КРИТЕРІАЛЬНІ ОЗНАКИ ПОНЯТТЯ “ІННОВАЦІЯ”

Хандюк Ірина Миколаївна

Викладач кафедри фінансів

Черкаського державного

технологічного університету

Нині термін “інновація” набув значного поширення як у теоретичній, так і у практичній діяльності, оскільки у сучасному світі саме інновації прискорюють економічне зростання будь-якої держави.

Зауважимо, що на теоретичному рівні вивченню інновацій присвячені численні наукові праці як зарубіжних вчених – П. Друкера, Б. Твісса, Й. Шумпетера, у т.ч. російських: П. Завліна, Р. Фатхутдінова, так і вітчизняних – В. Александрової, А. Гальчинського, В. Гейця, М. Крупки та ін.

Всіх ці наукові праці містять різноманітні підходи до вивчення інновацій, що свідчить про відсутність єдиної узагальненої теорії з інновацій, яка б змогла об’єднати розпорошені інноваційні дослідження. Тай й сам термін “інновація” за всієї своєї загальновизнаності та широковживаності не отримав однозначного тлумачення і повного категоріального оформлення.

Зауважимо, що багатоваріантність та нечіткість тлумачення терміну “інновація” має безпосередній вплив на практичні діяльність суб’єктів господарювання, у т.ч. сприяє фінансуванню “хибних” інноваційних програм, таких як виробництво вафель і паркету та видання журналів тощо [2].

З огляду на вищевикладене доцільним і плідним видається певний синтез указаних підходів щодо тлумачення економічного терміну “інновація”. Цей синтез повинен враховувати всі особливості та закономірностей розвитку інновації. Таким чином, запропоновано систематизувати визначення терміну “інновація” за п’ятьма критеріями, які проілюстровано на рис. 1.

Перший критерій – кінцевий результат, за яким інновація виступає як “інновація-продукт”, коли вона представляється як результат інноваційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджується на ринку.

Рис. 1. Сутність поняття “інновація” за різними критеріями

Другий критерій – циклічний процес, за яким інновація виступає як “інновація-процес” і охоплює чітко окреслені етапи дослідження: проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію і поширення нових виробів, технологій, принципів замість існуючих. Тут підкреслюється динамічний характер інновацій і факт розвитку в часі.

Третій критерій – нова споживча вартість, яка виникає в результаті досягнень науки і техніки і задовольняє суспільні потреби з більшим корисним ефектом. Метою такої інновації має бути спрямованість на забезпечення суспільного прогресу, економію витрат, підвищення рівня ефективності, рентабельності виробництва, вдосконалення економічних, правових та соціальних відносин у галузі науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.

Четвертий критерій – комерційний успіх, який виходить з того, що інвестори, вкладаючи кошти у розробку нового об’єкта, сподіваються на отримання прибутку в умовах невизначеності і ризикованості.

П’ятий критерій – елемент економічної системи, який ґрунтується на тому, що інновація існує у внутрішньому і зовнішньому середовищах. Внутрішнє середовище – це і є власне інноваційна система, а зовнішнє – це все те, що знаходиться за межами інноваційної системи. Зовнішнє середовище інновацій запропоновано класифікувати на три ієрархічні рівні:

І рівень – економічні галузі (промисловість, сільське господарство і мисливство, транспорт і зв’язок, оптова і роздрібна торгівля, будівництво тощо), у яких суб’єкти господарювання створюють інноваційну продукцію, послуги, забезпечують фінансування інноваційних програм за рахунок власних коштів тощо;

ІІ рівень – банки і небанківські фінансово-кредитні установи, які здійснюють фінансування інноваційних програм з метою отримання за це додаткового доходу;

ІІІ рівень – законодавче регулювання інноваційної діяльності, інструментами якого є Конституція України, Закони України, Постанови Кабінету Міністрів України і Верховної Ради України, Укази Президента та інші нормативні акти.

На основі визначених критеріїв тлумачення поняття “інновація”, запропоновано удосконалене визначення. Таким чином, інновація – це кінцевий результат складного наукового, технологічного, економічного, соціального, суспільного та політичного процесу, який має системний і циклічний характер і в результаті якого на ринку з’являються принципово нові або модернізовані ідеї у вигляді продукції, товарів, послуг, технологій, управлінських рішень тощо, яким властиві покращені виробничі та споживчі якості.

Література:

1. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 4.07.2002 р. № 40-IV.

2. Бажан А. Інноваційний прокол // Економічна правда. – 2006. – 21 вересня.