Економіка / 3. фінансові відносини

Коваль Вадим Анатолійович

Науковий керівник: Томчук Світлана Василівна

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ВИКОРИСТАННЯ ВЕКСЕЛІВ В УКРАЇНІ

Вексель, як один із фінансових інструментів, за своєю юридичною природою є особливим видом цінних паперів, який опосередковує цілу низку різноманітних відносин у сфері господарювання. Жодний з інструментів сучасного фінансового ринку, крім, звичайно, самих грошей у всіх численних проявах їхніх економічних функцій, не може зрівнятися по своєму значенню з векселем. Саме розвиток вексельного обертання призвів до безготівкових грошових розрахунків: витісненню з грошового обігу металів - золота і срібла, а також заміну їх на паперові символи.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання, строгість і швидкість стягнення по ньому, послужили основою створення інших видів платежів і розрахунків - банкнот, чеків, акредитивів, а також розвитоку різноманітних інструментів ринку цінних паперів - акцій, облігацій, депозитних сертифікатів.

Історія розвитку векселя в незалежній Україні має не таку вже довгу історію. 19 червня 1990 року постановою Ради Міністрів СРСР №590 "Положення про цінні папери" векселі були знову введені в обіг, після багаторічного невикористання.Безпосередній поштовх до поновлення вексельного обігу в Україні був даний у середині 1992 року з прийняттям Постанови Верховною Радою України «Про застосування векселів у господарському обороті України».

З метою розширення сфери обігу векселів 26 липня 1995 року був виданий Указ Президента України «Про розширення сфери обігу векселів», який передбачав скасування обмежень стосовно розміру суми зобов’язань на один вексель. Розмір зобов’язань встановлюється за згодою суб’єктів підприємницької діяльності [4].

За Законом України «Про цінні папери та фондову біржу», вексель - цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця заплатити після настання терміну визначену суму грошей власнику векселя.

Вексель як борговий документ має ряд істотних особливостей, які відрізняють його від інших боргових зобов'язань. До цих особливостей векселя відносяться:

- грошовість, тобто предметом вексельного зобов'язання можуть бути тільки гроші;

- строковість та визначеність, тобто тривалість існування вексельного зобов'язання може бути розрахована заздалегідь, або тільки за одними даними у тексті векселя, або на підставі вексельного закону;

- безумовність і беззастережність, тобто наказ у переказному і зобов'язання в простому векселі про сплату визначеної грошової суми повинні бути простими і не залежати від будь-яких умов;

- оборотність і однобічність, тобто право вимоги платежу за векселем передається разом із векселем, з вчиненням у необхідних випадках спеціальних написів, що встановлюють правові підстави володіння векселем. Отже, для одержання платежу за векселем досить пред'явлення самого векселя;

- письмова, чітко встановлена законом форма, при недотриманні вимог якої вексель втрачає свою силу особливого грошового зобов'язання. Вексельне зобов'язання може міститися тільки в тексті векселя і не поза ними [3].

Таким чином, у ході свого історичного розвитку вексель перетворися на універсальний інструмент, роль і значення якого в сучасних умовах господарювання значно зростає.

Вексель як визначена форма грошового забов'язання широко застосовується в господарському обороті України. Його застосування в якості засобу обігу і розрахунку у цій сфері пов'язане з тим, що частина обігу здійснюється за рахунок кредиту.

Використання векселів на сучасному етапі соціально-економічного розвитку ще й досі не набуло значного поширення, про що свідчать такі дані: питома вага дебіторської та кредиторської заборгованості за векселями з загальній структурі заборгованості підприємств України є незначною і складає 4,2 та 7,7%, тому числі простроченої – 0,6 та 1,9% дебіторської та кредиторської заборгованості відповідності, в той час як питома вага простроченої заборгованості за товари, роботи, послуги, яка не оформлена векселями становить 55,3 та 56,4%, що значно вище, ніж за векселями. Вищенаведені факти свідчать про необхідність формування вексельного ринку в Україні [1].

Однак функціонування вексельного обігу в Україні пов'язане з певними труднощами. Причини тут різні:

§ брак традиційних навичок у здійснені розхрахунків векселями;

§ ненасиченість ринку відповідною товарною масою;

§ неплатоспроможність та недисциплінованість багатьох господарських організацій.

Звичайно, поки комерційні банки активно не працюють із векселями, адаптувати вексель до умов чинної системи розрахунків буде важко. Нині операції з векселями поетапно впроваджуються у практику діяльності комерційних банків

Вексель є складним розрахунково-кредитним інструментом, який втілює, з одного боку, функцію засобу платежу і кредитних грошей, а з іншого –функцію цінного паперу, і як цінний папір може виступати об’єктом різних угод.

За допомогою вексельних програм здійснюються спроби розв’язання проблеми неплатежів, здійснення взаємозаліків заборгованості, а також розробляються і здійснюються інші фінансові програми. Повернення векселя до економіки України має велике значення. Нині його використання в основному здійснюється в рамках кредитно-розрахункових операцій. Однак за допомогою векселя можна вирішувати більш важливі задачі і, зокрема, задачу реформування відносин власності. Властивості векселя як цінного паперу дозволяють максимально прискорити процеси приватизації, причому, насамперед, за рахунок нерентабельних підприємств-боржників[2].

Учасниками вексельного обігу стають підприємства, організації і громадяни, які не мають спеціальних знань і досвіду в цій галузі. У більшості випадків практика стикається з тим, що підприємства і громадяни не можуть самостійно реалізувати свої права за векселем. Це продиктовано тим, що вексельний обіг регулюється спеціальними правовими нормами.

Потрібно відмітити, що широкому впровадженню в Україні вексельного обігу перешкоджає відсутність практичного досвіду в його організації. Створення системи вексельного обігу і вексельного арбітражу в Україні починається практично заново. Відсутні відповідні фахівці, а також налагоджені організаційні й правові інститути; немає в достатній кількості спеціальної економічної і юридичної літератури з цих проблем.

Література

1. ГалушкаН.Й. Проблеми становлення вексельного ринку в Україні в умовах загострення фінансової кризи // Економічний прості. -2009.-№22/1.-С.138-146.

2. Ємельсон А.С., Грудницька С.М. Шляхи удосконалення правового регулювання обігу векселів у сфері господарювання // Вісник Донецького національного університет.-2009.-№1.- С.469-477.

3. www.nbuv.gov.u/portal/Soc_Gum/ptmbo/2009_1/stat15.pdf

4. Кузнєцова, Н.С. “Ринок цінних паперів в Україні:правові основи формування та функціонування” / Н.С. Кузнєцова, І.Р. Назарчук. – К.:, “Юрінком Інтер”, – 2008.-С.123-124.