Медицина / 6. Экспериментальная и клиническая фармакология

к.м.н. Макаренко О.В.

Дніпропетровська держана медична академія, Україна

Аналіз змін антиоксидантного захисту та процесів ПОЛ у структурах мозку щурів з експериментальним паркінсонічним синдромом («дофамінова патологія») за умов введення леводопи сумісно зі знеболюючими засобами

На сучасному етапі розвитку психіатрії та неврології хвороба Паркінсона (ХП) вважається поліетіологічним захворюванням, яке розвивається внаслідок найрізноманітніших уражень нігростріарних структур головного мозку – дегенеративних, токсичних, інфекційних, травматичних, судинних та ін. Основні порушення при ХП пов’язані з нейродегенеративними процесами у базальних ядрах головного мозку, що проявляється симптомами акінезії, ригідності та тремору.

Клінічна картина Паркінсонізму характеризується не тільки розладами рухової системи, а й супроводжується больовими парестезіями, депресією, когнітивними порушеннями тощо. Біль – одна з найчастіших скарг хворих на паркінсонізм. В зв’язку з цим, ми вважали доцільним дослідити фармакологічні властивості найбільш ефективних та безпечних знеболюючих препаратів з групи нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) за умов паркінсонічного синдрому.

Відомо, що для патогенетичної картини ХП характерним є зниження активності антиоксидантної системи захисту мозку (зменшення вмісту глутатіону, зниження активності антиоксидантних ферментів – каталази та супероксиддисмутази) та збільшення продукції вільних радикалів у процесі окислювального метаболізму дофаміну. Концепція ролі оксидативного стресу в патохімічних механізмах нейронального пошкодження при ХП визначає один з можливих шляхів патогенетичної терапії паркінсонізму – використання антиоксидантів чи засобів з антиоксидантними властивостями.

Тому, метою даної роботи була оцінка впливу комбінованого застосування леводопи сумісно з болетамуючими засобами на показники супероксиддисмутази у корі, стовбурі та мозочку щурів за умов «дофамінової патології».

Матеріали та методи дослідження: досліди проведені на 42 білих щурах-самцях масою 280-320 г, котрі утримувались в стандартних умовах віварію ДДМА. У всіх тварин «дофамінову патологію» шляхом вн/очеревинного введенням галоперідолу 0,5 мг/кг протягом 30 днів. На 20 день тварин розділили на 8 груп (n=6). І група контроль (30 днів галоперідол + останні 10 днів фізіологічний розчин); ІІ група - останні 10 днів леводопа (Л) в дозі 50 мг/кг; ІІІ група – Л+диклофенак натрію (10 мг/кг); ІV група – Л+мелоксикам (10 мг/кг); V група – Л+целекоксиб (25 мг/кг); VІ група – Л+парекоксиб (0,8 мг/кг); VІІ група – Л+парацетамол (150 мг/кг) та VІІІ група – Л+кеторалак (10 мг/кг). На 30 день тварин виводили з експерименту та в гомогенатах відтворень корі, стовбура та мозочка визначали показники активності СОД та МДА.

Результати дослідження та їх обговорення. Зареєстровано, що на фоні терапевтичного введення леводопи відмічений позитивний прооксидантний вплив на структури кори та мозочка: збільшення активності СОД складало у 2,54 рази (р≤0,05) та у 3,86 рази (р≤0,05) відповідно у порівнянні з показниками групи контролю.

Проте, показник МДА на фоні введення леводопи був вищим у всіх досліджуваних структурах у порівнянні з показниками групи контролю («дофамінова патологія»). Можливо, це пов’язано з тим, що при окислюванні леводопи чи дофаміну, який з неї утворюється, продукуються вільні радикали, перекис водню, хінони та інші активні форми кисню, котрі можуть провокувати процеси ПОЛ, порушувати функціонування дихального ланцюга і тим самим прискорювати дегенеративний процес.

На фоні введення леводопи з анальгетичними засобами нами відмічений позитивний вплив на мозочок щурів композицій Л+мелоксикам (+133,33% (р≤0,05)), Л+целекоксиб (+259,37% (р≤0,05)) та Л+парекоксиб (+462,5% (р≤0,05)). Схожа антиоксидантна тенденція спостерігалась на фоні введення Л+целекоксибу (+80,28% (р≤0,05)) та Л+парекоксибу (+196,71% (р≤0,05)) у порівнянні з показниками групи контролю у стовбурі мозку щурів з формованим дофаміновим дефіцитом.

Проте, на структури кори позитивна динаміка спостерігалась на фоні введення леводопи зо всіма досліджуваними знеболюючими засобами. Показано, що формування дофамінового дефіциту супроводжується значною активацією ПОЛ в структурах головного мозку, котре не корегується 10-денним введенням леводопи сумісно зі знеболюючими засобами. Декілька позитивна динаміка спостерігається у мозочку щурів, котрі отримували композицію Л з кеторалаком: зниження вмісту МДА реєструвалось на 23,96% (р≥0,05) у порівнянні з показниками групи контролю. Також знижений рівень МДА реєструвався в корі щурів за умов введення Л сумісно з парекоксибом (-28,07% (р≥0,05)), парацетамолом (-47,05% (р≤0,05)) та кеторалаком (-36,09% (р≥0,05)) у порівнянні з показниками групи контролю.

Оцінюючи результати дослідження сумісного використання леводопи зі знеболюючими засобами на показники вільно-радикального окислення у структурах мозку на фоні дофамінового дефіциту можна зробити висновок, що при додаванні до леводопи селективних інгібіторів ЦОГ-2 (целекоксибу, та парекоксибу) проявляється антиоксидантний захист досліджуваних структур головного мозку щурів. Проте, рівень продуктів ПОЛ залишався майже на рівні показників групи контролю у всіх досліджуваних структурах головного мозку тварин з експериментальним паркінсонізмом, деякі зміни по зниженню накопичення МДА спостерігались на фоні введення леводопи з центральними анальгетиками (парацетамолом та кеторалаком).

Відомості про авторів:

Макаренко Ольга Володимирівна, канд. мед. наук

викладач кафедри фармакології та фармакоекономіки

Дніпропетровської державної медичної академії

вул. Дзержинського, 9 м. Дніпропетровськ, 49044