Экономические науки. Экономика промышленности.

Дементьєва К.В.

Одеська національна академія харчових технологій, Україна

Сучасний стан та перспективи розвитку цукрової промисловості України

Україна має давню традицію виробництва та експорту цукру. Для багатьох українців нема жодного сумніву, що цукор повинен відігравати вирішальну роль у сільському господарстві країни. За останні роки цукрове виробництво в Україні істотно скоротилось. Цукрові заводи працюють збитково, а доходи від експорту цукру зійшли практично нанівець. Це насамперед зумовлено такими причинами:

- формування ціни на основі тростинного цукру;

- скорочення посівних площ, що призводить до дефіциту цукру;

- більшість виробників не використовують повністю свій потенціал і мають показник ефективного виробництва тільки на рівні 43%;

- неконкурентоспроможність українського цукру на зовнішньому ринку, через відносно високу собівартость порівняно зі тросниковим;

- рішення НКРЕ від 01.01.2010, відмінити свою постанову про пільговий рівень цін на природний газ, тобто ціна з 1584,4 грн зросла до 2025,25 грн за 1000 кубометрів [2];

- недостатність та низька якість вітчизняної сировин;

- застарілі технології і високий знос обладнання;

- неефективність управління підприємствами;

- відсутність необхідних фінансових ресурсів;

- низька кредитоспроможність і інвестиційна привабливість більшості цукрових заводів.

Ринок цукру-піску з цукрових буряків – один із найважливіших секторів продовольчого ринку України. В економіці держави цукробуряковий підкомплекс завжди мав стратегічне значення. Тому висвітлення сучасного стану і перспектив розвитку цукрової промисловості України є надзвичайно важливим і актуальним питанням.

Цукор – стратегічний продовольчий товар і в той же час – сировина для багатьох підприємств харчової промисловості. З кожним роком даний продукт посідає вагоміше місце в світовій торгівлі, а його виробництво у світі продовжує зростати. [1]

Недовироблення цукру в Україні і в світі в 2009 році призвело до стрибка цін на нього в 2,5 рази на українському ринку. Крім того, негативну роль зіграла непродумана політика відносно імпорту цукрового тростнику. З початку року велика частина кондиторських компаній України із-за підвищення цін на цукор підняла вартість своєї продукції. Так, корпорація «Рошен» в січні 2010 року підвищіла ціни на 3-4%. Карамель у порівнянні з серпнем 2009 року подорожчала на 24%, шоколадна продукція – на 20%. «Одессакондитер» підняла ціни на 6-8%. Висока вартість цукру і патоки на внутрішньому ринку може негативно позначитися на експортних можливостях кондитерської промисловості і призвести до зниження конкурентоспроможності одного з основних українських експортних товарів – карамелі. Крім кондиторської галузі, підвищення ціни цукру може вплинути на збільшення собівартості масових сортів хліба на 1%, булочних виробів – на 4%.[2].

Світове виробництво цукру перевищує 123 млн. т, з яких близько 69% отримують з цукрової тростини і 31% – з цукрових буряків. Як правило, три четвертих виробленого цукру споживається самими країнами-виробниками, решта цукру поставляється на світові ринки і йде до запасу [2].

Частка експорту цукру (бурякового, тростинного) в загальному експорті харчових продуктів налічувала у 2009 р. 8,6%. Товар експортується у Азербайджан, Туркменістан. Поставки здійснюються як комерційними організаціями, так і за міждержавними бартерними угодами в обмін на паливо та інші матеріальні ресурси [2].

В останні роки Україна перетворилась з експортера цукру в його імпортера. Поставки цукру у 2009 році в порівнянні з 2008 роком збільшилися майже в 40%, цукор приходить з таких країн, як Бразилія, Куба, Німеччина, Великобританія, Польща, Сальвадор та Південна Африка, це остаточно розбалансувало внутрішній ринок цукру [3].

В Україні в останні роки кон’юнктура на ринку цукру залишається несприятливою як для вітчизняних виробників, так і для торговців цукром. Низький внутрішній попит споживачів і втрачені зовнішні ринки збуту зумовлює зменшення пропозиції сировини – цукрових буряків. Тростинний цукор-сирець є ефективним замінником українського цукрового буряка.

Проаналізувавши проблеми виробництва та експорту українського цукру, можна виділити такі перспективи розвитку цукрової промисловості України, як:

- повна модернізація виробництва, на основі залучення крупних іноземних інвесторів;

- підвищення ефективності використання енергії і сировини;

- зниження вартості продукції;

- залучення висококваліфікованих менеджерів;

- зливання цукрових заводів з метою підвищення ефективності виробництва цукру;

- відміна ПДВ і митного збору на ввезення сучасного обладнання для цукрових заводів;

- використання внутрішнього потенціалу у зв`язку з введенням моделі мотивування персоналу.

Список використаної літератури:

1. В.Бондар, А.Задворний. Ринок цукру в Україні в контексті функціонування світових цукрових ринків// Економіка України.-2005.-№7.-С. 61-65.

2. http://www.sugarua.com – національна асоціація цукровиків України «Укрцукор»

3. http://www.proagro.com.ua – інформація для агробізнесу.