Психология Педагогическая психология

Дубич С.Я.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара

Кафедра медичної психології, психодіагностики та психотерапії

ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНИХ РЕАКЦІЙ СТУДЕНТІВ

НА ПОЧАТКУ ТА ВКІНЦІ НАВЧАННЯ У ВИШІ

Незважаючи на те, що проблема емоцій у людини досліджується багато віків, її актуальність і в сучасний період залишається високою і привертає до себе увагу багатьох вчених. Про це свідчать останні публікації І.Ф.Аршави, Е.Л.Носенко [1,2,3,4] та інших авторів [5,6]. В сучасний період досить ретельно опрацьовані теоретичні основи емоційних реакцій і методи їх діагностики. Глибоко вивчено їх значення у виникненні реакції цілісного організму людини – стресу. Але ще недостатньо розроблені практичні проблеми, пов'язані із впливом емоцій на здоров'я людини. За даними ВООЗ близько 45% всіх захворювань виникають як наслідок стресу (В.Г.Косенко, 2002 р.). Цей факт свідчить про те, що боротьба суспільства зі стресом і його патогенною дією ведеться ще не досить ефективно. Питанню вдосконалення засобів профілактики психічного стресу і корекції його наслідків приділяється велика увага [6]. Крім інших методів боротьби зі стресом пропонується при хронічному стресі, що являється результатом постійної життєдіяльності людини, усувати стресогенні фактори і стереотипії, змінювати спосіб і умови життя, змінювати негативну семантику думок і почуттів на більш позитивні і конструктивні. При цьому бажано в соціальному оточенні створювати «мережу підтримки» для кожної людини. Такий підхід до профілактики стресу і корекції його наслідків практично можливо здійснювати лише при наявності повної і точної інформації про реальні стресогенні фактори у осіб.

Питання про стресогенні фактори ще недостатньо вивчене. В зв'язку з цим Ми поставили завдання для початку дослідити діючі стресогенні фактори у студентів. Конкретною задачею цієї роботи було дослідження стресогенних факторів у студентів 1-го та випускного 5-го курсів. Така організація дослідження може дати інформацію про те, як змінюється склад стресогенних факторів та їх дія у студентів в процесі навчання у виші. Піддослідними були 24 студенти першого курсу та 17 студентів п'ятого курсу. Для проведення дослідження нами була підібрана методика, що поєднує в собі переваги двох відомих методик: методики ординальних біполярних шкал і методики визначення стресостійкості і соціальної адаптації Холмса і Раге [7, 8]. Тестування проводилось групове, анонімне, що підвищувало об'єктивність і повноту отриманих даних. Піддослідним давали завдання оцінити в балах і записати на бланку, що має дві 100-бальні шкали (одна позитивна, друга негативна), всі події, що відбулися у них протягом останнього року і викликали сильні й тривалі переживання як позитивні на позитивній шкалі, так і негативні на негативній шкалі. Результати, отримані у студентів 1-го і 5-го курсів, порівнювали між собою.

Аналіз результатів дослідження показав, що на студентів протягом одного року діяло багато стресогенних факторів. В групі першого курсу їх було 182 у 24-х студентів, а на п'ятому курсі 187 у 17-ти студентів. З розрахунку на одного студента на 1-му курсі було менше стресогенних факторів, всього 7,6 за рік, а на 5-му курсі 11 випадків. Отже, студенти п'ятого курсу отримували більше стресів, ніж студенти першого курсу. Порівнюючи інтенсивність стресів, слід відзначити, що цей сумарний показник на 1-му курсі становив 9875 балів, а на 5-му – 9056 балів. На одного студента 1-го курсу припадало всередньому 411 балів за рік, а на 5-му курсі 533 бали. Таким чином, і за інтенсивністю емоційних реакцій студенти 5-го курсу були більше актуалізовані, ніж першокурсники. За даними Холмса і Раге сума балів за рік у людини, що перевищує 300, свідчить про низьку її опірність до стресу і ризик відносно виникнення психосоматичної хвороби [8].

Далі був проведений аналіз окремо позитивних і негативних емоційних реакцій. В теорії стресу існує постулат, що механізми стресу однакові як при позитивних, так і при негативних емоціях. Разом з тим відомо, що дія позитивних і негативних емоцій найчастіше протилежна, і що ці емоційні реакції знаходяться в реципрокних відношеннях, завдяки чому можуть взаємно гальмуватись. Результати дослідження показали, що кількість позитивних стресогенних факторів у групі студентів 1-го курсу була 92, а на 5-му курсі 95. З розрахунку на одного студента у першокурсника їх було всередньому 3,8 а на 5-му курсі 5,6. Отже, на студентів 5-го курсу за рік подіяло значно більше позитивних стресорів, ніж на першокурсників. За інтенсивністю сумарний показник дії позитивних стресорів в групі 1-го курсу становив 5415 балів, а на 5-му курсі 4905 балів. З розрахунку на одного студента на 1-му курсі було 225 балів, а на 5-му 289 балів, тобто, більше ніж на 1-му.

Кількість негативних стресогенних факторів в групі студентів 1-го курсу за рік була 90, а на 5-му курсі 92. З розрахунку на 1-го студента на 1-му курсі їх було всередньому 3,75, а на 5-му курсі 5,4. Отже і неприємних стресогенних факторів за рік на студента 5-го курсу припадало значно більше, ніж на першокурсника. За інтенсивністю сумарний показник негативних стресів на 5-му курсі становив 4151 бал за рік, а у першокурсників – 4460 балів. З розрахунку на одного студента він становив на 5-му курсі 244 бали, а на 1-му 186 балів. Отже, студенти 5-го курсу протягом року мали більше негативне стресове навантаження, ніж студенти 1-го курсу.

Звертає на себе увагу той факт, що співвідношення кількості позитивно діючих і негативних стресорів було майже збалансованим. Так у відсотках кількість позитивних стресорів на 1-му курсі була 50,5%, а негативних 49,5%. На 5-му курсі позитивних було 50,8%, а негативних 49,2%. Як показують ці дані, співвідношення між кількістю позитивних і негативних стресорів не тільки збалансоване, але й стабільне як на початку, так і вкінці навчання студентів у виші. Враховуючи антагонізм дії позитивних і негативних емоцій на здоров’я людини, можна припустити, що така збалансованість полярних стресорів може бути сприятливою для стану психічного здоров’я студентів.

На відміну від кількості, співвідношення між сумарними показниками інтенсивності позитивних і негативних емоційних реакцій виявилось незбалансованим. Так, інтенсивність сумарних позитивних емоцій за рік на 1-му курсі становила 225 балів або 55% від сумарної кількості балів інтенсивності позитивних і негативних емоцій з розрахунку на одного студента, а негативних 186 балів або 45% від суми балів інтенсивності усіх стресорів. На 5-му курсі сумарна інтенсивність позитивних емоцій була 289 балів на студента, а негативних – 244 бали, або відповідно 54% і 46%. Звідси видно, що співвідношення інтенсивностей позитивних і негативних емоційних реакцій залишається стабільним від 1-го до 5-го курсу навчання. Але абсолютна сумарна інтенсивність за рік як позитивних, так і негативних переживань у студентів 5-го курсу значно вища, ніж у першокурсників.

Відставання сумарних показників інтенсивності негативних емоційних реакцій, викликаних дією стресогенних факторів за рік від показників позитивних реакцій при збалансованій їх кількості можна зрозуміти, якщо врахувати середню інтенсивність емоційних реакцій на дію кожного стресогенного фактора. Аналіз отриманих даних показав, що у студентів 5-го курсу середня інтенсивність емоційної реакції на окремий позитивний стресор становила 51,6 бала, а на негативний 45,1 бала. У студентів 1-го курсу середня інтенсивність емоційної реакції на позитивний стресогенний фактор також була більша 59,2 бала, а на негативний менша 49,6 бала. Крім того, ці дані показують, що студенти 1-го курсу інтенсивніше реагують на стресогенні фактори, ніж п’ятикурсники.

Висновки

1. Інтенсивність емоційних реакцій на стресогенні фактори у студентів на початку навчання у виші більша, ніж на останньому курсі.

2. Число стресорів за рік у студентів 1-го курсу менше, ніж на 5-му.

3. Кількість позитивних і негативних стресогенних факторів, що діють на студентів протягом року майже однакове.

4. Студенти 5-го курсу мають більше емоційне навантаження, ніж студенти 1-го курсу.

5. Інтенсивність позитивних емоцій у студентів більша, ніж негативних.

6. Студенти мають низьку опірність відносно стресу, причому, на 5-му курсі вона нижча, ніж на 1-му, що може сприяти виникненню у них психосоматичних захворювань.

Література

1. Аршава І.Ф. Аспекти імпліцитної діагностики емоційної стійкості людини: моногр. /І.Ф.Аршава, Е.Л.Носенко. – Д.: Вид-во ДНУ, 2008. – 464 с.

2. Носенко Э.Л. Теоретико-психологические основы компьютерной диагностики эмоциональной устойчивости человека: Монография/Э.Л.Носенко, И.Ф.Аршава. – Днепропетровск: Издательство ДНУ, 2006. – 236 с.

3. Аршава И.Ф. Некоторые устойчивые характеристики эмоциональности в структуре личности как фактор подверженности стрессу// Материалы 2 Международного конгресса «Нейронаука для медицины и психологии». - Судак, Крым, 2006. – С.47 – 48.

4. Аршава И.Ф. Личностные детерминанты устойчивости к стрессу и поведенческие стратегии авиационных специалистов// Матер.3 Междунар. науч.-практ. конгресса «Человек в экстремальных условиях: проблема здоровья, адаптации и работоспособности». – М., 2002. – С. 16.

5. Дубич С.Я., Паршина Л.В. Взаємозв’язок рівня вираженості стресу і рольового конфлікту керівника // Матер.междунар.конф. «Перспективные вопросы мировой науки», том 21. 2009. – С.31—36.

6. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Медицинская валеология. – Київ: Здоров’я, 1998. – С.78 – 86.

7. Словарь-справочник по психологической диагностике / Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. – Киев: Наук. думка, 1989. – С.162 – 163.

8. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. - Самара: Издательский дом БАХРАХ-М, 2002. – С. 149 – 153.