Фурман І.В., Дьяконова С.Ю.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

 

Інвестиційна привабливість та шляхи активізації інвести-ційної діяльності міста Вінниці та Вінницької області

 

Неодмінною умовою забезпе­чення економічного зростання виступає здійснення державою виваженої інве­стиційної політики. В умовах досягнен­ня відносної фінансової стабілізації активізація інвестиційної діяльності має спрямовуватися на забезпечення прогресивних зрушень в економіці, оновлення виробничої бази, форму­вання конкурентоспроможних госпо­дарських структур, соціальної орієн­тації виробництва, вирішення питань зайнятості населення.

В умовах доступу закордоних інвесторів до ресурсів України важливо забезпечити вітчизняним підприємствам найсприятливіші умови розвитку своєї справи. Тільки міцна вітчизняна промисловість дозволить Україні відчувати себе впевнено на світовому ринку та  досягнути високих економічних показників.

В Вінницькій області діє програма розвитку регіону, згідно з якою велика увага звернена на залучення інвестицій. Спеціальний підрозділ ЄС започатковує в Україні мережу регіональних офісів, що переймаються розвитком економіки, зокрема – залученням інвестицій. Існує указ Президента, що стосується покращання інвестиційного клімату [2].

Все вище сказане говорить про важливість питання залучення інвестицій. Але ефективність діяльності досягається лише за умови вивчення особливості регіонів що сприяє більш ефективній роботі.

Правильне розуміння поняття «інвестиційна привабливість» в умовах становлення інтелектуально-інформаційного способу виробництва ще до процесу реального інвестування дає змогу визначити основні напрями інвестування, умови інвестиційного процесу, встановити його критичні параметри [3].

Інвестиційний потенціал регіону складається з окремих потенціалів у дещо вужчому розумінні цього слова, а саме:

-         ресурсно-сировиннного;

-         виробничого (сукупний результат господарської діяльності населення);

-         споживчого (сукупна купівельна спроможність населення);

-         інфраструктурного (економічне становище та географічне розміщення регіону і його інфраструктурного забезпеченість);

-         інтелектуального (освітній рівень населення);

-         інституційного (міра розвитку провідних інститутів ринкової економіки);

-         інноваційного (рівень впровадження досягнень НТП).

Виходячи з цих та ряду інших позицій розглянемо інвестиційний потенціал Вінницької області .

Область має найбільше у світі родовище конкурентоспроможної мінеральної сировини - каоліну (800 млн. тонн). Діапазон його використання дуже широкий: паперова, керамічна (порцеляна, фаянс), електротехнічна (ізолятори), вогнетривка, алюмінієва, текстильна, кабельна, гумова, хімічна, миловарна промисловості, а також парфумерія, виробництво олівців і мінеральних фарб.

Унікальні декоративні властивості вінницьких гранітів, собитів, вінницитів, чарнокитів дозволяють виготовляти з них камінь, облицювальні плити, підвіконня, пам'ятники тощо.

Розвідано й розробляються 3 родовища гранітів (запаси - 10 млн. куб. м), провадиться пробне добування з 8 родовищ. Гранітом підприємства забезпечені більш ніж на 100 років [5].

В області розвідано єдине в Європі родовище гранатів (донині не розробляється). Єдине в Україні родовище флюоритів на теперішній час в стадії геологічної розвідки та технологічних випробувань. Попередньо підраховані його запаси становлять 100 млн. тонн, а прогнозні - 220 млн. тонн. Близько 30 галузей промисловості використовують флюоритові концентрати (металургія, алюмінієве, хімічне, цементне, скляне виробництва тощо). Металургійна й інші галузі промисловості України річно використовують 122 тис. тонн флюоритових концентратів, які завозять з Монголії, Китаю, Таїланду (на суму 20 млн. дол.) [6].

Вінницька область – єдина в Україні, де є великі запаси пеліканіту (39 родовищ з прогнозними ресурсами близько 170 млн. тонн).

Буре вугілля Вінниччини якістю подібне до продукції відомих буровугільних шахт Дніпробасу й придатне для енергетичних цілей, переробки методами напівкоксування, гідрогенізації. Попередньо розвідано З родовища з запасами 50 млн. тонн, а ще 3 – в стадії пошуків.

У промисловості будівельних матеріалів широко використовуються пісок і гравій. Інвестування у видобуток і виробництво будівельного щебеню стає більш привабливим у зв'язку з початком будівництва «Міжнародних транспортних коридорів України».

На Вінниччину припадає 12,7% промислово-виробничого потенціалу України, 2% вартості основних виробничих фондів і 2,6% випуску промислової продукції [5].

Область має багатогалузевий промисловий комплекс, провідне місце в якому займають харчова галузь та машинобудування і металообробка.

В області працює понад 470 промислових підприємств 13 галузей промисловості. Найбільш привабливим, для інвестування, сектором ринку є агропромисловий комплекс. Питома вага його у валовому регіональному суспільному продукті складає більш 62%.

Унікальним інвестиційним потенціалом Вінницького регіону є земельні ресурси. Площа сільськогосподарських угідь складає 2 млн. га, із них рілля 1,7 млн. га, багаторічних насаджень - 54 тис. га, сіножатей - 51 тис. га, пасовищ - 181 тис. га. У орних землях переважають опідзолені ґрунти. Значну частину - 21% займають ґрунти чорноземного типу, це унікальна в масштабах усього світу концентрація високоякісних земельних ресурсів [6].

 На території області станом на 1.07.2009 р. функціонують 825 новостворених сільськогосподарських підприємства, з них 96 приватних підприємства, 458 – товариства з обмеженою відповідальністю, 242 – сільськогосподарські кооперативи та 29 селянські (фермерські) господарства. Крім цього діють 906 селянських (фермерських) господарства [6].

Інтенсивний розвиток сільського господарства створить потужну базу для розвитку харчової і переробної промисловості. Вже на сьогоднішній день у них зайнято більше 22 % від усіх працюючих у регіоні.

За період  з 2005 по  31.12.2009 року в області зареєстровано фактично внесених прямих іноземних інвестицій  на  суму 22,3 млн. дол. США  Найвагоміша частка інвестицій припадає на Сполучені Штати Америки, Канаду, Іспанію, Німеччину, Австрію, Люксембург, Угорщину. Намітилась тенденція надходження в область інвестицій у вигляді обладнання та іншого майна.

За 2009 рік  в підприємства малого бізнесу області внасено іноземних інвестицій на суму  майже 10,5 млн. дол. США, із них у вигляді майна 9,8 млн. дол. США, що складає 93,7 % від загальної суми іноземних інвестицій. В порівнянні з відповідним періодом попереднього року іноземних інвестицій надійшло на підприємства області більш як на 8 млн. дол. США, обсяг інвестицій зріс в 5 раз [5].

Найбільший інтерес у інвесторів щодо вкладення капіталу в нашій області викликають такі галузі економіки як внутрішня торгівля, харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів,   будівництво,  легка промисловість,  машинобудування і металообробка тощо [1].

Приклади позитивної роботи іноземних інвестицій в області:

-         Спільне українсько-австрійське підприємство «Поділля ОБСТ» (зареєстровано 2,7 млн. дол. США) яке займається виготовленням фруктово-ягідних соків; на спільному підприємстві реалізовується інвестиційний проект по виробництву концентрованих соків, в найближчій перспективі планується також виготовлення добавок до йогуртів.

-         Австрійська компанія «Штайробс» вже зараз розпочинає  роботу по формуванню сировинної зони по всій Україні на умовах входження інвестора до статутного фонду через систему акціонування відкритих акціонерних товариств та ін.

Підсумовуючи все вищесказане, відмітимо, що інвестиційне забезпечення суб’єктів господарювання має здійснюватись на трьох рівнях – державному, регіональному і на рівні підприємства. Основною метою інвестиційної політики повинно стати досягнення максимальної узгодженості дій на всіх цих рівнях.

На загальнодержавному рівні встановлюються визначальні параметри інвестиційного клімату (стабільність законодавчого поля, правовий захист інвесторів, критеріально-мотиваційні заходи тощо), чітко окреслюються пріоритетні шляхи його розвитку, межі компетенції органів влади і  відповідних державних і регіональних інституцій. Крім цього держава має здійснювати безпосереднє регулювання сфери інвестування через податкову, фінансово-кредитну системи, а також за допомогою інших заходів загальноекономічного характеру [2].

Поряд з цим, регулюванням інвестиційної сфери на макрорівні, не може охопити всіх його аспектів, врахувати особливості розвитку кожної території. Тому важливим рівнем такого регулювання є регіональний рівень.

Саме тут повинен безпосереднє формуватися інвестиційно-привабливий імідж території, мають передбачатися заходи стимулювання тих чи інших галузей, або конкретних підприємств з метою розв’язання існуючих проблем.

 

Література:

1.     Власюк О.С. Стратегії розвитку України: теорія і практика. К.: НІДС, 2007. – 864 с.

2.     Калач Г.М. Інвестування у розвиток реального сектору економіки України // Економіка, фінанси, право. – 2008. – № 7. – С. 3–6

3.     Про інвестиційну діяльність: Закон України від 19.09.1991 р. // Електронна бібліотека «Юрист-плюс». –К.: ЦКТ, 2000.

4.     www.vin.gov.ua.

5.     www.vinrada.gov.ua.