Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами.

К.е.н. Ващенко Н.В, Червоненко А.О.

Донецький нацiональный унiверситет экономiки та торгiвлi

iменi Михаила Туган-Барановського

Український ринок праці і його проблеми

Рух товарів і послуг в економіці, орієнтованій на критерії ефективності і здібній до саморегулювання, відбувається на основі ринкових стосунків. У ринковій економіці специфічний товар - робоча сила купується і продається на ринку праці.

Ринок праці – суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів. У наш час "ринок праці" вже перестав бути відвернутим економічним терміном. Адже для мільйонів людей трудова діяльність є як первинним джерелом доходу, так і основним полем особової самореалізації.

В умовах світової фінансової кризи український ринок праці стикається з безліччю проблем, що вимогають досить швидкого рішення, тому актуальним сьогодні є вивчення особливостей ринку праці, а також доріг його регулювання.

У практиці ринок праці сприймається як механізм визначення і узгодження попиту і пропозиції на робочу силу, тобто цей ринок має загальні межі з іншими складовими спільного ринку: попит, пропозиція і ціна. Одночасно ринок праці відрізняється від інших ринків, оскільки для працівника продаж робочої сили, її ціна, служить основним джерелом життєдіяльності.

Тому продаж робочої сили не можна відкласти на тривалий термін, чекаючи сприятливішого співвідношення попит-пропозиція. Рівень заробітної плати може гарантуватися лише державою шляхом встановлення граничних правових норм (тарифні ставки, ставки оплати праці, тривалість робочого часу, оподаткування і так далі).

Однією з характерних особливостей ринку праці є його нестабільність. Зарплата фахівців може варіюватися. Наприклад, дефіцит кадрів певної професії приводить до підвищення оплати праці. Крім того, попит на представників тієї або іншої спеціальності залежить від регіону.

Ринкова вартість професіонала залежить від безлічі чинників. Серед основних - освіта, вік, стаж роботи, володіння іноземними мовами, а також наявність рекомендацій.

На розвиток ринку праці впливає і рух робочої сили - як внутрішня міграція (зміна місця проживання в межах однієї області або регіону), так і еміграція (виїзд громадян з однієї країни в іншу на постійне місце проживання).

Величезний вплив на ринок праці роблять політична ситуація у країні і соціальна захищеність громадян. Показники, необхідні для гармонійного розвитку трудових взаємин, - стабільність економіки, відлагоджена правової бази і системи оподаткування [3].

Процес становлення ринкових стосунків супроводиться рядом труднощів. Одна з головних проблем українського ринку праці - відсутність робочих місць з гідною оплатою. Особливо низька заробітна плата спостерігається в сферах легкої промисловості, охорони здоров'я, освіти, культури, сільського господарства.

Ще однією проблемою ринку праці є безробіття. Так, з 29 млн. працездатних громадян України 2,1 млн. безробітні. Переважна більшість безробітних (64%) -ето люди з середньою і середньою спеціальною освітою. Безробітних з неповною вищою освітою в три рази менше - 21%, з вищим - 9%. На одну вакансію в середньому претендують сім чоловік. Також проблемою є неможливість працевлаштування випускників учбових закладів. Безробіття серед молоді перевищує цей рівень серед інших груп населення удвічі. Тому значна частина молоді виїжджає за кордон, працювати на економіку інших країн. За даними Інституту демографії і соціальних досліджень НАН України за останніх несколько лет около 3 млн. наших працездатних громадян виїхали працювати за кордон, серед яких кожен восьмий – це молода людина у віці 25-29 років.

До того ж в умовах світової фінансової кризи рівень безробіття в Україні зростатиме і може збільшитися до 8%. Вже до кінця 2008 року спостерігатиметься близько 3 млн. безробітних, а на початку 2009 року можуть початися масові звільнення, які більш всього торкнуться металургів, будівельників, торговців. Спочатку - працівники з низьким рівнем кваліфікації, а також особи пенсійного і передпенсійного віку, а в останню чергу - висококваліфіковані працівники.

Також можна говорити про виникнення «прихованого скорочення», тобто працедавці застосують так зване «заморожування» заробітних плат.

Враховуючи те, що створення одного робочого місця обходиться державі від 12 до 197 тис.грн., залежно від області економіки, лише максимальне збереження працевлаштування забезпечить ефективний розвиток економіки України після виходу з кризи.

Підводячи підсумок, можна відзначити, що для вирішення перерахованих проблем може бути перехід до активної політики держави на ринку праці. У основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулювальники ринкової організації праці: заробітна плата, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме по цих параметрах здійснюється, з одного боку, саморегулювання на ринку праці, а з іншої – відбувається втручання держави.

Література:

1. http://www.ukrinform.ua/rus/order/?id=747609

2. http://news.liga.net/news/N0861092.html

3. http://www.jobmarket.com.ua