Ісар І.В.

Науковий керівник: Томаш Л.В.

Буковинська державна фінансова академія

Кримінальна відповідальності за

фіктивне підприємництво в Україні

Здійснювані в Україні заходи з переходу до ринкової економіки створили передумови для підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.

Водночас процес становлення ринкових відносин проходить складно та суперечливо. Падіння життєвого рівня населення, соціальна конфліктність, зростання злочинності, корупція та інші фактори кризових явищ є виразом загострення економічних проблем, нерозв’язаність яких стає на заваді розвитку підприємницької діяльності, зокрема впливає на безпеку суспільства і держави в цілому.

Разом з поширенням ринкової економіки в Україні розвивається проблема фіктивного підприємництва. Функціонування даних незаконних утворень справляє негативний вплив майже на всі сфери вітчизняної економіки. Так, наприклад, деякі суб’єкти господарювання використовують їх для зменшення своїх податкових зобов’язань. Зменшуючи свої податкові зобов’язання ці підприємства завдають значної шкоди дохідній частині бюджетів різних рівнів, що сприяє появі дефіциту цих бюджетів, який є головним фактором розвитку інфляційних процесів в країні. Тому можна говорити про необхідність розгляду питання фіктивного підприємництва в Україні та відповідальності за такі діяння.

Дослідженням проблеми розвитку фіктивного підприємництва в Україні та відповідальності за ці діяння займались такі вчені, як О. Грін, В. Кміть, Ю.В. Опалінський, В.В.Хахулін, в працях яких розглядається проблематика визначення поняття «фіктивного підприємництва» та особливості впливу його на різні сфери економіки.

Метою статті є визначення поняття фіктивного підприємництва, характеристика основних ознак складу злочину та відповідальність за нього.

В сучасних умовах розвитку економіки важко назвати ті галузі народного господарства в нашій державі, в яких би організовані злочинні угруповання не використовували фіктивні суб’єкти господарювання для вчинення незаконної діяльності [4,478].

Суспільна небезпека фіктивного підприємництва полягає в заподіянні майнової шкоди юридичним і фізичним особам, а також державі, що виражається в розширенні масштабів недобросовісної конкуренції, незаконній конвертації безготівкових коштів у готівку, у сприянні легалізації (відмиванню) коштів, здобутих злочинним шляхом, приховування фактів заняття забороненими видами діяльності, створенні передумов для ухилення від оподаткування і для досягнення інших протиправних цілей.

Трансформація фіктивного підприємництва в підприємницьку діяльність набула загрозливого характеру, оскільки поширює тінізацію економіки держави [2, 196].

Фіктивне підприємництво викликає у законослухняних громадян і організацій, а також державних підприємств побоювання щодо вступу у правовідносини з будь-якими комерційними структурами, тим самим порушує стабільність господарського обороту, дискредитує підприємницьку діяльність.

Найбільш поширеним способом розвитку фіктивних підприємств є створення конвертаційних центрів при допомозі яких відбувається перетворення безготівкових грошей в готівку з метою їх подальшого вилучення та присвоєння.

Конвертація коштів відбувається зазвичай за такою схемою: на підставних осіб реєструються фіктивні фірми, фінансово-господарські операції за участю яких здійснюються лише на папері. Створена таким чином мережа з безлічі вигаданих підприємств дозволяє керівникам реально
діючих суб'єктів господарювання та фізичним особам проводити безтоварні операції та мінімізувати свої податкові зобов'язання, які незаконно
формують податковий кредит з ПДВ і переводять безготівкові кошти в готівку [3, 64].

Основною метою реєстрації фіктивних підприємців є:

− сплата меншої суми податкових платежів із фонду заробітної плати найманих працівників визначеного підприємства (це досягається шляхом реєстрації найманих працівників у якості фізичних осіб підприємців – платника єдиного податку, при якому максимальна сума податку становитиме не більше 200 грн. на місяць );

− мінімізація податкових зобов’язань великих підприємств за рахунок подрібнення їх бізнесу на малі підприємства чи окремих фізичних осіб підприємців (шляхом реєстрації власників підприємства у якості фізичної особи підприємця – платників єдиного податку, діяльність яких обмежується лише величиною граничнодопустимого обсягу виручки від реалізації товарів, робіт, послуг – 500 тис. грн. в рік, а також кількістю найманих працівників – 10 осіб протягом року) [4, 478].

Щодо юридичної відповідальності, то статтею 205 Кримінального кодексу України встановлено, що: «Фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, - караються штрафом від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років» [1].

На нашу думку дана стаття має кілька недоліків. Так наприклад у статті не точно визначено фіктивне підприємництво, пов’язане зі створенням або придбанням суб’єктів підприємництва з юридичною особою, не названо його ознаки, що ускладнює її виявлення правоохороннимими органами і судове розслідування.

Щодо ознак складу злочину, то вони включають:

1. Основний безпосередній об'єкт злочину – встановлений вітчизняним законодавством порядок здійснення підприємницької діяльності. Додатковим факультативним об'єктом можуть бути встановлений порядок оподаткування й отримання кредитних ресурсів, добросовісна конкуренція, право власності.

2. Об'єктивна сторона злочину виражається в одній з двох дій:

а) створення юридичної особи будь-якої організаційно-правової форми - суб'єкта підприємницької діяльності;

б) придбання такої юридичної особи.

3. Суб'єктом злочину може бути:

а) осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виступає як засновник або набувач суб'єкта підприємництва - юридичної особи або за допомогою чужих чи підроблених документів реєструє (придбаває) такий суб'єкт;

б) службова особа підприємства або організації, яка прийняла рішення про створення чи придбання іншої юридичної особи;

в) власник (засновник) юридичної особи, який прийняв таке ж рішення.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом і спеціальною метою - прикрити незаконну діяльність або здійснення видів діяльності, щодо яких е заборона.

5. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 205) є:

а) повторність;

б) заподіяння державі, банкові, кредитній установі, іншим юридичним особам або громадянам великої матеріальної шкоди [5].

Стаття 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за дії, які з зовнішнього боку є цілком легальними, але ключовою характеристикою виступає змістовний момент, а саме фіктивність - відсутність у осіб, які стоять за створеним або придбаним суб'єктом підприємництва, справжнього наміру здійснювати діяльність, зафіксовану в установчих документах і пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг. Зазначені особи мають на меті інше - прикриваючись юридичною особою як ширмою, вони прагнуть приховати свою незаконну діяльність.

Недоліком статті 205 Кримінального кодексу України є те, що вона не охоплює фіктивне підприємництво, яке може прикриватись організаційно-правовою формою індивідуального підприємництва, коли суб'єктом підприємницької діяльності виступає фізична особа, яка діє без створення юридичної особи.

Ще одним недоліком є те, що неможливо кваліфікувати дії особи, яка підробила установчі документи, документи про державну реєстрацію юридичної особи або документи податкових органів, оскільки у такому разі суб'єкт підприємницької діяльності не створюється.

Отже необхідність вдосконалення кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво в Україні можливе шляхом проведення таких заходів:

1) внесення змін до нормативно-правових актів які б більш точно визначали поняття «фіктивне підприємництво» та його ознаки, що дасть змогу легко кваліфікувати злочинні дії суб’єктів господарювання;

2) включення до суб’єктного складу фізичних осіб підприємців, оскільки часто з метою зменшення податкових зобов’язань створюються саме такі організаційно-правові форми фіктивних суб’єктів господарювання, що дозволить унеможливити необґрунтованим виплатам сум податкового кредиту з Державного бюджету України;

3) необхідно передбачити в нормативних актах кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво, що проводиться шляхом підробки установчих документів та документів про державну реєстрацію, оскільки в цьому випадку юридична особа не створюється.

Таким чином, враховуючи основні недоліки статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивне підприємництво можна визначити, як реєстрація або перереєстрація (в тому числі шляхом підробки установчих документів) придбаних (юридичних осіб) чи створених суб’єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб підприємців) ) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Список використаних джерел.

1. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III.

2. Грін О., Кміть В.М. Роль «фіктивних підприємців» у функціонуванні організаційно-економічного механізму оподаткування підприємницької діяльності громадян в Україні//Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. - № 19. – С. 195 – 199.

3. Хахулин В.В., Лукьяненко О.В. Некоторые меры предупреждения правонарушений в процессе легитимации субьектов предпринематильства //Економіка та право. – 2009. - № 1. – С. 63 – 65.

4. Харпова Х. Боротьба органів податкової служби з тіньовою сферою економіки України// Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. - № 19. – С. – 477 – 482.

5. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. – 2-ге вид. переробл. та доповн. / За ред С.С. Яценко – К. А.С.К., 2002. – С. 438.