Право/5. Кримінальне право і кримінологія

Сарнавська О.О., Іваненко В.Л.

Національний університет державної податкової служби України

Криміналізація та декриміналізація відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів та психотропних речовин в Україні

Регламентують криміналізацію діянь в сфері обігу наркотичних засобів статті 305-320 Кримінального кодексу України. Вони визначають обсяг заходів державного примусу у сфері боротьби з суспільно-небезпечними діяннями; є основою для вирішення органами попереднього розслідування, прокуратури, судами питань притягнення винних до кримінальної відповідальності та призначення їм покарання або звільнення таких осіб від відповідальності та покарання (чи пом'якшення останніх); зрештою, впливає на зміст і спрямованість профілактичних заходів і на правове виховання населення.

Криміналізація як загальне поняття охоплює процес та результат визнання певних видів діянь злочинними і кримінально караними. А як протилежне йому поняття декриміналізації – є скасуванням, виключенням кримінальної відповідальності за ті чи інші діяння, що раніше визнавалися злочинами, в тому числі переведення цих діянь до категорії менш небезпечних правопорушень (адміністративних, дисциплінарних тощо).

Слід враховувати, що в кожному з злочинів у сфері обігу наркотичних засобів предмет хоча і визначений у диспозиції статті КК, але законодавець все ж по різному описує його ознаки. В більшості випадків, коли диспозиція статті КК про відповідальність за певний злочин у сфері обігу наркотичних засобів має бланкетний характер (стаття містить вказівку, відсилку до іншого джерела права), перелік предметів злочину наводиться в тих нормативних актах, до яких відсилає саме кримінальний закон. Так, перелік наркотичних засобів, що є предметами злочинів (передбачених, наприклад, ст. 305, 307-309, 314-316, 320 КК), у самому законі не наводиться. Відповідно до законодавства та міжнародних зобов’язань України, перелік наркотичних засобів, передбачений чинним Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, складено Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України та затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 р.

У ряді випадків (ст. 306, 313, 317, 318, 319 КК), у самому законі йдеться лише про певний вид предметів: кошти, здобуті від незаконного обігу наркотичних засобів, обладнання, призначене для виготовлення наркотичних засобів, місця та приміщення для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотиків, рецепт та документи, які дають право на отримання наркотичних засобів. Указівка законодавця на певні видові ознаки предмета означає, що будь-який з предметів цього виду має однакове значення для кримінальної відповідальності. Іноді безпосередньо в статті КК дається приблизний або вичерпний перелік предметів злочину. Так, наприклад, стаття 310 КК дає вичерпний перелік предметів злочину, що в ній передбачаються: посів або вирощування снотворного маку чи конопель.

Власне наркотичні засоби є предметом статтей 305, 307-309, 314-316, 320 КК України, якими передбачається відповідальність за злочини проти здоров’я населення. Однак диспозиції даних статей мають бланкетний характер, визначення змісту поняття наркотичних засобів дається в Законі України “Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів”. Згідно з ст. 1 цього Закону, наркотичні засоби – це включені до Переліку речовини природного чи синтетичного походження, препарати, рослини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними. Наведене поняття наркотичних засобів є родовим, отже, складається з видових категорій, що мають свої особливості. У наведеному визначенні відображено видові поняття: рослини, препарати та речовини. Кожне з них виражає якісно визначений стан наркотичних речовин.

Тому потрібно розуміти, що наркотичні та психотропні речовини самі по собі не існують, а містяться у відповідних рослинах чи їх частинах у вигляді хімічних сполук. Останні після їх отримання з рослин стають фактично наркотичними чи психотропними речовинами. Тобто юридична ознака наркотичного засобу полягає у тому, що Комітет з контролю за наркотиками офіційно визнає речовину наркотичною заносячи її у Перелік. Усі речовини, які включені у Перелік наркотичних засобів мають особливий порядок обігу, за яким відповідно до міжнародних конвенцій здійснюється контроль.

Окремо варто згадати не тільки наркотичні засоби, а й тісно пов’язані з ними інші предмети. На цю групу предметів є пряма вказівка у диспозиціях статей КК: використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів (ст. 306 КК); викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів (ст. 313 КК); організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів (ст. 317 КК); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів (ст. 318 КК); незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів (ст. 319 КК). Хоча даний перелік злочинної діяльності представлений з різними предметами, однак тут присутній єдиний родовий об’єкт – суспільні відносини, що забезпечують здоров’я населення.

Якщо відійти від практичного трактування карного процесу за участь в незаконному обігу наркотиків та їх аналогів, необхідно вказати необхідність та значущість декриміналізації відповідальності у даній сфері. Актуальність процесу декриміналізації проявляється у вдосконаленні та винайденні нових наркотичних засобів чи препаратів хімічного синтезу з подібним ефектом, вільним обігом та розповсюдженням наркотиків й психотропних речовин серед населення, особливо – поміж молодих людей. Не потрібно забувати, що наркобізнес є вельми прибутковим і він та інші предмети даного протиправного діяння будуть розвиватися надалі, реагуючи на постійно існуючий попит на наркотичні речовини чи їх аналоги. Тим самим чинне законодавство не завжди "поспіває" за змінами в злочинній діяльності стосовно наркотичних засобів.

Так, А. Музика в своїй роботі "Відповідальність за злочини у сфері обігу наркотичних засобів" говорить, що стара редакція Кримінального кодексу передбачала відповідальність тільки за незаконні придбання або зберігання наркотичних засобів у невеликих розмірах. Тепер за цією нормою кримінальне караними визнано такі незаконні діяння: вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах. Таким чином було декриміналізовано ціле коло діянь. Раніше, наприклад, незаконне вироблення наркотичних засобів каралося незалежно від їх розмірів. Нині на такі дії поширено поняття "невеликі розміри" наркотичних засобів або психотропних речовин, а відповідна стаття КК має адміністративну преюдицію і з її санкції вилучено покарання у вигляді виправних робіт.

Проблема декриміналізації відповідальності в даному питані полягає в тому, що потенційні зміни мають торкнутися перш-за-все погляду кваліфікованих експертів (які далекі від правового регулювання) стосовно наркотичних засобів та практики ведення судових справ цієї ж сфери, які шаблонно використовуються протягом 8 років ("Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів" від 26.04.2002). Стосовно останнього, більша половина засуджених за злочини, пов'язані з наркотиками, вчинили ці діяння з метою не збуту, а власного вживання наркотичних засобів чи психотропних речовин. За теперішніх умов боротьба ведеться з хворими людьми, а злочини наркоділків залишаються практично безкарними. Така антинаркотична політика просто не відповідає вимогам сьогодення.

Створення оптимальної моделі криміналізації потребує враховувати можливості не лише кримінально-правового реагування на небажані явища, а й методів адміністративно-правового, цивільно-правового, дисциплінарного характеру, громадського впливу. Дослідження альтернатив – суттєвий аспект процесу криміналізації. У зв'язку з цим допустима й повна відмова від будь-яких форм державно-правового примусу. За певних умов вона також може стати найбільш правильною. Це можна продемонструвати на такому прикладі. За один лише 1978 р. наркоманія у Великобританії зросла на 19%. Основна причина – різке зростання контрабанди героїну. Проте, на думку експертів, її поширенню сприяло також скасування в 1977 р. закону, згідно з яким наркоманам під контролем лікарів можна було видавати обмежену кількість наркотичних засобів, це вигнало наркоманів на вулицю, а їх потреби призвели до збільшення чорного ринку, що, в свою чергу, сприяло втягненню в немедичне вживання наркотиків усе нових і нових осіб. У цій ситуації саме рішучі заходи, що мали на меті подолання наркоманії, призвели до ще більшого її поширення (аналогічний випадок стався за часи введення "сухого закону" в СРСР, що привело до збільшення випадків алкоголізму серед населення).

Отже, криміналізіція (декриміналізація) певних дій з наркотичними засобами є реальною необхідністю, але цей процес має здійснюватися з великою обережністю, за правилом "Не зашкодь!".

Література:

1. Кримінальний кодекс України прийнятий прийнятий ВРУ від 5 квітня 2001 року.

2. Закони України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" прийнятий ВРУ від 15 лютого 1995 року.

3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" від 6 травня 2000року;

4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку провадження діяльності, пов’язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах та установах" від 7 лютого 2001 року.