Право/7. Экологическое, аграрное и земельное право

Прокоп Наталія Мирославівна

Прикарпатський юридичний інститут ЛьвДУВС,

юридичний факультет, студентка ІІІ курсу

(науковий керівник к.ю.н., доц. Багай Н.О.)

Аграрне законодавство України: окремі проблеми розвитку

Невід’ємною складовою частиною системи законодавства України є комплексна галузь аграрне законодавство. Аграрне законодавство як комплексна галузь включає сукупність взаємопов’язаних і спеціалізованих елементів різних галузей законодавства (адміністративного, земельного, цивільного, трудового, фінансового тощо). Саме тісний взаємозв’язок цих елементів, їх аграрно-екологічна спеціалізація надає цій галузі відносно самостійного юридичне значення [1, с.7].

Ця галузь законодавства, як справедливо зазначає Н.І.Титова, має ґрунтуватися на таких конституційних засадах, як: пріоритетність сільського господарства в системі всіх галузей народного господарства; державна підтримка сільського господарства; державно-правова охорона земель сільськогосподарського призначення; визнання сільськогосподарської праці як найпрестижнішої в суспільстві та забезпечення її стимулювання; державне забезпечення соціально-економічних умов життя і праці селянина; рівність усіх організаційних форм ведення сільського господарства, вільний їх вибір [1,с.6].

Наведені принципи повинні знайти також безпосереднє відображення у змісті спеціалізованих нормативно-правових актів аграрного законодавства та стати основою для подальшого розвитку відповідної галузі права.

Однією з причин, що стримують розвиток аграрної сфери є недосконалість аграрного законодавства, яке, по-перше, складається з великої кількості нормативно-правових актів, що мають різну юридичну силу; по-друге, значний відсоток законодавства складають відомчі нормативно-правові акти; по-третє, в аграрному законодавстві присутні правові норми, що належать до інших галузей права; по-четверте, певна частина відомчих нормативно-правових актів містить правові норми, що суперечать законам [2, с. 57-58].

Підвищення ефективності аграрного законодавства повинна забезпечити передусім Конституція України, яка є фундаментом, відправною юридичною базою розвитку галузевого законодавства. Прийняття Конституції означає, що вся система політичних, економічних, соціальних відносин, в тому числі в аграрному секторі економіки, повинна функціонувати на новій правовій основі. Їй має бути підпорядкована вся правова система України [3, с.6].

Н.І.Титова у зв’язку з цим зазначала: «Конституція має чітко закріпити принцип рівності всіх організаційних форм ведення сільського господарства (як індивідуальних так і колективних). Аграрне законодавство, конкретизуючи цей принцип, не повинно обмежувати типи і види сільськогосподарських підприємств, виробничих аграрних об’єднань та інших організаційних структур, які можуть бути в сільському господарстві» [1, c.7]. Тому в нормативно-правових актах аграрного законодавства повинні закріплюватися особливості правового статусу різних аграрних суб’єктів, створення яких стало можливим у процесі проведення аграрної реформи.

Науковцями запропоновані варіанти проведення систематизації аграрного законодавства у вигляді кодифікації. При цьому основним комплексним кодифікованим актом, що регулюватиме аграрні відносини в Україні, на думку більшості вчених, має стати Аграрний кодекс України. Предметом правового регулювання запропонованого кодексу повинні стати аграрні відносини, що становлять комплекс взаємопов'язаних майнових, підприємницьких, земельних, трудових, членських, учасницьких, управлінсько-контрольних суспільних зв'язків, які складаються у сфері виробничих, підприємницьких, споживчих відносин за участю суб'єктів аграрної підприємницької діяльності всіх форм власності, організаційно-правових форм і методів господарювання, відносин, спрямованих на насичення продовольчого ринку продуктами харчування, продовольством та сировиною рослинного і тваринного (в тому числі водного і мисливського) походження [2, с. 59]. На нашу думку, в такому кодифікованому акті аграрного законодавства слід також закріпити основні засади (принципи) регулювання аграрних відносин.

Варто зазначити, що аграрне законодавство України перебуває у постійному розвитку, його недостатня ефективність спричинена кризовими явищами в економіці України, неефективністю законів, якими регулюються відносини в інших галузях економіки, неефективністю державного управління економікою та ін. [3,с.10].

Таким чином, важливою умовою вдосконалення аграрного законодавства України є розробка і прийняття Аграрного кодексу України, який сприятиме підвищенню ефективності правового регулювання аграрних відносин.

Література:

1. Титова Н.І. Аграрне законодавство України / Титова Н.І. // Право України. - 1995. -№1. – С. 6-9.

2. Аграрне право України: Підручник // [В.З. Янчук, В.І. Андрейцев, С.Ф. Василюк та ін.]; За ред., В.З. Янчука. - 2-е вид., перероб. та допов.- К.: Юрінком Інтер, 2000.- 720 с.

3. Аграрне законодавство України: проблеми ефективності // [Семчик В.І., Стретович В.М., Погрібний О.О. та ін.]; за ред. В.І. Семчика. - К.: Наукова думка, 1998. - 243с.