Кандиба К.К., Кондратьєв В.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Публічний інтерес як мета діяльності суб’єктів фінансового права

У науці фінансового права досить цікавим є питання щодо поняття та змісту категорії «публічний інтерес», тому що одним з головних напрямів реалізації органами публічної влади своїх функцій є саме публічний інтерес. Але для впровадження цього напряму необхідне стабільне фінансування всіх без винятку процесів, повязаних з цією категорією.

Взаємозв’язок суб’єктів фінансового права з публічним інтересом виявляється в тому, що саме в результаті здійснення ними відповідних, встановлених законодавством дій, можлива реалізація публічного інтересу в суспільстві. Тобто всі дії учасників фінансових правовідносин певною мірою спрямовані на виконання публічного інтересу в цілому.

Отже, метою статті є проведення аналізу категорії публічного інтересу у фінансовому праві, визначення його особливостей та видів як фінансово-правового поняття і на його основі дослідити зв’язок між діями учасників фінансових правовідносин та публічним інтересом.

У правовій науці виділяють поняття публічного та приватного інтересу. Сама ж категорія інтересу не є виключно правовою і досліджується також філософією, соціологією, педагогікою, психологією, іншими науками. У кожній науці це поняття характеризується своїм специфічним змістом, обумоленим її предметом.

Для того, щоб визначитися з поняттям та особливостями публічного інтересу в науці фінансового права, необхідно проаналізувати основні положення та висновки, які вже розроблені іншими науками.

У філософії та соціології під інтересом розуміють об’єктивне ставлення соціальних суб’єктів (індивіда, групи, суспільства) до явищ та предметів навколишнього середовища, обумовлених становищем цих суб’єктів, і таке, що включає їх об’єктивно існуючі соціальні потреби та шляхи їх задоволення. У гуманітарних науках підходи щодо визначення інтересу класифікуються за трьома головними напрямами – теорією зовнішніх обставин, теорією внутрішнього фактора, теорією взаємодії.

Слід зазначити, що ці підходи до визначення інтересу не суперечать один одному, а скоріше, доповнюють та виступають як етапи послідовного його розвитку.

Найбільшою мірою спільності володіють інтереси всього суспільства – суспільні інтереси. Вони відображають базові потреби людей і обумовлюються необхідністю соціального розвитку.

Ключовим моментом у межах фінансової сфери життєдіяльності суспільства будуть виступати об’єктивні потреби суспільства щодо організованої та цілеспрямованої мобілізації (створення), розподілу та використання загальних (публічних) фінансових ресурсів, які можуть бути виражені у різній предметній формі, а також здійснення контролю за даними процесами. Саме це положення є головним при обґрунтуванні необхідності існування публічного інтересу у фінансових правовідносинах.

Публічні інтереси у фінансовій сфері мають важливе значення для об’єднання суспільства та спрямування його зусиль в одне русло. Тому у правовій науці при розгляді поняття публічного інтересу одним із головних постає питання: «Чи є тотожними інтереси суспільства та держави у фінансових правовідносинах, чи становлять вони єдине поняття?»

Публічні інтереси держави та суспільства зобов’язані становити єдине ціле. Інакше все суспільство буде «обслуговувати» фінансові потреби олігархічної держави, тобто частини його суспільства. Інтереси держави та суспільства щодо питань, пов’язаних із створенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів на своїй території, мають збігатися і становити єдиний інтерес. Але цього положення не завжди дотримуються у фінансовому праві, навіть коли мова йде про його законодавче оформлення.

Від реалізації даних потреб залежать існування і розвиток всього суспільства і саме тому всі дії учасників фінансових правовідносин спрямовані на їх виконання. Будь-який суб’єкт фінансового права в суспільстві так чи інакше бере безпосередню участь або на стадії формування, або розподілу, або використання публічних коштів. Це є об’єктивною потребою і причиною діяльності суб’єктів фінансового права, тому що саме у здійсненні публічного інтересу у фінансовій сфері і виражається сенс існування учасників фінансових правовідносин, а реалізація публічного інтересу суб’єктами фінансового права виступає як об’єктивна потреба, що обумовлена законами життя, держави і суспільства.

Публічний інтерес у фінансовому праві виражається як через внутрішнє, так і через зовнішнє регулювання фінансовою політикою. До внутрішнього публічного інтересу у фінансовому праві можна віднести різні питання, які встановлюють та регулюють процеси мобілізації, розподілу та використання публічних коштів, здійсненні контролю за цим на внутрішньому ринку країни.

Зовнішнім проявом публічного інтересу у фінансовому праві будуть також виступати питання, що встановлюють та регулюють процеси мобілізації, розподілу та використання публічних коштів, а також контролю, але такі, що виникають на зовнішньому міжнародному фінансовому ринку.

Отже, можна зазначити, що під публічним інтересом у фінансовому праві логічно розуміти визнані державою та забезпечені правом об’єктивні потреби суспільства щодо організованої та цілеспрямованої мобілізації, розподілу та використання загальних (публічних) фінансових ресурсів, які можуть бути виражені у різній предметній формі, а також здійснення контролю за цими процесами, задоволення яких служить гарантією його існування та розвитку. Від реалізації даних потреб залежать існування й розвиток всього суспільства, саме для цього необхідно, щоб інтереси держави і суспільства становили одне ціле як на внутрішньому, так і на зовнішньомурівні, і саме тому всі дії учасників фінансових правовідносин спрямовані на виконання публічного інтересу.