Економічні науки/3 Фінансові відносини

Голишевська Л.В.

Побережняк Г.М.

Вінницький аграрний університет, Україна

ОПОДАТКУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ

Об'єктивна необхідність стимулювання підприємницької діяльності продиктована системою перебудови економіки України, її соціальною орієнтацією. Мале підприємництво стало масовим явищем, яке впливає на всі сторони суспільного життя завдяки своїй спроможності чітко відчувати ринкову кон'юнктуру, сприймати новітні технології, швидко реагувати на зміни суспільних потреб.

Проблеми, пов'язані із особливостями оподаткування суб'єктів малого бізнесу, мали місце в наукових працях таких вітчизняних вчених, як М.Азаров, Д.Вишнівський, А.Єлисєєв, А.Крисоватий, С.Лондар, І.Луніна, А.Соколовський, С.Бондар, Н.Ущалівський, В.Шпільова. Зазначені науковці зробили значний внесок у вирішенні питань, пов'язаних із шляхами вдосконалення механізму обчислення, нарахування, сплати, подання звітності зі сплати єдиного податку. Проте необхідно констатувати, що деякі теоретичні та практичні аспекти залишилися недостатньо вирішеними, що й обумовило вибір теми дослідження.

Малий бізнес дозволяє додатково мобілізувати значні фінансові ресурси населення, включати трудові і сировинні. Крім того, малий бізнес бере активну участь у формуванні конкурентного середовища, що для високо-монополізованої економіки має першочергове значення. Актуальний малий бізнес і в соціальній сфері. Він сприяє пом'якшенню соціальної напруженості і демократизації ринкових відносин. Це пояснюється тим, що мале підприємство є фундаментальною основою формування «середнього класу».

Перераховані властивості малого бізнесу показують, що його розвиток є істотним чинником і складовою частиною реформування економіки України, а дослідження питань, пов'язаних із державною підтримкою малого бізнесу в Україні, є, безумовно, важливим і актуальними.

В Україні діють три режими спрощеного оподаткування суб'єктів малого бізнесу(єдиний податок, фіксований податок, торговий патент), які мають свої особливості, спрямовані на відповідну категорію суб'єктів оподаткування.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого бізнесу, яка передбачає сплату єдиного податку, є сьогодні найпоширенішою з альтернативних систем оподаткування. Особливості нарахування, механізм обчислення та строки сплати єдиного податку регулюються Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.99 р. із змінами і доповненнями

Таким чином, спрощена система оподаткування суб'єктів малого бізнесу має певні переваги порівняно із загальними засадами оподаткування, основною з яких, на жаль, залишається фіскальна. Слід зазначити, що перехід на спрощену систему оподаткування відповідно до чинного законодавства в Україні досить обмежений, тому постає запитання: чи оподаткування за спеціальною пільговою системою реально знижує податкове навантаження на підприємствах. Поява альтернативних фіскальних технологій для суб'єктів малого бізнесу вимагає попередніх економічних розрахунків, які б дали змогу з високим ступенем вірогідності оцінити доцільність переходу на спрощені системи оподаткування для конкретних платників податків.

Нині найбільше нарікань у сфері спрощеного оподаткування підприємництва викликано із набранням чинності законодавства, згідно з яким підприємці повинні додатково сплачувати соціальні та пенсійні внески, окрім єдиного податку. Крім того, збільшення порогу нарахування соціальних внесків призведе до збільшення тіньової заробітної плати та адміністративних витрат. Тому можна реалізувати такі напрями удосконалення податкової політики у сфері оподаткування підприємництва, які стимулюватимуть розвитку малого бізнесу в Україні:

─ вести єдиний соціальний податок із зменшенням розміру ставок платежів до фондів загальнообов'язкового соціального страхування;

─ знизити загальні ставки оподаткування для юридичних осіб, що вестиме насамперед до переорієнтації вивільнених коштів суб'єктів малого бізнесу на фінансування витрат розвитку;

─ спростити процедури отримання свідоцтва платника єдиного податку;

─ встановити диференціацію фіксованих ставок податків в залежності від виду діяльності та розміру отриманого доходу.

Розглянемо варіанти реформування спрощеної системи оподаткування та звітності:

I. Відмінити спрощену систему оподаткування та звітності як таку, що створює нерівні умови оподаткування для різних суб’єктів господарської діяльності, а також умови для ухилення від оподаткування.

До переваг даної пропозиції слід віднести створення рівних умов господарювання для всіх суб’єктів господарської діяльності й повне усунення всіх ризиків пов’язаних з функціонуванням спрощеної системи оподаткування та обліку, зокрема, ризики ухилення від оподаткування.

Недоліком реалізації даної пропозиції є ризик переходу в тінь значної частини малого та середнього бізнесу. Крім того, можна очікувати значний супротив реалізації даної пропозиції як з боку представників малого бізнесу (їх об'єднань), так і з боку частини депутатського корпусу.

II. Встановити «прогресивну» шкалу ставок оподаткування для різних обсягів виручки платника єдиного податку.

Застосування «прогресивної» шкали оподаткування притаманне оподаткуванню доходів фізичних осіб – береться до уваги те, що деякі особи через об’єктивні причини (старість, хвороба, каліцтво тощо) не в змозі «конкурувати» з іншими. При оподаткуванні суб’єктів господарювання, вважається що всі вони з самого початку знаходяться в рівних умовах і питання забезпечення соціальної справедливості між ними не стоїть. Тому при оподаткуванні доходів СПД, як правило, застосовується єдина ставка. Відносна фіскальна справедливість пропозиції переважується міркуваннями більш простої схеми оподаткування, при якій застосовується одна єдина ставка. При чому, в останньому випадку фіскальна справедливість забезпечується, оскільки особа з вищим рівнем доходів в даному випадку сплатить більшу суму податкового зобов’язання.

До недоліків даної системи слід віднести також необхідність застосування досить складної системи контролю за правильністю нарахування податкових зобов’язань, що означає посилення адміністративного тиску на платників податку.

III. Внести зміни до певних елементів діючої системи спрощеного оподаткування: види діяльності, на яких дозволяється застосовувати спрощені методи оподаткування та обліку, перелік податків, замість яких сплачується єдиний податок, ставки, граничний обсяг виручки, який дозволяє застосовувати спрощену систему тощо. Цей підхід дозволяє як зберегти позитивний досвід функціонування спрощеної система, а також усунути виявлені недоліки і закрити законодавчі «дірки», які використовуються для мінімізації податкових зобов’язань [2].

Підсумовуючи вище зазначений матеріал можна зробити такі висновки:

1. Розроблений і впроваджений в 1998 році указом президента єдиний податок містить досить багато суперечливих положень і в такому вигляді існувати не може. Зокрема, це стосується і ставок, і граничного обсягу виручки для переходу на спрощену систему, і переліку податків і зборів, замість яких сплачується єдиний податок [1];

2. Ситуація із моментом виникнення необхідності реєструватися платником ПДВ для малого підприємства ускладнюється ще й тим, що при реєстрації платником єдиного податку за основу береться період у один календарний рік (тобто з 1 січня до 31 грудня), тоді як для визначення моменту виникнення зобов’язання реєструватися платником ПДВ враховуються 12 календарних місяців (тобто це може бути з 1 квітня до 31 березня, з 1 жовтня до 30 вересня і т.ін.). Така «часова» розбіжність може створити додаткові проблеми для сезонних підприємств у вигляді неочікуваного і незапланованого зобов’язання зареєструватися платником ПДВ [4].

3. Існуюча система спрощеного оподаткування та звітності відкриває широке поле для мінімізації податкових зобов’язань. Сюди слід віднести:

· нарахування зарплат – втрати місцевих бюджетів в частині податку з доходів фізичних осіб;

· надання фіктивних послуг в межах граничного обсягу – втрати податку на прибуток, ПДВ;

· використання спрощеної системи при проведенні надприбуткових видів діяльності).

4. Згідно чинного законодавства, надходження єдиного податку не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Поясненням цьому може бути те, що єдиний податок сплачується замість низки загальнодержавних податків, які зараховуються до державного бюджету – податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств тощо. Водночас, низка податків і зборів, обов’язок щодо сплати яких не виникає на спрощеній системі оподаткування належить до власних надходжень місцевих бюджетів, тобто доходів «другого» кошику, як-от плата за землю, місцеві податки. При чому, втрати місцевих бюджетів внаслідок цього не компенсуються [5].

Література:

1. Василенко А. Вигоди та переваги єдиного податку // Все про бухгалтерський облік. - 2008.- №70.-С.56.

2. Рудий Є., Ткаченко О. Що потрібно враховувати підприємству, яке хоче бути єдинником? // Все про бухгалтерський облік. - 2006.-№26.-С.42.

3. Собецький А. Бути чи не бути єдинником – обираємо систему оподаткування // Все про бухгалтерський облік. – 2007.-№49.- С.63

4. Особливості оподаткування суб'єктів малого бізнесу / О.В. Тимошенко // Формування ринкових відносин в Україні - 2006 - №4 - с.13.

5. Інтернет ресурс: http://intkonf.org/nutsulyak-s-stolyar-lg-sproschena-sistema-opodatkuvannya-perevagi-ta-nedoliki.