К.е.н. Мехеда Н. Г., Мізіна І.О.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького, Україна

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ СТРАТЕГІЧНИХ РІШЕНЬ В УМОВАХ РИЗИКУ

На діяльність суб'єктів підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки мають вплив фактори невизначеності і ризики. Фактичні результати конкретного рішення або виду діяльності можуть відхилятись від запланованих. Ігнорування ризику або його неналежне врахування стає причиною банкрутства підприємства.

У працях В.А. Боровкової [2], К.В. Балдіна, С.Н. Воробйов [1], А.М. Дуброва, Є.Ю. Хрустальова, І.А. Шуйкова докладно розглядаються процедура і методи прийняття управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності, хоча при цьому практично не приділяється уваги визначенню особливостей прийняття стратегічних рішень у ризикових умовах.

Отже, існує необхідність проведення комплексних досліджень щодо прийняття стратегічних рішень в умовах ризику.

Умови діяльності сучасних підприємств характеризуються підвищенням нестабільності зовнішнього середовища, ускладненням внутрішніх бізнес-процесів, що зумовлює імовірнісний характер подій, що відбуваються, і сприяє виникненню значної кількості ризиків у діяльності підприємства.

Стратегічні рішення визначають загальний напрямок розвитку підприємства і його життєздатність в умовах подій, що прогнозуються, несподіваних подій та зовсім невідомих в даних час, які можуть відбутися у його оточенні.

Узагальнення існуючої практики прийняття стратегічних рішень дозволило виділити такі основні характеристики стратегічних рішень: спрямованість на перспективу; цільова орієнтація; невизначеність результату; інноваційність; незворотність; спрямованість на узгодження інтересів підприємства, його потенціалу і умов зовнішнього середовища; гнучкість і адаптивність; складність.

Стратегічні рішення стосуються суттєвих умов діяльності підприємства, вони пов'язані як з розробкою стратегій підприємства на різних рівнях управління так і з її реалізацією. З огляду на це виділяють чотири сфери прийнятя стратегічних рішень:

- стратегічний набір або окремі стратегії, що входять до його складу, тобто попередні умови, з яких виходить процес стратегічного управління підприємством. У цій сфері стратегічні рішення пов'язані з розробкою альтернативних варіантів стратегій для підприємства на основі всебічного стратегічного аналізу та вибором найбільш оптимальної стратегії, що найкращим чином відповідатиме ситуації, що склалася, і сприятиме досягненню поставлених стратегічних цілей;

- стратегічні плани, тобто заходи і дії з реалізації стратегій підприємства. Це запланована частина стратегії у вигляді конкретних дій із вказівкою відповідальних і термінів виконання. У цій сфері стратегічні рішення пов'язані і розробкою переліку заходів з реалізації стратегій, розподілом стратегічних ресурсів між окремими напрямками діяльності, розподілом відповідальності, визначенням термінів реалізації стратегії і проведення окремих заходів;

- стратегічні зміни, тобто заходи з реалізації стратегій підприємства, що здійснюється у відповідь на зміни, які відбуваються в середовищі його діяльності. Стратегічні рішення у цій сфері пов'язані з визначенням галузей, які потребують стратегічних змін, визначенням сутності змін, розробкою заходів з їхнього проведення;

- механізм реалізації стратегій. Стратегічні рішення, що приймаються у цій сфері, мають практичний характер, і стосуються управлінського і процесуального аспектів реалізації стратегій: вони пов'язані з вибором інструментів і методів реалізації розроблених стратегій, створенням ефективного механізму їхньої реалізації.

Прийняття стратегічних рішень являє собою усвідомлений творчий процес вибору однієї або декількох альтернатив з наявних або потенційно можливих варіантів дій, спрямованих на досягнення поставлених стратегічних цілей підприємства. Кожна сфера прийняття стратегічних рішень вимагає застосування певних методів розробки і вибору оптимальної альтернативи.

Відносно того,які етапи повинен містити процес прийняття рішень в умовах ризику, у думках вчених також існують розбіжності. Наприклад, К.В. Балдін та С.Н. Воробйов виділяють такі етапи прийняття рішень стосовно завдань управління ризиками: усвідомлення мети підприємницької діяльності в межах поточної стратегії бізнесу, ідентифікація та номінація ризиків майбутньої підприємницької діяльності в рамках обраної мети, вимір основних характеристик “механізмів” ризиків; формування раціональної стратегії управління ризиковою діяльністю4 оцінка фактично досягнутих результатів [1,с.187].

А В.А. Боровкова пропонує структурувати процес прийняття рішень в умовах ризику дещо іншим способом: визначення проблеми; формулювання обмежень та критеріїв для прийняття рішень в ситуації ризику; виявлення можливих альтернатив; визначення наявності ризику в наявних альтернативах; застосування заходів, що знижують ступінь ризику; кінцевий вибір рішення; аналіз і оцінка результатів прийнятого рішення [2,с.63].

Прийняття стратегічних рішень в умовах ризику здійснюється з урахуванням базових концепцій та принципів теорії прийняття рішень. Базові концепції теорії прийняття рішень: концепція системи, концепція раціональності, концепція найкращої альтернативи. Принципи теорії прийняття рішень: принцип мети, принцип множинності альтернатив, принцип виміру.

Основними етапами прийняття стратегічних рішень в умовах ризику є діагностика проблеми, формування стратегічного рішення, прийняття стратегічного рішення і його реалізацію.

На першому етапі процесу прийняття стратегічних рішень в умовах ризику потрібно виявити проблеми, що мають або можуть мати місце у розробці або реалізації стратегій підприємства, ідентифікуються ризики, з якими підприємство може стикнутися при здійсненні своєї діяльності. Після цього виявлені проблеми ранжуються за критеріями невідкладності вирішення (терміновості), значущості для підприємства та тенденцій розвитку.

На другому етапі здійснюється формування стратегічного рішення, яке полягає у постановці завдання, формулюванні критеріїв і обмежень рішення та розробці альтернативних варіантів рішення. Розробка альтернатив є дуже важливим етапом, слід розглядати значну кількість різноманітних варіантів вирішення однієї і тієї ж проблеми для того, щоб знайти найкраще. Методи розробки альтернативних варіантів стратегічних рішень можна об'єднати у три групи: формалізовані матричні інструменти, експертні індивідуальні і колективні методи („мозковий штурм”, „635”, „дерево рішень” та ін.), та досвід керівника.

На третьому етапі здійснюється підготовка стратегічних рішень: оцінюються розроблені альтернативи рішення, обирається найбільш альтернативне з них, затверджується і документально оформлюється. Основні методи прийняття стратегічних рішень в ситуації ризику можна поділити на кількісні (математичні, статистичні, метод побудови кривої ризику, метод статистичного розподілу збитків, аналіз доцільності витрат, метод аналогії, імітаційного моделювання, ігрові моделі) та якісні (метод експертних оцінок, метод Дельфі, сценарний метод, метод побудови „дерева рішень”, „дерева подій” та ін.).

Після виявлення ризиків в розроблених альтернативах і визначення їх рівня у кількісному або якісному виразі, обирається найкраще для даних умов рішення. В умовах ризику рішення звичайно приймається на основі критерію максимуму очікуваного середнього виграшу або мінімуму очікуваного середнього ризику.

На четвертому етапі здійснюється реалізація стратегічних рішень, яка полягає в організації виконання рішення, здійснюється поточний контроль за ходом реалізації стратегічних рішень, після виконання яких оцінюється ступінь вирішення проблеми. Підприємство здійснює цілеспрямоване управління ризиками, застосовуються методи зниження рівня ризику або запобігання його виникненню, оцінюється нова ситуація ризику. Якщо проблема не вирішена, слід повернутися до першого етапу.

Отже, процес прийняття стратегічних рішень підприємства в умовах ризику та невизначеності є циклічним, і повинен мати безперервний характер. Своєчасне виявлення проблем і прийняття відповідних стратегічних рішень, що містять придатний для конкретного підприємства рівень ризику, дозволить уникнути значних негативних наслідків у майбутній діяльності підприємства. Перспективами подальших досліджень у даному напрямку є формування методологічної бази розробки та вибору альтернативних варіантів стратегічних рішень в умовах ризику, розробка моделі оптимізації прийнятих стратегічних рішень залежно від наявного рівня ризику.

Література:

1.Балдин К.В. Риск-менеджмент: учеб. пособие/К.В. Балдин, С.Н. Воробйов. – М.: Гардарики, 2005 – 285с.

2.Боровкова В.А. Управление рисками в торговле / В.А. Боровкова – СПб.: Питер, 2004 – 288с.

3.Ігнатьєва І.А. Стратегія менеджменту: Підручник – К.: Каравела, 2008 – 480с.

4.Кіндрацька Г.І. Стратегія менеджменту: Навчальний посібник – К.: Знання, 2006 – 366с.

5.Маркова В.Д. Стратегический менеджмент: курс лекцій / В.Д. Маркова, С.А. Кузнецова. – М.: ИНФРА-М; Новосибирск: Сибирское соглашение, 2002 – 288с.

6.Сумець О.М., Бондаренко М.І. Стратегія менеджменту: Навчальний посібник – К.: “Хай-Тех Прес”, 2010 – 240с.