Экономические науки/10.Экономика предприятия

Боднар О.А., Губанова Л.І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Причини банкрутства та механізми його запобігання на підприємствах

 
На сьогодні, в умовах економічної нестабільності, ринко­вих перетворень, проблем неплатежів в процесі госпо­дарської діяльності, банкрутство підприємств в Україні сприймається в суспільстві неоднозначно, адже, з одного боку, банкрутство важливе як засіб усунення з ринку неплатоспроможних підприємств, а з іншого – запровадження широкої системи банкрутства, враховуючи низький технічний рівень і значну кількість неплатоспроможних підприємств, може призвести до дезорганізації всієї системи національної економіки України. 

В умовах ринкової економіки однією з найважливіших є проблема банкрутства. В Україні досить велика кількість підприємств процедуру банкрутства, наслідком якої може бути їх ліквідація. Крім того, значна кількість підприємств знаходиться на межі платоспроможності і працює зі збитками, що може призвести до банкрутства в майбутньому. Дослідженням даного питання займалося дуже багато науковців, серед яких В.С. Домбровський, А.Л. Пластун, Б. Дутковський, О.А. Островська та інші. Однак, окремі аспекти виникнення банкрутства на підприємствах та шляхи їх усунення до цих пір залишаються невирішеними і потребують подальшої розробки. Метою даного дослідження є виявлення основних причин банкрутства, а також пошук механізмів його запобігання на підприємствах.

У процесі своєї діяльності підприємство зустрічається з великим різноманіттям ризиків – економічних, фінансових, політичних та інших, що загрожують його нормальній діяльності і можуть призвести до банкрутства.

Згідно з Законом України, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування
ліквідаційної процедури [1].

Основними причинами виникнення банкрутства є:

1) Зовнішні фактори кризового розвитку: спад обсягу національного доходу; ріст інфляції; нестабільність податкової системи; зниження рівня реальних доходів населення, ріст безробіття, посилення монополізму на ринку; суттєве зниження попиту, нестабільність фінансового ринку, нестабільність валютного ринку, політична нестабільність.

2) Внутрішні фактори кризового розвитку: неефективний маркетинг; неефективна структура поточних витрат; низький рівень використання основних фондів; низький рівень кваліфікації персоналу, недосягнення запланованих обсягів прибутку по реалізованих проектах, тощо [3, с. 80].

Статистика американських і європейських ринків свідчить, що зі 100% новостворених компаній лише 20% продовжують своє існування після 3 років роботи. При чому з цих 20% після 6-8 років існування залишається знову лише 20%. Якщо підрахувати загальний результат, то тільки 4-5% компаній існують більше 9-10 років. Ця закономірність працює у всіх країнах, на всіх типах ринку [2, с.13].

При загрозі банкрутства має здійснюватися формування цілей і вибір основних механізмів антикризового фінансового управління підприємством відповідно до масштабів його кризового стану і з урахуванням прогнозу розвитку основних факторів, що визначають загрозу банкрутства, а саме:

а) забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок реалізації внутрішніх резервів господарської діяльності;

б) забезпечення фінансового оздоровлення підприємства за рахунок зовнішньої допомоги і часткової його реорганізації;

в) припинення господарської діяльності й початок процедури банкрутства (у зв’язку з неможливістю фінансового оздоровлення підприємства).

Відповідно до цих цілей формуються наступні напрямки фінансового управління підприємством. Впровадження внутрішніх механізмів фінансової стабілізації підприємства повинно забезпечити реалізацію термінових заходів для поновлення платоспроможності й відновлення фінансової стійкості підприємства.

Проведення санаційних заходів здійснюється за умови необхідності застосування як внутрішніх, так і зовнішніх резервів. Якщо масштаби кризового стану підприємства не дають можливість вийти з нього за рахунок внутрішніх резервів, підприємство змушене вдатися до зовнішньої допомоги, яка має форму його санації. У процесі санації необхідно обґрунтувати вибір найефективніших її форм, щоб у найкоротші терміни досягти фінансового оздоровлення підприємства [4, с.17].

Отже, банкрутство – це об'єктивне економічне явище, яке набуло поширення в Україні з набуттям нею незалежності. Банкрутство є наслідком розвитку та поглиблення економічної кризи на підприємстві. На українські підприємства в більшій мірі впливають зовнішні кризові фактори, це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією в країні.

Література:

1. Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом: Закон України від 14.05.1992 року №31 // www.rada.gov.ua

2. Домбровський В.С., Пластун А.Л. Врахування фази життєвого циклу підприємства як чинника попередження його банкрутства // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - №9. – с.113-120

3. Дутковський Б. Ініціювання банкрутства боржником та пов’язані з цим ризики // Справочник Экономиста. – 2010. - №5. – с. 79-83

4. Островська О.А. Удосконалення інструментарію прогнозування банкрутства підприємства // Вісник Київського інституту бізнесу та технологій. – 2010. - №1. – с. 14-18