Федоришина Л.І., Глазко Н,Д, Панадій О.П.

Вінницький національний аграрний університет

Сучасний стан та шляхи удосконалення оподаткування прибутку підприємств України

На початковій стадії формування в Україні власної податкової системи, система оподаткування прибутку підприємств перебувала під значним впливом концепцій і підходів до формування та оподаткування прибутку в Радянському Союзі. Побудова в Україні економіки відкритого типу, різних форм власності та джерел отримання доходів, постійна потреба держави в отриманні фінансових ресурсів і невідповідність існуючої податкової системи вимогам часу зумовили необхідність реформування податкового законодавства.

Проблеми оподаткування прибутку підприємств розглядалися у наукових працях В.Л.Андрущенка, М.Я.Азарова, О.І.Барановського, Б.М.Бордюка, С.А.Буковинського, О.Д.Василика, В.І.Грушко, А.І.Даниленка, О.Д.Данілова, В.М.Литвина, П.В.Мельника, С.В.Онишко, В.М.Опаріна, О.М.Пилипченка, А.М.Поддєрьогіна, О.С.Редькіна, А.М.Соколовської, М.І.Сивульського, І.Г.Ткачука. Буряка Л.Д., та інших, пропозиції щодо їх розв’язання знайшли практичне відображення в прийнятих законах. Проте питання надання пільг, амортизації, визначення бази оподаткування не були достатньою мірою вирішені.

Поряд з іншими видами податків податок на прибуток підприємств є елементом податкової системи України та інструментом перерозподілу національного доходу. Цей податок є прямим, тобто його кінцева сума повністю залежить від кінцевого результату господарської діяльності підприємств та організацій.

В Україні система оподаткування прибутку характеризується частою зміною об'єкта оподаткування. Так, у 1991 р. податок справлявся з прибутку, в 1992- з доходу, в першому кварталі 1993 — з прибутку, починаючи з другого кварталу 1993 та у 1994р.— з доходу, в 1995 та з 1997рр. — з прибутку.

Зміна об'єкту оподаткування прибутку підприємств і організацій, ставок податку, складу податкових пільг викликала необхідність прийняття нових законодавчих актів. А тому однією з причин, що викликали необхідність внесення змін і доповнень у податкове законодавство України, стало те, що законодавчі акти, прийняті в 1990-1996 рр., виявилися недостатньо розробленими і не повною мірою перевіреними на практиці.

Недосконалість оподаткування прибутку підприємств України проявляється у багатьох аспектах. Так, порівняно з іншими країнами світу податкова ставка з податку на прибуток, зважаючи на економічну ситуацію в країні, є дуже високою (25%), а наявність великої кількості пільг та звільнень від оподаткування накладає більший тягар на підприємців, створює умови для неможливості зниження ставки податку. Окрім того, в Україні відсутня диференціація ставок податку на прибуток по видах економічної діяльності, що нівелює регулююче значення цього податку. При цьому спостерігається значений рівень податкового навантаження на економіку, який не дає розвиватися національному виробнику. Податковий тягар на економіку становив в Україні в 2009 році 49,2 % ВВП, у той час як у найрозвиненіших країнах світу цей показник був значно нижчим (у Великобританії — 36,6%, у США — 28,3 %, у Іспанії — 37,2 %, у Швейцарії — 29,7%). Про значний податковий тягар та його посилення свідчать і статистичні дані, надані Державною податковою адміністрацією України. Так, надходження податку на прибуток по небанківським установам у 2009 році збільшено у порівнянні з 2008 (491,4 млн. грн.) у 1,7 рази та становить 830,8 млн. грн., або 52,7% від загального обсягу платежів в т.ч. по страховим компаніям 618 млн. грн., або 67,2%, темп росту – 66,1% (372 млн.грн). Щодо показників поточного року, то фактичні надходження податку на прибуток до Загального фонду Державного бюджету у січні 2010 року склали 975,4 млн. гривень. Це на 295,4 млн.грн., або на 43,4 відсотка більше бюджетних призначень, визначених Міністерством фінансів України. Загалом же статистика свідчить, що в середньому до Державного бюджету від сплати податку на прибуток надходить 19% у загальній сумі податків, які сплачуються підприємствами і громадянами, що, порівняно з розвиненими країнами та необхідністю стабілізувати економіку, є неоптимальним станом справ для нашої держави.

Нині в Україні при нарахуванні податку на прибуток існують суперечності у плані віднесення сільськогосподарськими підприємствами окремих доходів до складу валових. Це пов’язано з уведенням в дію П(С)БО 30 «Біологічні активи», що передбачає відображення у бухгалтерському обліку доходів (втрат) від первісного визнання та зміни вартості біологічних активів та готової сільськогосподарської продукції. До цих пір податківцями не визначено, чи включаються зазначені доходи (втрати) до складу валового доходу (валових витрат).

Окремої уваги заслуговує порядок нарахування амортизації на об’єкти біологічних активів. Так, згідно з П(С)БО 30 біологічні активи тваринництва, які оцінені за первісною вартістю, повинні підлягати амортизації протягом строку їх корисного використання. Згідно з класифікацією, поданою в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», такі активи підлягають амортизації у складі групи 3 основних засобів, для яких встановлено квартальну норму амортизації на рівні 6% їх балансової вартості на початок кварталу. Проблема полягає у тому, що у Законі чітко не вказано, чи можна включати знос довгострокових біологічних активів тваринництва до складу амортизаційних відрахувань, що розраховуються в податковому обліку. І якщо можна, то виникає інша суперечність : за строк корисного використання такі об’єкти при встановленій нормі не встигають амортизуватися, що не дає платнику податку віднести їх знос до зменшення об’єкту оподаткування.

При цьому проблеми віднесення амортизації стосуються не лише біологічних активів, адже наведена у Законі про оподаткування прибутку методика розрахунку амортизації є недостатньо науково обґрунтованою, не відповідає інтересам суб'єктів підприємництва. На суму амортизації слід зменшувати не дохід, а оподатковуваний прибуток, що прискорить обертання основних засобів та підвищить ефективність функціонування підприємств. Відміна ж лінійного методу списання зносу основних засобів не має реального економічного обґрунтування. По-перше, норма амортизації повинна визначатись, виходячи з терміну служби основних засобів. За охарактеризованою методикою нормативний строк служби не відповідає фактичному, оскільки постійно зменшується залишкова вартість і, відповідно, нарахована сума амортизаційних відрахувань. У результаті фактичний термін служби основних засобів істотно перевищує нормативний. По-друге, податковий метод нарахування амортизації істотно суперечить національним Положенням (стандартам) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" й 8 "Нематеріальні активи". Останні дають право підприємствам самостійно обирати один з п'яти передбачених методів нарахування зносу необоротних активів. На наш погляд, за основу потрібно взяти національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, надавши платникам податку можливість самостійно обирати метод нарахування амортизації залежно від сфери його господарювання та економічних інтересів.

Реформування оподаткування податком на прибуток підприємств повинно відбуватися шляхом:

1. Усунення економічно необґрунтованих розбіжностей між нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" і положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку щодо визнання і оцінки доходів та витрат з метою створення умов для складення декларації про прибуток за даними бухгалтерського обліку;

2. Поширення дії загальної системи оподаткування прибутку на всіх суб'єктів господарювання (починаючи з 2011 року);

3. Звільнення емісійного доходу від оподаткування при здійсненні емітентом первинного розміщення цінних паперів;

4. Поетапного зниження ставки податку до 20 відсотків;

5. Забезпечення стимулюючої ролі податкової амортизації в оновленні основних фондів шляхом застосування принципу "прискорена амортизація" до пріоритетних інноваційних технологій;

6. Стимулювання інвестиційної діяльності шляхом запровадження інвестиційно – інноваційного податкового кредиту з податку на прибуток підприємств для всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють кваліфіковане інвестування інноваційного спрямування (зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток в обсязі, еквівалентному частці витрат поточного податкового періоду, що були спрямовані на фінансування інноваційних та інвестиційних проектів, з 2014 року).

8. Визнання доходів та витрат з метою визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток здійснювати за методом "нарахувань" та співставлень, передбаченим відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

У даній доповіді висвітлено лише деякі проблемні питання та напрямки удосконалення оподаткування прибутку підприємств, але їх перелік не вичерпаний, і чим частіше держава буде приймати необгрунтовані рішення, тим швидше зростатиме і кількість проблем, пов'язаних з невідповідністю чинних нормативних актів з ополдаткування прибутку реальній ситуації в країні.

Список використаних джерел:

1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України із змінами та доповненнями від 06.03.2003 № 601-IV

2. Паєнтко Т.В. Підвищення ефективності адміністрування податку на прибуток.// Науковий вісник Національної академії ДПС України, 4(31) – 2005. – с. 80 – 89.

3. Швабій К.І. Методологічні підходи до розробки Податкового кодексу України . Актуальні проблеми економіки №1(55) – 2006. с. 54 – 64.

4. Гронська Н. Функціонування податку на прибуток підприємств в Україні.// Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. – 2009. - №3. – с.132-137

5. Папаіка О.О.Стійкість фінансових відносин і оподаткування прибутку підприємств: сутність, проблеми і перспективи.//Податки та бухгалтерський облік.–2007.-№12.–с.43-47