Право / 4. Трудовое право и право социального обеспечения

ПРАВОВІ ОСНОВИ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ЩОДО СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

¹Живко М. О., НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області

²Магомедрасупова Д.Г., ² Босак Х.З. ,Львівський державний університет внутрішніх справ

В умовах інтеграції та гострої конкурентної боротьби проблема пріоритетів використання науково-технічних досягнень стає першочерговою. Інструментами розв’язання її стають конкурентна розвідка та промислове шпигунство, тобто, дві сторони однієї проблеми: позитивна та негативна. Особливо вітчизняні суб’єкти господарювання реально відчувають на собі вплив інтеграційних процесів в Україні, адже їм відкриваються переваги і недоліки сучасних новітніх процесів світового господарювання, механізації та автоматизації виробничих процесів, нові ризики, нові сподівання. Найпоширенішими серед них є факти протиправного і шпигунського вивідування, викрадення та несанкціонованого зняття комерційно важливої для компанії інформації. Розглянемо правові механізми захисту конфіденційної інформації суб’єкта господарювання.

Для задоволення потреб сучасного суспільства виникає проблема інформаційного забезпечення всіх сфер діяльності людини, і як одна із найважливіших - надійний захист інформації. Особливої гостроти ця проблема набуває у зв’язку з масовою комп’ютеризацією, об’єднанням електронної техніки у комп’ютерні мережі та використання Інтернет. Вибір серед сукупності сучасних методів і засобів захисту тих, які будуть найбільш відповідати певним вимогам щодо сфери застосування та забезпечення достатнього рівня безпеки суб’єкта господарювання, є складним завданням. Водночас різні технології захисту мають багато спільних рис із погляду як розробки, так і використання. Це дає можливість вивчати сучасні технології на прикладах, які незважаючи на новизну, вже стали класичними.

Поняття «розвідка» розглядається як процес отримання якихось відомостей, що є важливими та вагомими для певного кола споживачів. В наукових та публіцистичних джерелах ми часто зустрічаємо поняття «економічна розвідка», «ділова розвідка», «корпоративна розвідка», «бізнес-розвідка», «конкурентна розвідка» тощо. Зокрема, дослідження загальнодоступних джерел інформації, що відображають основні тенденції бізнесу й наміри конкурентів, аналізу ризиків, дають можливість стверджувати, що на Заході професійно закріпилось поняття «конкурентна розвідка» (competitive intelligence). У національному інформаційному просторі найбільш вживаними є поняття «ділова розвідка» та «бізнес-розвідка», які здебільшого заміняють термінами «інформаційно-аналітична робота», «моніторинг» тощо.

Для розкриття суті проблеми визначимо спорідненість та відмінність між поняттями «конкурентна розвідка» і «промислове шпигунство». Спільною рисою обидвох понять є процес отримання інформації, а відмінною – методи отримання інформації, власне види інформації, яку намагаються отримувати суб’єкти господарювання та правовий статус «конкурентної розвідки» і «промислового шпигунства».

Конкурентна розвідка – це постійний процес збору, нагромадження, групування, аналізу інформації про внутрішнє і зовнішнє середовище компанії та передачі її керівництву для прийняття управлінських рішень з метою запобігання та управління ризиками, підвищення конкурентноздатності продукції, ефективності виробництва та отримання прибутків. Конкурентна розвідка займається збором інформації про навколишнє бізнес-середовище лише законними способами і методами. Тобто, конкурентна розвідка – це складова корпоративної культури сучасного бізнесу.

Пошук інформації в Україні не заборонений законом, тобто збирати інформацію може кожен суб’єкт господарювання чи громадянин зокрема при умові – не використовувати заборонених методів, що порушують гарантовані Конституцією права і свобода людини. Про бізнес-структури можна дізнатися 90-95% правдивої та корисної інформації з цілком легальних джерел: з Інтернету, з друкованих засобів масової інформації, під час проведення професійних семінарів, конференцій, виставок тощо [5].

Конфіденційною інформацією є будь-яка інформація, яка безпосередньо може не стосуватися господарської діяльності компанії, однак впливати на її фінансово-господарський процес та на правовідносини з третіми особами.

Конкурентна розвідка діє виключно в рамках існуючих законів. Поява нових інформаційних технологій (Internet, професійних баз даних, систем пошуку інформації) і відносна дешевизна доступу до інформаційних ресурсів дозволяють аналітикам готувати якісні матеріали, придатні для ухвалення рішень керівництвом компаній. При цьому вони працюють тільки з відкритими джерелами інформації. Аналогічні технології обробки відкритої інформації використовують всі спецслужби світу. Але для КР найважливішою умовою є дотримання етичних норм і принципів діяльності виключно в рамках чинного законодавства [4].

Конкурентна розвідка на відміну від промислового шпигунства проводиться в межах правового поля та етичних норм.

Промислове шпигунство стосовно бізнесу є різновидом економічного шпигунства, способом конкурентної боротьби, який використовує будь-які неетичні методи ведення розвідки. Промислове шпигунство здійснюється протиправними методами і спрямоване на отримання незаконним шляхом конфіденційної інформації, що становить комерційну таємницю компанії.

Згідно з чинним законодавством, шпигунство є злочином і карається кримінальним законом, а значить і промислове шпигунство за справедливим твердженням А.Марущака є діянням, що підпадає під ознаки складів злочинів, передбачених статтями 231 Кримінального кодексу України «Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю» і 232 Кримінального кодексу України «Розголошення комерційної або банківської таємниці». Тобто промислове шпигунство – це злочинна діяльність, яка посягає на охоронювані законодавством інтереси [5]. Таким чином все, що використовується розвідником, є законним. Промислове шпигунство, навпаки, передбачає нелегальні методи і технології. Для встановлення межі правомірної поведінки пошукувачів конкурентно-важливої інформації варто визначитись із суб’єктивними та об’єктивними ознаками статей 231 і 232 Кримінального кодексу України.

Література:

1. Живко М.О. Захист інформації в системі економічної безпеки держави та підприємства // Регіональне і місцеве самоврядування в нових умовах: партійна публічна адміністрація і безпосередня демократія: Матеріали ІІІ українсько-польської НПК. – Львів, 2006. – С. 270-277.

2. Живко М.О. Інформаційна безпека України через призму національної безпеки // Психологічні аспекти національної безпеки/ Збірник тез міжнародної науково-практичної конференції: 22-23 березня 2007 року. – Львів: В-о ПП „Арал”, 2007. – С. 86 - 87.

3. Живко З.Б., Живко М.О., Хомин О.Й. Особливості кадрового забезпечення служби конкурентної розвідки в економічній безпеці фірми // Науковий вісник ЛДУВС: Серія економічна, випуск 2. – Львів, 2006. – С. 306 - 327.

4. Живко З.Б., Живко М.О. Регламентація конкурентної розвідки в інформаційно-правовому просторі // Науковий вісник ЛДУВС: Серія юридична. Збірник наукових праць. – Львів, 2007. Вип. 2. – С.211-219.

5. Марущак А. Протидія злочинним та конкурентним механізмам доступу до інформації про суб’єкта господарювання // Сайт юридичного журналу „ЮСТІНІАН” http://www.justinian.com.ua