ЭКОНОМИКА. Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Кальченко К.С., Боднарчук Т.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ОСОБЛИВОСТІ ПРОГНОЗУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ПРОМИСЛОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Інноваційна стратегія на довгострокову перспективу має бути направлена на розвиток і постійну підтримку на високому рівні інноваційних здібностей всієї суспільної системи, на створення сприятливого інноваційного середовища. У процесі становлення інноваційної ринкової моделі економічного розвитку першочергова увага повинна приділятися розвитку і активізації У процесі становлення інноваційної ринкової моделі економічного розвитку першочергова увага повинна приділятися розвитку і активізації інноваційної діяльності на підприємстві, розвитку виробництва на основі втілення результатів наукових досліджень.

У економічній літературі виділяють наступні напрями досліджень інноваційної політики підприємства: фінансування інноваційної діяльності, визначення і захист інтелектуальної власності, кваліфікований відбір перспективних проектів і технологій, професійне управління інноваційними проектами і процесами. Проте необхідність планерування і прогнозування інноваційного розвитку підприємства є надзвичайно важливим аспектом аналізу інноваційної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. [1]

Специфічною особливістю впровадження інноваційних проектів на підприємстві є необхідність ув'язки всіх проектних етапів з розвитком різних галузей науки, техніка, технології, а також моніторинг ринкової кон'юнктури.

Наукоємне машинобудування володіє властивістю інерційності, яка не допускає довільних змін в його цільовому призначенні, організаційній і технологічній структурі в короткі проміжки часу. Така інерційність виражена в тому, що тенденції розробки і реалізації інноваційних проектів, що склалися, в області техніки продовжують діяти і в майбутньому. Найбільшою інертністю володіють такі параметри як середня тривалість розробок; приведені вартості розробок і виробництва продукції одного цільового призначення; траєкторії зміни витрат на розробку по етапах життєвого циклу у конкретного розробника; тривалість реалізації конкретних заходів і програм технічного переозброєння потужностей та інші.

Через підвищену сприйнятливість інноваційних проектів, направлених на впровадження продуктових і технологічних інновацій, до досягнень науки і техніки, інноваційний проект характеризуватиметься певною динамічністю. Не дотримання вимог системності в проведенні аналізу змін потреб в області нової продукції і технології, відсутність комплексних досліджень по усесторонньому аналізу перспективних напрямів розвитку техніки, їх технологічній і технічній здійсненності, можливості впровадження і реалізації веде до незадовільного результату інноваційного проекту.

Цілі і механізм реалізації інноваційного проекту, його ресурсне забезпечення визначаються платоспроможним попитом і наявністю потреби в продукції відповідного вигляду, ресурсним потенціалом, кадровим потенціалом підприємства, а також параметрами зовнішнього для підприємства середовища: рівнем економічного розвитку країни, соціально-політичним кліматом, наявністю сприятливого середовища для реалізації інноваційного проекту.

Пік впровадження нових продуктових і технологічних розробок повинен передувати етапу різкого скорочення виробництва застарівши-ший продукції, але не збігатися і не випереджати його. Етап активного впровадження новин повинен служити початком організації робіт із створення принципово нових науково-технічних, конструкторських, технологічних і капітальних (інвестиційних) заділів. Принципове значення має збіг початку зниження технологічної ефективності НДДКР з максимумом темпу зростання економічного потенціалу нововведення, існування природних меж кожної конкретної технології, нерівномірності швидкості наближення до цієї межі залежно від міри близькості до технологічної межі. В умовах динамічної конкуренції облік власної позиції на технологічній траєкторії і зіставлення її з позиціями конкурентів методичний прийом формування стратегії, інструменту прогнозування конкурентної боротьби. [2]

Прогнозування розвитку наукоємного виробництва вимагає підтримки відповідними методами і підходами. У практичній діяльності використовуються такі традиційні методи як екстраполяція, балансовий, нормативний, аналітичний, програмно-цільовий методи. Окрім них при планеруванні НДР і ДКР застосовують методи моделювання і мережевого планерування. Перераховані методи використовуються, як правило, одночасно. Вказується, що найефективніше в плановій практиці є поєднання аналітичного, балансового і нормативного методів, а також програмно-цільового підходу з методами економіко-математичного і інформаційного моделювання.

Таким чином, аналіз інноваційної політики підприємства доцільно здійснювати в розрізі планерування і прогнозування його інноваційного розвитку. Прогнозуванню і стратегічному планеруванню інноваційного розвитку властивий характер невизначеності. При складанні прогнозних моделей необхідно враховувати ряд специфічних чинників, що впливають на методи і результати прогнозу. Прогнозування наукоємного виробництва повинне ґрунтуватися на сполученні його потужностей з можливостями і потребами науково-експериментальної бази, синхронізації і узгодженості їх комплексного розвитку і функціонування.

Література

1. Никішина Е.С.Актуальні питання інноваційної політики промислових підприємств. Економіка і менеджмент сучасного підприємства: проблеми і перспективи [текст] / Под ред. д-ра екон. Наук, проф. А.В.Бабкина – СПб.: Політехн. Ун-та, 2007. с.101.

2. Бендіков М.А. Високотехнологічний сектор промисловості Росії: стан, тенденції, механізми інноваційного розвитку / М.А.Бендіков, І.Е. Фролов; Центр. Екон.-ат. Ін-т РАН. – М.: Наука, 2007. – С.311.