“Філологічні науки”/ 6.Актуальні проблеми перекладу

Шипіло К.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

ПРО ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ

Українська термінологія як складова частина наукової мови знаходиться на гребені свого національного відродження. Однак, за останніми підрахунками лінгвістів, в окремих терміносистемах української мови слова іншомовного походження становлять до 60%. Це зумовлюється тим, що термінологія є найчутливішою до зовнішніх впливів частиною лексики літературної мови, оскільки науково-технічний прогрес, охопивши всі сфери життя, сприяє подальшому розвитку вже існуючих галузей науки й техніки та веде до появи нових наукових термінів і цілих термінологічних систем. Процес бурхливого розвитку термінології є наслідком утворення якісно нових за структурою термінів, набування нового спеціального значення вже існуючими в інших підмовах термінами, а також тими, які утворилися в результаті переосмислення  загальновживаних слів.   

Проблема запозичень не є новою у мовознавстві. Протягом останніх десятиліть питання термінології привертало до себе увагу широкого кола українських та російських мовознавців. Над цією проблемою працювали такі видатні вчені, як Л.Азарова, Н. Безгода, В. Дубічинський, М. Зубков, Т. Кияк, А. Костюк, В. Моргунюк, Л. Полюга та ін. Г. Вознюк та А. Загородній у доповіді “Проблема іншомовних запозичень в сучасній українській фінансово-економічній термінології” поставили вимогу очищення “замуленого джерела нашої термінології від різних механічно скопійованих чи скалькованих покручів", не заперечуючи при цьому природного процесу інтернаціоналізації української терміносистеми, постійного контакту з іноземними мовами.

Проаналізувавши низку англо-українських словників, ми дійшли висновку, що сучасні словники у своїй перекладній частині переважно калькують модель терміна мови-продуцента або позичають слова, не підпорядковуючи їх фонетичним і граматичним законам української мови. Проте запозичати треба лише тоді, коли мова не має власного лексичного позначення для певного поняття. Часто в усному й писемному спілкуванні мовці вдаються до використання чужомовної лексики через недостатні знання словесного багатства рідної мови або наслідуючи тенденцію вживання модних англомовних слів. Наприклад: замість слова „управління” – „менеджмент” (англ. management), замість „керівник” – „менеджер” (англ. manager), замість „зв’язки з громадськістю” – транскрибований англійський вислів „паблiк рилейшнз” (англ. public relations).

Ініціатори збагачення української мови не зважають на її закони, зокрема правопис. Вводячи нове англійське слово „summit” (верхiвка, верх) замість усталеного дипломатичного вислову „,зустріч на найвищому рівні”, забувають, що в українській мові подвоєння приголосних у словах іншомовного походження, як правило, не вберігається, і пишуть „саммiт” замість „cамiт”.

На жаль, багато термінів іншомовного походження зараз вживають без будь-якого застереження. В юридичній лексиці, наприклад, є термін „імпічмент” (англ. impeachment), що в конституціях США , Франції та деяких інших європейських країн означає процедуру притягання до відповідальності вищих службових осіб держави. Українські засоби масової інформації надали цьому вузькофаховому термінові загального поширення і вживають його в значеннях „відставка, звільнення, усунення від влади”.

Наступну важливу проблему становить недосконалий переклад англійських термінів українською мовою. Слід зауважити, що при перекладі з англійської мови на українську доцільно враховувати "контекстуальне" україномовне позначення: public sector – державний сектор (the private and public sector), public transport – громадський транспорт, public dept – державний борг (заборгованість), public assistance – соціальна допомога , public organization –громадська організація тощо.

При перекладі часто має місце заміна членів речення, тобто перебудова синтаксичної структури речення. Найчастіше така перебудова викликана необхідністю передачі “комунікативного членування” речення. В українському реченні порядок слів, як правило, визначається факторами, що зв’язані з комунікативним членуванням – “нове”, тобто слово чи група слів, які несуть інформацію, що вперше повідомляється, ставляться наприкінці речення, а “дане” – слово чи група слів, що несуть інформацію вже відому – на початку речення. А в англійській мові порядок слів у реченні визначається, насамперед, факторами синтаксичними, тобто функцією того чи іншого слова як члена речення: підмет переважно передує присудку, після якого слідує додаток.

Найпоширеніший приклад такого роду синтаксичної перебудови – заміна англійської пасивної конструкції українською активною, при якій англійському підмету в українському реченні відповідає додаток, що стоїть на початку речення. При лексичних замінах відбувається заміна окремих лексичних одиниць (слів і стійких словосполучень) лексичними одиницями, що не є їхніми словниковими еквівалентами.

Надзвичайно цікавою в економічних текстах є роль прикметників, їхнє основне покликання (функція) – максимально лаконічна і образна передача інформації, її своєрідне загострення: sharp reduction in export production – різке зменшення експортної продукції; sharp cut in dividends – різке скорочення дивідендів.

Слід зауважити, що передача англійських термінів українською мовою вимагає знання тієї галузі, якої стосується переклад, розуміння змісту термінів англійською мовою й володіння термінології рідної мови. При перекладі термінів з англійської мови на українську важливе значення має взаємодія терміна з контекстом, завдяки чому виявляється значення слова. Якщо слово вживається як термін у системі іншої спеціальної галузі знань, то в ній воно теж однозначне, семантично чітко відмежоване від тих його значень, що виявляються в позатермінологічному функціонуванні, а також і в термінологічному, але в іншій галузі знань.