Економічні
науки/5. Управління
трудовими ресурсами
К.е.н. Зоідзе Д.Р.
Національний фармацевтичний університет (м. Харків)
НАПРЯМКИ
ПОДОЛАННЯ МОЛОДІЖНОГО БЕЗРОБІТТЯ
Особливе місце в регулюванні ринку праці займає
проблема співвідношення попиту та пропозиції робочої сили. В умовах зростання
безробіття її вирішення може досягатися не тільки на основі заходів, що
забезпечують збільшення економічних робочих місць, але і за допомогою
реалізації активних дій по покращенню структури зайнятості.
З погляду
оптимізації зайнятості можна виділити боротьбу з молодіжним безробіттям як
напрямок удосконалення структури зайнятості у віковому розрізі. Станом на 1 березня 2009 р. на обліку в службі зайнятості
перебувало 924,9 тис. осіб. Статус безробітного мали 906,1 тис. осіб, з яких
657,2 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності
незайнятих громадян 30 % складають молоді люди у віці до 35 років. Фактична кількість безробітних серед
молоді майже втричі перевищує офіційні показники. [1]
Безробіття серед молоді – предмет особливої уваги
з боку державних і суспільних органів України. Психологічно хитлива, піддана
негативному соціальному впливу безробітна молодь є живильним середовищем для
зростання злочинності, наркоманії, соціальних конфліктів.
Для посилення ефективності державної політики
зайнятості міри подолання молодіжного безробіття повинні включати:
1) пільгове
оподатковування підприємств та матеріальне заохочування підприємців, що
приймають на роботу молодих фахівців. Проблема
працевлаштування молоді полягає сьогодні не тільки у відсутності робочих місць,
а й у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти
спільну мову. Роботодавці бажають відразу мати відданого суперпрофесіонала, який був би
готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість
молоді спеціалісти бажають здебільшого протилежного.
Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів має насамперед держава. Пільгове кредитування –
вагомий інструмент державного регулювання. На правах пільгового оподатковування повинні
здійснювати свою діяльність підприємства, де від 20 до 40% (орієнтовно)
працюючих складають випускники навчальних закладів усіх рівнів акредитації, що
не мають досвіду роботи. Така міра буде сприяти працевлаштуванню найменш привабливої
для роботодавців частини робочої сили, прийом якої на роботу пов’язаний з
додатковими витратами на навчання. У випадку пільгового оподатковування ці
витрати будуть компенсовані низькими податковими відрахуваннями;
2) полегшення переходу від навчального закладу до
роботи. У цьому зв’язку варто вжити заходів:
- щодо удосконалення якості і структури освіти,
зробити її адекватною вимогам до робочої сили на сучасному ринку праці.
Недостатня прив’язка програм підготовки до потреб виробництва, падіння престижу
професій науково-технічного напряму, надмірне розширення платної освіти і тому
подібне в умовах кризи вітчизняного виробництва закладають серйозну проблему
структурної невідповідності майбутнього попиту і пропозиції робочої сили в
професійно-кваліфікаційному розрізі;
- щодо забезпечення більшої адаптаційної здатності молодих людей до технологічних і економічних змін. Навчання кадрів є одним з головних засобів боротьби зі структурним безробіттям, формування передумов для росту мобільності кадрів, скорочення періоду між втратою та отриманням роботи. Вирішення цієї проблеми знаходиться у площині законодавчого та колективно-договірного врегулювання відповідальність роботодавця за належний рівень кваліфікації найманої робочої сили та запровадження механізму стимулювання як роботодавців так і найманих працівників підвищувати рівень кваліфікації та здобувати нові професії;
- щодо попередження
молодіжного безробіття. Необхідно
завчасно в середньостроковій перспективі (до 5 років) розрахувати потребу в
працівниках за галузями економіки. Це дозволить уникнути диспропорцій між попитом та пропозицією робочої сили
в подальшому.
Однак проблема далеко не обмежується високим рівнем
безробіття серед молоді. Намагаючись вижити, вони часто працюють в незадовільних умовах в неформальній
економіці. Зростання безробіття негативно позначилося на положенні молодих
людей, особливо молодих жінок. Ті, кому вдається знайти роботу, часто змушені
працювати понаднормово, на
основі короткострокових або
неофіційних контрактів, низької заробітної плати, в умовах недостатнього
соціального захисту (соціального страхування і інших соціальних виплат) або за повної
його відсутності.
Збільшення чисельності молодих людей все більш випереджає можливості країни забезпечити їх роботою. Крім того,
молодим людям знайти роботу важче, ніж дорослим. Між рівнем молодіжного і
дорослого безробіття існує кореляція, однак
в період економічного спаду молодіжне безробіття, як правило, зростає вищими темпами. У першому кварталі 2009 роки в Євросоюзі без роботи опинилися 5
мільйонів безробітних у віці 15-24 років. Про це повідомляє Eurostat. Всього за перші три місяці 2009
роки безробіття серед молоді в ЄС досягло рівня в 18,3 відсотка, тоді як
загальний рівень безробіття ЄС залишався значно меншим - на рівні 8,2 відсотка.
[2]
За останнє десятиліття економічна активність молоді скоротилася. Частково це відбувається через
бажання молодих людей продовжити освіту,
але причина і в тому, що багато юнаків настільки розчаровуються у пошуках роботи,
що просто виходять зі складу
робочої сипи. Окрім нижчих шансів знайти роботу, молоді люди стикаються з дискримінацією за віком, статтю і соціально-економічним положенням.
Боротьба з молодіжним
безробіттям, що породжує соціальну незахищеність і відчуття знедоленої людини, повинна зробити
значний внесок в розвиток економіки України. Більш того, ті, хто успішно розпочав трудове життя, мають менший ризик тривалого
безробіття в майбутньому.
Література:
2. www.ccdrespect.ru