Экономические науки/7. Учет и аудит

Шматко Юлія Володимирівна

2 курс магістратури

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Особливості фінансової звітності страхових компаній України.

Інтеграція України у світове співтовариство зумовила розробку та прийняття законодавчих актів та реформування системи бухгалтерського обліку і приведення її до міжнародних стандартів. Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" сформовано законодавчу базу для фінансової звітності, в основі якої було покладено Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО), з метою зрозумілості інформації зарубіжним інвесторам. Згідно з Законом України «Про страхування» страховики зобо’язані щоквартально подавати Уповноваженому органу фінансову звітність та інші звітні дані за формою, встановленою Уповноваженим органом, затверджені власником (уповноваженим ним органом) страховика, а також давати на запити Уповноваженому органу необхідні пояснення щодо звітних даних [1, ст.33]. Отже,офіціаьної форми фінансової звітності українські страхові організації не мають, а по структурі написання відповідальні особи на практиці можуть керуютися по МС(БО) № 4 « Фінансова звітність».

Розробчиком МСБО є Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який затвердив базові принципи. Для українських страхових організацій при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності необхідно дотрмуватись таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

На сучасному етапі розвитку ринку страхових послуг залишається забезпечення правдивої, достовірної та неупередженої інформації про фінансове становище користувачам для прийняття рішень.

Особливості фінансової звітності страхових компаній досліджували такі вітчизняні вчені та практики як В.Д.Базилевич, К.С. Базилевич, Р.В.Пікус, Г.П.Голубнича та інші.

Фінансова звітність страхових компаній включає такі форми звітності: баланс (форма №1), звіт про фінансові результати ( форма №2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), звіт про власний капітал (форма №4), примітки до річної фінансової звітності (фориа №5).

Основним фінансовим документом страхових організацій є баланс, який характеризує фінансові можливості та стійкість страховика. Перелік та структура статей балансу страхової організації відповідно до МСФЗ формуються з урахуванням особливостей страхової діяльності. Активи балансу відображають майно страхової організації. Це засоби, які інвестовані в цінні папери, нерухомість, рахунки та депозити в банках. Їхнім джерелом – статутний і резервний капітал, технічні резерви, прибуток. Паралельно з порівнянням загального обсягу активів страхових компаній необхідно приділяти увагу структурі та співвідношенням статей балансу страхової організації. Для страхових компаній держав-членів ЄС встановлена спеціальна стуктура Балансу та Звіту про прибуток і збиток. Для порівняння Актив балансу українських страхових компаній за структурою має три розділи: Необоротні активи, Оборотні активи, Витрати майбутніх періодів. [5, с.98]

У розділі «Інвестиції» специфічними для страхової діяльності статтями балансу є позики зі страхування життя, які страхова організація видає страхувальнику згідно з умовами договору страхування життя. Якщо страхова організація здійснює діяльність із ризикових видів страхування, такої статті у балансі не буде. Також особливою статею є депо премій з ризиків, взятих у перестрахування. Перестрахові премії тимчасово утримуються перестрахувальником, і тому перестраховик може вважати їх за активи.

Розділ «Частка перестраховиків у страхових резервах» наявний виключно в балансі страхової(перестрахової) організації та відображає діяльність страхової організації як перестраховика. Є частиною страхового резерву перестраховика, відповідає обсягу ризику,що перестраховується.

Особливим саме для страхування є статті, що відображають дебіторську заборгованість за операціями страхування, співстрахування і перестрахування, тобто показують заборгованості страхувальників, страхових агентів, брокерів та інших страхових організацій.

Пасиви баланса страхової організації відображають джерела коштів страховика, в тому числі власний капітал і залучені кошти. Розділ «Страхові резерви» наявний у пасиві баланса виключно страхової (перестрахової) організації, відображає зобов’язання страховика за страховими виплатами. Страхові резерви поділяються: на резерв незароблених премій, резерв збитків, резерв зї страхування життя. У розділі «Зобов’язання» специфічними для страхової діяльності є депо премій з ризиків, переданих у перестрахування. Капітал страхової організації за джерелами походження складається із власного і залученого. Головним елементом власного капіталу страховика є статутний капітал, а залученого – страхові резерви.Якщо власний капітал перевищує статутний, це свідчить про те, що діяльність страхової компанії прибуткова, і навпаки. Статутний капітал у страховій діяльності має дещо інше призначення, ніж у інших підприємств. Він не тільки забезпечує статутну діяльність страхової організації (як у інших суб’єктів господарювання), а й джерелом покриття страхових виплат у разі недостатності інших коштів.

В цілому кінцевий фінансовий результат страхової організації визначається як різниця між її доходами та витратами. Доходи від страхової організації формуються за рахунок страхових премій, отриманих за укладеними договорами страхування і перестрахування, відшкодування частини збитків за ризиками, переданими у перестрахування, за рахунок комісійних і брокерських винагород у разі, якщо страхова організація є посередником у страхуванні, за рахунок повернення страхових резервів, а також за рахунок інших доходів від страхових операцій.

Доходи від інвестиційної діяльності страхової організації формуються за рахунок інвестування коштів страхових резервів і власних вільних коштів.

Витрати страхової організації – це витрати під час здійснення статутної діяльності. Склад і структуру витрат визначають два взаємозалежних економічних процеси – погашення зобов’язань перед страхувальниками і фінансування діяльності страхової організації, тому у страхуванні застосовують така класифікація витрат:

· витрати на проведення страхових операцій;

· витрати на ведення справи;

· аквізіційні витрати;

· інкасові витрати;

· ліквідаційні витрати;

До управлінських витрат належать: оплата праці адміністративно-управлінського персоналу страхової організції, адміністративно-господарські витрати і витрати на розвиток страхування.

Фінансовий результат страхової організації – підсумок фінансово-господарської діяльності страховика, що розраховується як різниця між доходами і витратами страхової організації за певний період часу.

Таким чином, найбільш загальним показником результативності діяльності страховика є його валовий дохід. Він визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхового відшкодування та страхових сум, відрахувань у централізовані страхові резервні фонди та в технічні резерви, інші, ніж резерв незароблених премій.

Прибуток страхової організації – це різниця між ціною страхової послуги(тарифом) і собівартістю її надання. Потреба страхової організації в прибутку визначається завданням самофінансування поточної діяльності і розвитку страхування.[4, с. 453]

Для виконання зобов’язань за договорами страхування життя у випадку настання страхових подій страховики формують спеціальні страхові резерви. Українські страхові компанії відповідно до правил формування страхових резервів за видами страхування іншими, ніж страхування життя, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 17 грудня 2004 р.№ 3104, обов’язково створюють:

1) резерв незароблених премій;

2) резерв заявлених, але не виплачених збитків;

3) резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

4) додаткові резерви (в тому числі резерв катастроф, резерв коливань збитковості та ін.).

Отже, правильне формування страхових резервів, поряд з іншими не менш важливими функціями страхової організації, такими як інвестування страхових резервів, перестрахування, є основою фінансової стійкості страховиків. Розглядаючи цю проблему, необхідно спиратися на законодавчу та нормативну базу, що регламентує страхову діяльність в Україні. Так, страхові резерви формуються за рахунок отриманих страхових внесків у порядку та на умовах, визначених Законом України «Про страхування» та органом у справах нагляду за страховою діяльністю– Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг.

Таким чином, дослідивши особливості фінансової звітності страхових компаній України можна зробити такі висновки, що основним фінансовим документом страхової компанії, який щорічно публікується, є її баланс. Загальний обсяг активів характеризує розмір засобів страховика, інвестованих у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити в банках, інші матеріальні цінності. Специфічними статтями у балансі страхової (перестрахової) оранізації є самі ті, які безпосередньо пов’язані з її основною діяльністю.

Література:

1. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР із змінами.

2. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХIV від 16.07.1999 р. зі змінами та доповненнями.

3. Річнй звіт СК «ТАС» за 2007 рік.

4. Стахування: Підручник/за ред. В.Д.Базилевича.- К.: Знання, 2008.- 1019 с.

5. Голубнича Г.П. Адаптація законодавства зі звітності українських страхових компаній до вимог ЄС//Вісник Київського національного університету ім.Тараса Шевченка. Серія Економіка. – 2007.- № 94-95.- С. 96-99.