Економіка / 3. Фінансові відносини

 

Якимчук Т.В., Бондалетова Т.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Питання вдосконалення контролю виконання місцевих бюджетів

З року в рік місцеві бюджети набувають дедалі більшої ваги як за обсягом фінансових ресурсів держави, так і щодо розв'язання соціально-економічних проблем регіонів, де проживає переважна частина населення України.

Обсяги фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні місцевих органів влади, постійно зростають.

Значна кількість місцевих бюджетів в Україні, а також тенденції зростання обсягів та зміни структури місцевих фінансів вимагають перегляду підходів до ор­ганізації державного фінансового контролю виконання.

Питанням розвитку державного фінансового контролю на регіональному рівні приділяли увагу такі вітчизняні й російські дослідники, як М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, В.І. Кравченко, В.М. Родіонова, Н.І. Рубан, І.Б. Стефанюк, С.В. Степашин. Проте організація контролю виконання місцевих бюджетів недостатньо досліджена в науковій літературі, а економічне життя регіонів, зокрема формування дохідної час­тини місцевих бюджетів, вимагає ретельнішої оцінки стану використання фінансо­вих ресурсів місцевими органами влади з метою виявлення резервів доходів місце­вих бюджетів.

Особливість здійснення державного фінансового контролю місцевих бюджетів в Україні полягає в тому, що суб'єктом такого контролю є держава, яка проводить його в централізованому порядку. Це обумовлюється унітарним державним устро­єм України, тоді як за федеративного державного устрою суб'єктами контролю, як правило, виступають регіональні представники місцевої влади (суб'єкти федерації).

Згідно із законодавством функція контролю використання коштів місцевих бюджетів покладена на Міністерство фінансів, Державну контрольно-ревізійну службу, органи Державного казначейства України, місцеві державні адміністрації. На практиці такий контроль здійснює Державна контрольно-ревізійна служба, а також Держказначейство України, яке виконує виключно функцію поточного доку­ментального контролю. Практика послідуючого фінансового контролю, яку на рів­ні місцевих бюджетів реалізує Державна контрольно-ревізійна служба України, за­свідчує наявність порушень і проблем у виконанні місцевих бюджетів, зокрема у використанні коштів. Так, у 2008—2009 роках типовими порушеннями при виконан­ні місцевих бюджетів, які виявили державні контролери, були: планування та здійснення видатків, не віднесених згідно з вимогами статей 88, 89 та 90 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з місце­вих бюджетів відповідного рівня, а також проведення впродовж бюджетного пе­ріоду видатків на фінансування бюджетних установ одночасно з різних бюджетів; недотримання вимог бюджетної класифікації, здійснення видатків, сутність яких не відповідає напрямам, визначеним законодавством, меті, на виконання якої ці кошти виділяються розпорядникам та одержувачам бюджетних коштів; порушення норм бюджетного законодавства щодо зарахування окремих доходів до місцевих бюджетів відповідного рівня; недотримання вимог законодавства в частині формування й використан­ня коштів резервного фонду місцевих бюджетів; затвердження в кошторисах бюджетних видатків, не передбачених зако­нодавством та не підтверджених відповідними розрахунками; порушення законодавства з питань закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти; недотримання законодавства з питань оплати праці; завищення вартості й обсягів виконаних робіт із будівництва, реконструк­ції та капітального ремонту, інших послуг.

Невиправданий, через залежність служби від показників результативності, за­лишковий принцип при виборі контролюючими органами місцевих бюджетів, надзвичайно низький показник охоплення контролем цих об'єктів, зміни, які сталися в законодавстві щодо організації державного фінансового контролю загалом та контролю виконання місцевих бюджетів зокрема, вимагають перегляду підходів до організації контролю місцевих бюджетів.

При виборі об'єктів контролю виконання місцевих бюджетів за доходами слід звернути увагу на: відсутність у власних надходженнях місцевих бюджетів таких податків і зборів, як ринковий збір, податок на рекламу, збір за розміщення об'єктів тор­гівлі, податок з власників транспортних засобів, орендна плата (або тенденції її зростання), податок на прибуток підприємств комунальної власності (за наяв­ності таких підприємств); повноту врахування платників податку з доходів фізичних осіб (шляхом звірки з органами Пенсійного фонду України), а також вивчення, збір даних та уточнення недоїмки з надходжень податку з доходів фізичних осіб до бюджету і платежів до Пенсійного фонду; повідомлення від правоохоронних органів, ЗМІ та громадян про наявність фінансових порушень, факти повідомлень через телефон довіри тощо.

При виборі об'єктів контролю виконання місцевих бюджетів за видатками слід враховувати: наявність у затверджених бюджетах капітальних видатків; наявність місцевих бюджетних програм та затверджених видатків для їх фінансування; наявність субвенцій капітального характеру (на спорудження об'єктів соціально-культурного призначення, подолання стихійного лиха, будівництво й реконструкцію об'єктів спільного використання, на поточне утримання об'єктів спільного використання тощо); наявність операцій за видатками бюджету розвитку; невиконання, або неповне виконання вимог і пропозицій за результата­ми попередніх контрольних заходів; неприйняття або несвоєчасне прийняття рішення про затвердження міс­цевого бюджету; наявність операцій із використання благодійної та спонсорської допомоги; повідомлення від правоохоронних органів, ЗМІ та громадян про наявність фінансових порушень, факти повідомлень через телефон довіри тощо.

Оцінка зазначених та інших ризиків, їх систематизація, виходячи з проведеного моніторингу й аналізу, має бути визначальною при виборі місцевого бюджету для здійснення контролю його виконання.

Надзвичайно важливим є вибір форм контролю, який пов'язаний із запровадженням державного фінансового аудита поряд із існуючою формою контро­лю — інспектуванням. Вибір форм здійснення державного фінансового контро­лю стосується не лише контрольних заходів із виконання місцевих бюджетів, а й суб'єктів господарювання, заснованих органами місцевого самоврядування.

Слід зважити й на те, що при здійсненні контрольних заходів у формі інспектування місцевих бюджетів повною мірою не охоплюються питання дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях, а також операції, які через за­конодавчу неврегульованість не можуть кваліфікуватись як порушення, однак насправді призводять або можуть призвести до втрат грошових чи матеріальних ресурсів. Наприклад, виділення земель замість їх продажу на умовах конкурсу чи аукціону; надання в оренду майнових комплексів, будівель і споруд із подальшою приватизацією; продаж будівель і споруд без одночасного продажу земельних діля­нок, на яких вони розмішені, тощо.

Отже, практика вказує на доцільність та високу ефективність контролю місцевих бюджетів при поєднанні двох форм: аудита й інспектування. Таке поєднання дає змогу комплексно оцінити стан виконання місцевого бюджету — як з точки зору дотримання бюджетного процесу на всіх його стадіях, законності опе­рацій із бюджетними коштами, так і щодо ефективності управління комунальним майном усіма суб'єктами на місцевому рівні.

Саме такої оцінки стану виконання місцевих бюджетів потребують місцеві й центральні органи виконавчої влади.

Список використаних джерел

1.     www.minfin.gov.ua

2.     www.ukrstat. gov.ua

3.     www.treasury. gov.ua/main/uk/index

4.     www.dkrs. gov.ua/kru/uk/index