Фурман І.В., Кропивницька І.С.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СФЕРИ В УКРАЇНІ

Сучасний стан економіки України знаходиться на шляху постійних, всебічних перетворень. В забезпеченні прогресивного розвитку економіки України важливе місце посідає розвиток промисловості, сільського господарства, банківської сфери, транспорту, зв’язку та багатьох інших галузей. Але нестача капіталу є головною проблемою розвитку вітчизняних підприємств та галузей економіки в цілому. Саме тому важливого значення набуває налагодження стабільного інвестиційного процесу в Україні.

Перспективи розвитку інвестиційної сфери в Україні, які є досить актуальними, розглядали у своїх працях такі вітчизняні науковці та вчені, як: Гаврилюк О. В., Даниленко А. А., Криклій А. С., Криклій В. А., Мринська Т. С., Федоренко В. Г., Остапчук О. Л., Пінчук Ю. Б. та багато інших.

Основною умовою розвитку інвестиційної сфери є наявність певних джерел фінансових коштів. Можна виділити такі групи джерел фінансових коштів: міжнародні фінансові установи; іноземні банки та інвестиційні фонди; національні банки та фінансові установи; транснаціональні корпорації; вітчизняні підприємства та приватні інвестори.

Перерозподіл інвестиційних ресурсів відбувається через комерційні банки та небанківські фінансові установи: інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, довірчі товариства, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, брокерські та дилерські контори.

Спостерігаючи за сучасним станом інвестицій в інвестиційній сфері України, можна зазначити, що на даний момент наша держава не здобула серйозних досягнень у забезпеченні інвестиційної привабливості вітчизняних підприємств і галузей. Основною проблемою на даний момент є низька продуктивність економіки країни. Є чимало переваг і недоліків розвитку інвестиційної сфери України. До переваг відносяться рівень вищої освіти, вартість робочої сили, залізнична мережа, інноваційний потенціал. Основними недоліками є торговельні бар'єри, інвестиційне законодавство, прозорість державної політики, надійність банківської системи, митні процедури.

Водночас експерти ООН відносять Україну до двадцятки найприваб-ливіших для прямих іноземних інвестицій країн. Пояснення привабливості України полягає в тому, що раніше вкладення у неї розглядалися як інвестиції у дочірній регіон Росії. «Помаранчева» революція змінила дану ситуацію, унаслідок чого Україну почали розглядати як повноцінну європейську державу. Водночас представники багатьох іноземних компаній відкрито стверджують, що надходження масштабних інвестицій в Україну ускладнюється відсутністю стабільності навіть на короткий час. Унаслідок цього привабливість українських компаній для іноземних інвесторів не зменшується, але деякі з них займають вичікувальну позицію [1].

До основних ризиків інвестування в Україні належить часто змінюване законодавство, залишається невирішеним земельне питання. Відповідно до Земельного кодексу, іноземні громадяни можуть мати земельні ділянки для ведення особистого сільського господарства тільки на умовах оренди, а отримати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення вони можуть виключно (й тільки одночасно) з придбанням об'єктів нерухомості, а також на спорудження таких об'єктів для здійснення підприємницької діяльності. У Земельному кодексі України ст. 22 забороняє іноземцям володіти землею, а ст. 81 і 82 — дозволяють одержувати її у спадок, зобов'язуючи протягом року її відчужувати. У різних випадках ці норми закону трактуються по-різному. Інвестиції та інвестори мають бути захищені на законодавчому рівні, і в разі звернення до органів судової влади інвестор повинен бути впевнений у неупередженості системи, а прийняті закони — не мати зворотної чинності [3].

Неабияку загрозу становить корупція. На даний момент Україна сприймається в світі як країна, що значною мірою охоплена цим явищем. Згідно з доповіддю міжнародної організації GRECO (Council of Europe Group of States against Corruption), корупція в Україні є системним і масштабним явищем, що зачіпає суспільство й державні інститути, включаючи суддів, та становить реальну загрозу принципам демократії й верховенству закону [1].

Дошкульного удару інвестиційному іміджу, загрозу економічній безпеці держави та її конкурентоспроможності в очах світової спільноти завдає відносно новий феномен — рейдерство, тобто захоплення контролю над підприємством будь-якими способами, що включають підкуп менеджерів компаній, що поглинаються, чиновників і суддів, підробку документів і судових рішень, відверто кримінальні силові методи (шантаж, погрози, побиття), силове захоплення. Розмах рейдерства в Україні досить великий, кількість захоплень сягає 3000 на рік. Причому на відміну від європейського чи американського рейдерство українське має відчутну кримінальну складову: протиправні дії здійснюються із залученням озброєних формувань, окремих співробітників судової та правоохоронної систем [1].

За даними Державного комітету статистики України, у І кварталі 2008 року обсяги інвестицій в основний капітал зросли проти відповідного періоду минулого року на 10,4 % і склали 34,1 млрд. грн. Найбільша інвестиційна активність зафіксована у сфері наземного транспорту (179 %), оптової торгівлі (158 %), торгівлі автомобілями (153 %) та будівництві (144 %). У сферах водного й автомобільного транспорту, пошти та зв'язку інвестиційна активність сповільнилася. Основними джерелами капітальних інвестицій були власні кошти підприємств і організацій (63 % від загального обсягу), а також кредити банків та інші позики (14,5 %) [4].

Привабливість України як об'єкта для інвестицій іноземного капіталу характеризується таким чином: найбільшою популярністю користуються галузі, які переживають піднесення і зорієнтовані на внутрішнє споживання (банківська сфера, страхування, зв'язок). Найбільшими інвесторами є Сполучені Штати Америки, Кіпр, Великобританія, Німеччина, Нідерланди, Російська Федерація, Австрія, Польща [2].

Фінансовий сектор є привабливим для зовнішнього інвестора завдяки вищим порівняно з європейськими країнами процентним ставкам і значним темпам динаміки банківської діяльності.

Певною привабливістю відзначається і сфера електронної промисловості. У найближчому майбутньому Україна може стати для Європи рентабельним виробничим цехом, а також лідером у залученні інвестицій в електронну промисловість. В Україні вже функціонують заводи «Flextronics International» (Сінгапур) і «Jabil Circuit» (США) — компаній, що виробляють продукцію для «Ericsson», «Nokia», «Philips» тощо.

Прагнення Росії до збільшення експорту енергоносіїв, а Європи — до диверсифікації джерел поставок приводять до високих обсягів замовлень на продукцію українських трубних компаній та підвищення інтересу інвесторів до їхніх цінних паперів. Тому особливу увагу привертають об'єкти трубної, нафтогазової та енергетичної промисловості, а також споживчого сектору. Рішення ж щодо проведення Чемпіонату Європи-2012 з футболу може спричинити подорожчання акцій будівельних компаній, підвищення інтересу до готельного бізнесу, ресторанів швидкого обслуговування. Підготовка до проведення футбольного чемпіонату «Євро-2012» є досить привабливою для іноземних інвесторів і може привернути увагу до нашої економіки [2].

Для розвитку сучасної інвестиційної сфери України потрібно провести зміни в економіці та забезпечити при цьому низький рівень інфляції та передбачуваність рівня цін. Для цього потрібно встановити контроль за доходами та видатками бюджету, розробити механізм переливу фінансових ресурсів з галузей, де вони є у відносному надлишку, у галузі, де є потреба в капіталі, а також розв'язати проблему боргового тягаря країни.

Поряд з тим, важливого значення набувають програми реструктуризації банківської системи. Приплив інвестиційних капіталів через банківський сектор може позитивно вплинути на розвиток української економіки за рахунок присутності іноземних банків на вітчизняному ринку. Але НБУ має проводити зважену політику з метою підвищення рівня надійності банківської системи України. Адже на даний момент вітчизняні банки є не досить надійними, що й спричинює недовіру як підприємств, так і інвесторів.

Через високу неоднорідність інвестиційної сфери України необхідно проводити інвестиційну політику в кожному регіоні країни, виходячи з їх можливостей і потреб розвитку. Наприклад, у Донецько-Придніпровському регіоні доцільно здійснювати реконструкцію й технічне переобладнання шахт, металургійних і технічних галузей на основі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій. У Західному регіоні ефективно розвиватимуться галузі з використанням таких природних ресурсів як: сірка, калійна сіль, нафта, газ, а також слід приділити увагу розвитку мережі курортно-туристичних комплексів. У Південному регіоні найбільш вигідними є реконструкція та технічне переоснащення портового господарства, розвиток харчової та консервної промисловості на основі новітніх технологій, розширення курортно-туристичної мережі.

Для стимулювання внутрішніх інвестицій основним завданням є надання пільг малому та середньому підприємництву, надання для використання розроблених інвестиційних проектів, що потребує створення спеціальних інформаційно-економічних підрозділів на рівні регіонів.

Література:

1. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України. – 2008. – № 2. – С. 68-81

2. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України // Фінанси України. – 2008. – № 3. – С. 79-93

3. Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року

4. Статистичний щорічник України за 2007 рік/ За ред. О. Г. Осауленка. – К.: Видавництво «Консультант», 2008. – 678 с.