Державне управління /2. Сучасні технології управління

Овчаренко Р.В.

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

Методологічний аспект державного механізму податкового регулювання

Метою податкового регулювання є досягнення рівноваги суспільних, корпоративних і особистих економічних інтересів учасників податкових відносин. Податкове регулювання переслідує інтереси держави в бюджетно-податковій сфері діяльності, тобто спрямовано на максимальне фінансове забезпечення суспільних інтересів.

Логіка процесу податкового регулювання обумовлена функціями податків, до яких відносять: фіскальну, соціальну і регулюючу функції. Регулююча функція, у свою чергу, визначається стимулюючою, стримуючою і функцією відтворювального призначення. Найбільш складною до використання функцією є стимулююча функція податків. Значимість цієї функції обумовлена її природою як функції мікроекономічного регулювання, оскільки вона безпосередньо звернена і взаємодіє з економічними інтересами юридичних і фізичних осіб.

У сучасних умовах відзначається неузгодженість функцій податків з функціями підприємств, ще недостатньо адаптованих до закономірностей ринку і конкурентній боротьбі. Функції податкової системи не "налаштовані" відповідним чином на функції діяльності підприємств, на сприяння відтворювальним процесам їх капіталу, прискоренню його обороту й окупності. У цьому полягає головний резерв зростання ефективності податкової політики і перебудови податкового механізму, що здійснюється шляхом актуалізації саме стимулюючої функції податкової системи країни.

Аналіз існуючої методології податкового регулювання в Україні дозволив визначити, що принципи формування податкової системи країни, відображені в поточному законодавстві, не повною мірою можуть бути реалізовані за допомогою методів роботи органів податкового регулювання. Принципи формування податкової системи відображують класичні представлення про цей процес і постулірують обов'язковість стимулювання науково-технічного прогресу, стимулювання підприємницької, продуктивної діяльності й інвестиційної активності, економічну обґрунтованість, обов'язковість, соціальну справедливість і т.ін. Проте, методологія, що використовується для реалізації цих принципів, орієнтована, у першу чергу, на реалізацію фіскальної функції податків. Зокрема, підхід органів податкового регулювання до взаємодії з платниками податків враховує такі їх характеристики, як рівень фіскальної важливості і тип податкового поводження, що визначається на основі аналізу дотримання ними податкового і валютного законодавства.

У цілому, регуляторний потенціал сучасної податкової системи України знаходиться на низькому рівні. Якщо вести мову про регулювання як про систему факторів стимулювання, то варто визнати, що існуючий в Україні рівень податкового навантаження не дає можливості здійснювати заходи, що можуть привести до його зростання. З іншого боку, істотне зниження податкового навантаження є неможливим у зв'язку з необхідністю фінансування витрат бюджету в умовах відсутності альтернативних джерел його наповнення. Податкове регулювання в сучасних умовах потребує ретельного обґрунтування планових заходів з детальним розрахунком можливих ефектів.

Для реалізації стимулюючої функції податків доцільно використовувати методи аналізу і прогнозування фінансового стану суб'єкта оподатковування як основи для прогнозування податкових надходжень. Однак, більшість застосовуваних методик аналізу і прогнозування господарської діяльності підприємства не відображують циклічних характеристик динаміки підприємства як системи, не враховують природу процесів, властиву кожному етапу процесу його розвитку.

На основі аналізу значення методологічного аспекту податкового регулювання обґрунтована необхідність застосування еволюційної економіки як конкретно-наукової методології забезпечення стимулюючої функції податків і системно-еволюційного підходу як загальнонаукової методології. Цей методологічний підхід дає можливість розгляду суб'єкта оподатковування як виробничої системи, що еволюціонує та проходить у процесі циклічного розвитку дві якісно відмінні зони - адаптаційну і зону катастроф [1], які відображують відповідно періоди стійкого розвитку і періоди нестійкості, в які прогноз поводження системи не є детермінованим. Формування механізму податкового регулювання на цій основі дозволяє погодити природну динаміку розвитку суб'єкта оподатковування як виробничої системи і процес податкового регулювання його діяльності, а також впливати на цю динаміку шляхом її оптимізації. Зазначений підхід заснований на положенні про те, що мета податкового регулювання – підвищення потоку податкових надходжень може бути реалізована тільки шляхом стимулюючого впливу на ефективність функціонування суб'єкта оподатковування з урахуванням фундаментальних закономірностей його розвитку.

Концепція розвитку виробничої системи з урахуванням деталізації фаз циклу розвитку передбачає розгляд процесу розвитку виробничих систем за допомогою наступного понятійного апарату: потенціал пристосування виробничої системи (ВС), мінливість зовнішнього середовища і коефіцієнт опірності ВС. Фази розвитку ВС, за аналогією з теоріями життєвих циклів, можна ідентифікувати таким чином: фаза 1 "зростання у зоні адаптації" - рівень опірності системи збільшується; фаза 2 "спад у зоні адаптації" - рівень опірності системи знижується; фаза 3 "спад у зоні катастроф" - рівень опірності системи нижче мінімально необхідного для забезпечення процесу адаптації системи при заданій мінливості зовнішнього середовища і відбувається його подальше зниження; фаза 4 "зростання у зоні катастроф" - рівень опірності системи нижче мінімально необхідного для забезпечення процесу адаптації системи при заданій мінливості зовнішнього середовища, але відзначається тенденція до його збільшення.

Кожній фазі циклу розвитку виробничої системи відповідає оптимальний тип її поводження, що характеризується як стратегія розвитку. Виділено чотири стратегії розвитку виробничої системи, сформульовані в термінах системно-еволюційного підходу: стратегія накопичення потенціалу пристосування; стратегія структурування зовнішнього середовища. стратегія скидання пристосувальних механізмів; стратегія споживання речовини, енергії, інформації із зовнішнього середовища.

Тип податкового регулювання виробничої системи заснований на положеннях концепції її розвитку. Зокрема, взаємодію податкового інспектора із суб'єктом господарювання засновано на наступних принципах:

стимулювання шляхом продовження функціонування суб'єкта оподатковування в зоні адаптації;

стимулювання шляхом скорочення періоду перебування суб'єкта оподатковування в зоні катастроф;

домінування консультаційної функції у фазах спаду;

курирування проходження суб'єктом оподатковування фази зростання в зоні катастроф, що виявляється в банківських гарантіях (рис. 1).

Рис. 1. Функції податкового регулятора, що стимулюють розвиток суб'єкта оподатковування (виробничої системи) в залежності від фази розвитку

У фазі 1 «зростання в адаптаційній зоні» виробнича система знаходиться в стані високого рівня опірності впливам зовнішнього середовища, вона стійка і демонструє зростання кількісних і/чи якісних показників свого розвитку. Виробнича система, що знаходиться у фазі 1, буде збільшувати податкові надходження і тому, крім фіскальної функції вона не має потреби в додатковому стимулюванні власної діяльності.

У фазі 2 «спад в адаптаційній зоні» виробнича система знаходиться в зоні стійкого розвитку, що свідчить про потенційне плавне зниження її фінансових показників і, як наслідок, - податкових надходжень. При цьому, негативна тенденція, що характеризує спад ділової активності, є індикатором для актуалізації консалтингової функції податкового регулювання. Консалтингова функція полягає в детальному аналізі податковим консультантом стану виробничої системи і пропозиції заходів щодо податкового стимулювання, адекватних стану виробничої системи. При цьому, тільки індивідуальний підхід, заснований на якісній оцінці, дасть можливість оцінити доцільність введення тих чи інших пільг.

У фазі 3 «спад у зоні катастроф» переважає консалтингова функція податкового регулювання. Однак, питання про податкові пільги формулюється трохи інакше: без скидання виробничою системою механізмів пристосування, що відповідають попередньому етапу розвитку системи, надання податкових пільг є недоцільним. Крім того, податковий консультант повинен також виступити інформатором банківських і інших фінансових установ у тім, що визначена ВС потенційно некредитоспроможна до моменту її радикального реформування.

У фазі 4 «зростання у зоні катастроф» основною функцією податкового регулювання є курирування. Знаходячись у зоні хитливого розвитку, виробнича система потребує додаткових зовнішніх ресурсів для свого розвитку. У цій фазі також актуальним є пільгове оподатковування, особливо ті його форми, що стосуються відстрочки платежу. У цьому випадку підхід до надання пільг є більш універсальним, але також не має бути позбавлений індивідуальності. Проблема тім, що зона 4 є зоною хитливого зростання, тому малі зовнішні впливи можуть привести до істотних наслідків у розвитку ВС. Це означає, що надмірний податковий тягар може бути причиною того, що ВС не зможе вийти в зону дії адаптаційних механізмів і відповідно, не буде джерелом регулярних податкових надходжень у майбутньому.

В цілому прогноз розвитку ВС по оцінці циклу її розвитку дає можливість адаптувати функцію податкового регулювання до заданого циклу з метою максимізації податкових надходжень без негативного впливу на ВС, що розглядається. Для виконання вищевикладених принципів консультаційна функція податкової адміністрації має бути істотно розширена, що логічно зробити за рахунок скорочення ресурсів на виконання фіскальної функції шляхом оптимізації адміністрування податків і автоматизації процесу подання податкової звітності. Скорочення витрат на виконання адміністративних функцій дасть можливість сформувати новий тип фахівців у рамках податкових органів - податкових консультантів, відповідальних за узгодження природної динаміки розвитку заданого суб'єкта оподатковування і типу його взаємодії з податковими органами.

Література

1. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера / Н.Н.Моисеев. - М.: Молодая гвардия, 1990. – 351 с.

2. Поважный А.С. Принципы государственной налоговой политики в контексте эволюционной экономики / А.С.Поважный, В.В.Балабан // Фінансові механізми державного управління економікою України: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. – Т. V. – вип. 37, серія „Державне управління”. – Донецьк: Норд-Прес, 2004. – С. 98-110.

3. Балабан В.В. Системні й еволюційні принципи формування технологій роботи податкової служби / В.В. Балабан // Зб. наук. праць „Актуальні проблеми державного управління”. – вип. 2 (22). – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С.220-230.