Кондратьєв В.О., Шагідулліної З. Р. Донецький національний університет економіки

і торгівлі імені Міхаіла Туган-Барановського

ПУБЛІЧНІ ФОНДИ ТА ПУБЛІЧНІ ВИДАТКИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ ЯК КАТЕГОРІЇ ФІНАНСОВОГО ПРАВА

Бурхливий розвиток фінансового права протягом останніх десяти років в Україні викликає необхідність перегляду багатьох базових категорій фінансового права та нового осмислення і визначення його предмета.

Поява нових видів грошових фондів, які не вписувались в існуючі визначення предмета фінансового права, а також потреба у запровадженні ефективного правового регулювання витрат цих фондів стало проблемою їх визнання як категорії фінансового права. Першим прикладом таких грошових фондів стали бюджети органів місцевого самоврядування, які за новою Конституцією України не є державними фондами, і кошти цих фондів не можуть розглядатись як приватна власність будь яких осіб.

Вчені які займались вивченням цих проблем у галузі фінансового права, а саме, Воронова Л.К., Хімічева Н.І. , Карасьова М.Н., Худякова А.І., погодились з тим, що предмет фінансового права необхідно розширити, включивши у нього не тільки державні фонди коштів, а й фонди коштів органів місцевого самоврядування [1;2]. Але на цьому проблема переосмислення предмета фінансового права не була вирішена остаточно через виникнення в країнах СНД нових видів публічних фондів кошт, які не є ні державною, ні комунальною власністю. Правовий статус фондів та проблема правового регулювання їх витрат залишаються майже недослідженими.

Метою даної статті є вивчення публічних фондів та публічних видатків місцевих бюджетів як категорії фінансового права.

Термін “публічні видатки” вживався як “державні видатки”, а “публічні фонди” як “державний фонд”

Державні видатки – це грошові відносини з приводу розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових ресурсів держави з метою фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Державний фонд – це форма перерозподілу та використання фінансових ресурсів, залучених державою для фінансування суспільних соціальних потреб із визначених джерел, які мають цільові призначення.

Фінансове право є галуззю публічного права. Предмет публічного права охоплює такі сфери, як державний устрій, та державна влада, але також й виявлення публічного інтересу як сумарного, узагальненого соціального інтересу в кожній із сфер – економічній, соціальній і інших. До публічного інтересу відносять: державний інтерес, суспільний інтерес та територіальний інтерес .

Публічний інтерес включає державний інтерес лише як один із різновидів публічного інтересу, носієм якого є держава у особі системи відповідних державних органів. При цьому фінансовою основою для реалізації та забезпечення задоволення державних інтересів є Державний бюджет. Державний бюджет є різновидом публічних фондів, а його видатки – різновидом публічних видатків, які мають цільове використання фінансування реалізації інтересів саме держави.

Згідно з Конституцією України носієм територіального інтересу є органи місцевого самоврядування. Так відповідно до ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села, селища та міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах їх компетенції, визначеної Конституцією і законами України .

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування згідно зі ст. 142 Конституції України є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти.

Отже, бюджети органів місцевого самоврядування також є публічними фондами, кошти яких є комунальною власністю. А видами цих публічних фондів є різновидом публічних видатків в державі, які характеризуються їх цільовим використанням, а саме, и на реалізацію та забезпечення задоволення територіального публічного інтересу.

Певні складнощі виникають при з’ясуванні легітимних носіїв та фінансової основи реалізації суспільного інтересу.

Суспільний інтерес – це спільні інтереси, які можна розглянути як узагальнення особистих, групових інтересів, без задоволення та реалізації яких неможливо, з одного боку, реалізувати приватні інтереси осіб, а з іншого – неможливо забезпечити цілісність, стабільність та нормальний розвиток організації, держав, націй, та суспільства в цілому. При цьому закони та інші правові акти забезпечують державне визнання, реалізацію та захист будь-яких публічних інтересів, у тому числі і суспільні інтереси.

Суспільний інтерес в свою чергу проявляється у різних формах. Наприклад, одним із основних суспільних інтересів, які захищаються та реалізуються в сучасних державах, стає інтерес громадян у отриманні соціального захисту та соціального забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від громадян обставин та в інших випадках.

Відповідно до ст. 46 Конституції України право на таке соціальне забезпечення гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ чи організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Таким чином, одним із основних на сьогоднішній день публічних видів суспільного інтересу громадян стає соціальне забезпечення та соціальне страхування.

В Україні функціонує чотири державних фонди соціального страхування[3,4,5,6]: Пенсійний фонд України (26%); Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (1,9%); Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (0,2 до 13,8%); Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (2,9%).

Відповідно до закону України ці фонди (окрім Пенсійного фонду України) не є органами державної влади та органами місцевого самоврядування, ці фонди не включаються до Державного бюджету України, їх кошти утворюються за рахунок обов’язкових внесків юридичних та фізичних осіб, а управління ними здійснюється правлінням.

Таким чином, можна зробити висновок, що предметом фінансового права у сучасний період є суспільні відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності як в державі в цілому, так і в її територіальних формуваннях по створенню, розподілу та використанню грошових публічних фондів з метою реалізації своїх функцій, визнаних Конституцією і законами держави.

До публічних державних фондів відносяться: Державний бюджет України, бюджети органів місцевого самоврядування, фонди загальнообов’язкового державного страхування. У зв’язку з цим, можна стверджувати, що публічні фонди та публічні видатки місцевих бюджетів також, як і державні публічні фонди та публічні видатки є категоріями фінансового права і складовою його предмету.

Література

1. Воронова Л.К. Фінансове право [Текст] / Л.К. Воронова – Х, 1998 – 440с.

2. Горбунова О.Н. Фінансове право [Текст] / О.Н. Горбунова – К, 1999 – 268с.

3. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України – 1998 - №23 –ст.121.

4. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” // Відомості Верховної Ради України – 1999. - №46-47 – ст. 403