Экономические науки / 15. Государственное регулирование экономики

Ширяєв А.Ю., Головинов О.Н.

Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского

Особливості функціонування монополізованих ринків в Україні

На початку третього тисячоліття розвиток інфраструктури, міжнародних торгівельних зв’язків та інформаційних мереж сприяє створенню та розвитку великих міжнаціональних компаній. Такі компанії займають лідируючі позиції на національному або міжнародному ринках, як наслідок – стають монополістами.

Законодавство України у сфері захисту економічної конкуренції дає чітке визначення поняттю «монопольне становище», а саме – це становище суб’єкта господарювання – підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 відсотків. [ 2, с. 169 ]. Разом з тим, рішенням Антимонопольного комітету України може визначатися монопольним становище суб’єкта господарювання – підприємця, частка якого на ринку певного товару менше 35 відсотків. Слід також зауважити, що саме по собі монопольне становище того чи іншого суб’єкта господарювання – підприємця не визначається порушенням антимонопольного законодавства. Таким порушенням Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» визнає зловживання монопольним становищем на ринку. Зловживання монопольним становищем на ринку – це одна група порушень антимонопольного законодавства. Другу групу порушень складають неправомірні угоди між підприємцями, з метою встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів) чи усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців. Третю групу порушень антимонопольного законодавства становить дискримінація підприємців органами влади і управління. Оскільки монопольна діяльність – це не лише дії чи бездіяльність підприємців, що займають монопольне становище на ринку, а й дії (бездіяльність) органів влади і управління, спрямовані на недопущення, істотне обмеження чи усунення конкуренції. [ 2, с. 170 ].

В Україні монопольні утворення виявлені майже на 900 ринках послуг, пов’язаних із здійсненням функцій держави та місцевого самоврядування. Оскільки надання адміністративних послуг внаслідок їх зв’язку з владними повноваженнями є монопольним, конкурентні механізми визначення суспільно необхідного розміру витрат у цих випадках не діють. Отже, надавачі послуг мають можливість необґрунтовано збільшувати розмір витрат і вимагати їхнього відшкодування. [ 1, с. 33 ].

Розрізняють чотири типи ринків: ринки з конкурентною структурою, олігопольні ринки, ринки з ознаками індивідуального домінування та монополізовані ринки. Ринки природних монополій та ринки, монополізація яких випливає з владних рішень, можна віднести саме до монополізованих ринків. [ 3 ].

Саме аналіз факторів зміни цін виробників промислової продукції призвів до висновку, що головними чинниками їх зростання, як і у випадку товарів продовольчої групи, було одночасне зростання витрат виробництва і порушення рівноваги попиту та пропозиції. При цьому основними чинниками збільшення витрат виробництва виявились підвищення вартості енергоносіїв, насамперед, газу і нафти, та підвищення заробітної плати найманих працівників, а головними факторами зміни балансу попиту та пропозиції – зростання попиту на зовнішніх ринках, розширення внутрішньоінвестиційного попиту та збільшення попиту домогосподарств.

Особливістю структури зловживань монопольним становищем є те, що переважну більшість з них (понад 85%) складають протиправні діяння, безпосередньо спрямовані на одержання зиску від використання ринкової влади: встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам інших невигідних умов договорів, скорочення виробництва або реалізації товарів. Також слід зауважити, що протягом останніх років зберігається стала негативна тенденція до скорочення питомої ваги конкурентного сектора, що здебільшого відбувалось за рахунок розширення олігопольного сектора. Значною мірою це пов’язано з поєднанням на олігопольних ринках досить гострої конкуренції між учасниками з перевагами масштабу виробництва. Саме на олігопольних ринках існує підвищений ризик антиконкурентних змов суб’єктів господарювання, які призводять до послаблення або усунення конкуренції. [ 1, с. 67 ].

Надмірною залишається вага в загальному обсязі виробництва сфери природних монополій, недосконалими – механізми державного регулювання цієї сфери, невиправдано високим є рівень концентрації ряду потенційно конкурентних ринків, особливо регіональних та місцевих, на більшості ринків не створені рівні умови конкуренції для всіх суб’єктів господарювання. Негативно впливають на конкурентне середовище також надмірна ускладненість дозвільних процедур, високий рівень плати за адміністративні послуги. Існуючі перешкоди на шляху розвитку конкурентних відносин – один з найважливіших чинників, що обумовлює низький рівень ефективності української економіки, перешкоджає її інноваційній орієнтації. З цією метою, основним завданням держави у сфері захисту економічної конкуренції є забезпечення дієвої та цілеспрямованої політики розвитку конкуренції, захист конкурентної структури тих ринків, на яких вона склалася, створення сприятливих умов для вступу нових суб’єктів господарювання на ринки, що характеризуються високим рівнем концентрації.

Література:

1. Кіндзерський Ю. Проблеми національної конкурентоспроможності та пріоритети конкурентної політики в Україні // Економіка України. – 2006. – №8. – С.16-202.

2. Черненко С. О. Конкуренція та ефективність товарних ринків в Україні : Монографія. – К. : КНЕУ, 2006. – С. 168 – 171

3. Копиленко О. Проблеми розвитку конкурентного законодавства України. – http://www.amc.gov.ua