Гола Людмила Володимирівна

Національний університет державної податкової служби України

МЕДІАЦІЯ ЯК МЕТОД ДОСУДОВОГО ВРЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ СПОРІВ

Будь-який господарюючий суб’єкт, будь то акціонерне товариство чи окрема фізична особа-підприємець, при здійсненні підприємницької діяльності рано чи пізно стикається із ситуаціями, які негативно впливають на формування та розвиток бізнесу. До таких зокрема можна віднести випадки коли контрагент відмовляється виконувати свої договірні зобов’язання; ділові партнери не поділяють поглядів з приводу фінансової політики компанії, що загрожує існуванню компанії в цілому; цінний співробітник незадоволений умовами праці звертається з позовом до роботодавця, банк відмовляється здійснювати розрахункові операції по банківському рахунку; страхова компанія не проводить виплати тощо.

Звичайно існує можливість вирішити такий спір (конфлікт) традиційним способом – звернутися до суду. Однак, такий спосіб врегулювання конфліктів не завжди є найбільш правильним у кожному конкретному випадку. Так, судові процеси, як правило, супроводжуються більш значними затратами коштів і часу, і в результаті загрожують розривом ділових та партнерських відносин із протилежною стороною процесу.

В таких випадках на окрему увагу заслуговують альтернативні способи вирішення конфліктних ситуацій першим серед яких слід назвати медіацію.

Хоча Україна перебуває лише на етапі формування вітчизняної моделі відновного правосуддя, варто зазначити, що ідея запровадження інституту примирення (медіації) у вітчизняній системі права підтримується широким колом спеціалістів. Таке зацікавлення відповідає прагненню України до гармонізації національного законодавства із законодавством Європейського Союзу, на теренах якого примирній процедурі приділено значної уваги.

Науковці по різному розкривають термін «медіація», так наприклад, С. Ф. Задорожня, визначає, медіацію як метод мирного вирішення спорів за допомогою незалежної третьої особи або установи, що використовується сторонами[2].

На думку Г.В.Єрьоменко, медіація - це процес переговорів, коли до вирішення спірного питання залучається нейтральна третя сторона – медіатор (посередник), яка веде цей переговорний процес, вислуховує аргументацію сторін щодо суті спору і активно допомагає сторонам зрозуміти свої інтереси, оцінити можливість компромісів і самостійно прийняти рішення, що задовольнить всіх учасників переговорів. Тобто, медіація - це один із так званих альтернативних (позасудових) способів врегулювання спорів, ефективність якого є дуже високою[4].

Інші науковці стверджують, що медіація – це техніка ведення переговорів за допомогою третьої нейтральної сторони, і вона може застосовуватися для вирішення будь-яких спорів чи конфліктів: господарських, цивільних, сімейних, кримінальних та міждержавних[3].

Якщо говорити про ставлення законодавців до медіації, то ще в травні 2006 року був виданий Указ Президента України N 361/2006 "Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів". Заходами по впровадженню Указу в життя було передбачено, що "втілення потребує медіація - діяльність професійних посередників, які спрямовують учасників юридичного спору до компромісу і врегулювання спору самостійно самими учасниками". Наразі також вже підготовлений проект Закону про медіацію, який поданий до розгляду у Верховну Раду України.

В основу медіації, як методу ведення переговорів покладено такі принципи:

ü Добровільність;

ü Конфіденційність;

ü Щирість намірів щодо вирішення конфліктів;

ü Неупередженість посередника (медіатора);

ü Правоздатність сторін;

ü Неформальність та гнучкість процедури медіації.

Етапи роботи медіатора:

ü влаштування переговорів між сторонами конфлікту;

ü адекватний переказ претензій сторін;

ü висвітлення зацікавленості  сторін;

ü пошук причини спору;

ü розробка методів розв’язання конфлікту;

ü підписання угоди про примирення.

Так, медіація в порівнянні із судовим розглядом володіє певними перевагами: у процесі медіації сторони відіграють активну роль. Очевидна конфіденційність процесу, що має неабияку вагу, адже деякі компанії ототожнюють звернення до державних судових органів із втратою репутації. А за допомогою медіації встановлюється імунітет на розкриття інформації. Медіація – це конфіденційна послуга, тоді як судовий розгляд є публічним. Застосування медіації запобігає приверненню непотрібної уваги до спорів та конфліктів, які виникають.

Отже, варто відмітити, що вирішення спорів шляхом медіації забезпечує прийняття взаємовигідного рішення, яке в подальшому буде виконане всіма сторонами конфлікту.

Література:

1. Бєліков О. Конфлікти у підприємницькій діяльності та можливості їх врегулювання // Юстініан.- №5.- 2007

2. Боброва О.М, Горова А. О., Землянська В. В., Прокопенко Н. М. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: європейський досвід. К.: Наш час, 2006. – С. – 164.

3. Жмудь В. Запровадження процедури медіації (примирення) у законодавстві України // Юстініан.-№6.-2008.

4. Єрьоменко Г. Медіація як спосіб вирішення суперечок.// http://innovations.com.ua/uk/interview/6/39/374.