Економічні
науки/Інвестиційна діяльність і фондові ринки
Полянчич Тетяна Михайлівна, здобувач
Львівська
державна фінансова академія, Україна
Формування власних джерела фінансування
інвестицій в сільському господарстві
Фінансове забезпечення інвестиційного процесу може
здійснюватись за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування. До
внутрішніх джерел фінансування інвестиційного процесу відносять власні кошти
суб’єктів господарювання, які утворюються за рахунок господарства чистого
прибутку та амортизаційних відрахувань.
Основним власним джерелом фінансового забезпечення
розширеного відтворення основного капіталу є нерозподілений прибуток. Він
характеризує частину прибутку підприємства, отриманого в попередньому періоді
та не використаного на споживання власниками та персоналом, реінвестується на
розвиток підприємства. Для наявності цього джерела необхідною умовою є
прибуткова діяльність підприємства.
На жаль, більшість сільськогосподарських підприємств є
збитковими, а тому роль прибутку, як одного з основних джерел розширеного
відтворення, зведена до мінімуму. У 2004 р. частка збиткових підприємств у
загальній кількості сільськогосподарських підприємств становила 28 %, але
практично щороку вона зростала і досягла у 2008 р. 55,5 %.
Не менш важливим власним джерелом фінансування
відтворення основного капіталу є амортизаційні відрахування. «Амортизаційні
відрахування – періодичні відрахування частини вартості основних засобів з
метою відшкодування їх зношування» [4].
Амортизаційна політика упродовж
багатьох років залишається найслабкішою ланкою економічної політики усіх без
винятку урядів незалежної України, оскільки сформована ними амортизаційна
система не виконує своєї головної функції – не створює зацікавленості
підприємців до оновлення основних фондів, впровадження наукових розробок та
новітніх технологій у виробництво у найважливіших сферах економічної
діяльності.
Про незадовільне використання
потенціалу амортизації як найбільш ефективного інструменту фінансування
оновлення основних фондів, насамперед, свідчить наявність тенденції до
збільшення ступеня зносу основних засобів.
Сільське господарство – це галузь,
яка характеризується високим рівнем капіталомісткості, тому тут амортизаційні
відрахування відіграють особливо важливу роль у процесі відтворення. За період
дослідження частка амортизаційних відрахувань у
структурі витрат на виробництво продукції сільського господарства протягом
періоду досліджування зростає. У 2004 р. амортизаційні відрахування становили
3,4 % в структурі витрат, а у 2008 р. 7,0 %, що на 3,6 % більше. Зростає і
частка амортизаційних відрахувань у структурі витрат на виробництво продукції
рослинництва. Протягом 2004-2008 рр. її величина зросла з 4,0 % до 8,9 %,
тобто на 4,9 % [2].
Частка амортизаційних відрахувань у структурі витрат на виробництво продукції тваринництва зростає нижчими темпами ніж в рослинництві. За період дослідження ця величина зросла на 1,2 %, з 2,5 % у 2004 р. до 3,7 % у 2008 р. [2].
Отже, проведені розрахунки дозволяють зробити висновок, що частка
амортизації в структурі витрат продукції є надто малою, тим більше за умов
нецільового її використання. Таким чином, амортизація як основне джерело
формування інвестиційних ресурсів не може ефективно забезпечувати належне
виконання цієї функції. Необдумана амортизаційна політика держави та слабкий
контроль її за цільовим використанням підприємствами накопичених ними
амортизаційних фондів призвели до того, що амортизаційні відрахування
перетворились із джерела розширеного відтворення чи інвестиційної діяльності у
ресурс поповнення обігових коштів господарств.
2.
www.stat.lviv.ua
3.
Тринько Р.І.,
Біляк Н.І. Діагностика інвестиційних процесів в аграрній сфері: теорія,
методика, практика. Монографія. – Львів, 2006. – 230 с.
4.
Фінанси
підприємств: Підручник / Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. та ін., Кер.
кол. авт. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. – 5-те вид., перероб. та допов.
– К.: КНЕУ. – 2005. – 547 с.