42.
6.
Павлюк І. Особливості бухгалтерського обліку малоцінних необоротних
матеріальних активів, а також малоцінних і швидкозношуваних предметів //
Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №2.- С. 20-26.