Економічні науки/Економіка підприємства

Назаренко Р. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

МЕТОДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОЇ РІВНОВАГИ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

Показник фінансової рівноваги та ризику в якості грошового потоку дозволяє підприємству протистояти своїм боргам. Іншими словами підтримує фінансову рівновагу. Тому він використовується для оцінки платоспроможності підприємства та одночасно ризику затримки платежу.

Платоспроможність – зовнішній признак фінансової рівноваги підприємства та забезпеченості оборотних активів довгостроковими джерелами.

Необхідною умовою життєдіяльності підприємства є, як відомо, забезпечення його постійної платоспроможності. Основним завданням фінансового менеджменту є така координація вхідних та вихідних грошових потоків, щоб у будь – який час підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов’язання. Цього можна досягти, додержуючи фінансової рівноваги в довгостроковому періоді. Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов’язань.

Використання моделей фінансової рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності підприємства, що перебуває у кризі, спрямоване на збільшення вхідних грошових потоків та зменшення вихідних.

Збільшення вихідних грошових потоків досягається за рахунок основних заходів:

а) мобілізації внутрішніх резервів самофінансування;

б) рефінансування дебіторської заборгованості;

в) стимулювання збуту основної продукції;

г) залучення основного акціонерного капіталу;

д) одержання нових позик.

Вихідні грошові потоки зменшуються в результаті таких основних заходів:

а) зменшення поточних виплат у рамках операційної діяльності (зниження собівартості продукції);

б) реструктуризації кредиторської заборгованості;

в) перегляду дивідендної політики;

г) заморожування інвестицій.

Для підприємства першим рівнем стабілізації є досягнення такого стану фінансової рівноваги, як самофінансування діяльності у режимі простого відтворення. Тобто стабілізація відбувається на такому рівні, коли забезпечується стійкість як протидія спаду обсягів виробництва й руйнування ресурсного потенціалу. Більш високим рівнем фінансово – економічної стабілізації є забезпечення такої стійкості, яка зумовлює поступове економічне зростання і перехід до розширеного відтворення.

Найповніше фінансову стійкість підприємства може бути розкрито на основі вивчення рівноваги між статтями активу і пасиву балансу. Фінансову рівновагу можна розглянути за двома підходами, що взаємно доповнюють один одного: перший (майновий) підхід до оцінювання фінансової рівноваги. Перший припускає збалансованість активів і пасивів балансу за термінами і спроможність підприємства вчасно погашати свої борги (ліквідність балансу); другий (функціональний) підхід ґрунтується на функціональній рівновазі між джерелами капіталу і використанні їх в основних циклах господарської діяльності (операційний, інвестиційний, грошовий цикли).

Фінансова рівновага є основним показником успішної економічної діяльності, базою ухвалення рішень щодо розвитку та вдосконалення ефективності функціонування підприємства в сучасних умовах. Ця економічна категорія є першочергово важливою для економічних партнерів, що здійснюють співробітництво з торговельним підприємством. Очевидно тому, забезпечення фінансової рівноваги є найважливішим завданням фінансових служб та адміністрації підприємства (зокрема торговельного), умовою успішності його внутрішніх та зовнішніх взаємодій.

Проблеми фінансової рівноваги детально досліджено в працях відомих вітчизняних та зарубіжних класиків, зокрема: Ю. Брігхема і Л. Гапенськи, Дж.К. Ван Хорна, І.О. Бланка, В.В. Ковальова, Д.С. Молякова, Е.С. Стоянової, А.Д.Шеремета та інших. Необхідно зауважити, що більшість науковців та дослідників найважливішим елементом визначеної характеристики підприємства вважають ліквідність.

Таким чином, фінансова рівновага – це певний стан підприємства, який віддзеркалює його спроможність забезпечити виконання своїх фінансово-майнових зобов'язань перед іншими господарськими суб'єктами завдяки правильно організованій роботі з власними засобами, за рахунок оптимальної структури активів підприємства та ефективності їх використання та правильно сформованих пасивів. Оцінка фінансової рівноваги підприємства є однією з найважливіших характеристик його фінансового стану, яка пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, його залежністю від кредиторів та інвесторів.

Визначення межі фінансової рівноваги підприємства має істотне практичне значення і належить до найважливіших економічних проблем в умовах ринкової економіки, тому що, недостатня стійкість суб'єктів господарювання в Україні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких постійно зростає.

Аналіз фінансової рівноваги торговельного підприємства на певну дату дозволяє встановити, наскільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами на протязі періоду, який передував цій даті. Коло найважливіших показників діяльності підприємства і показників, які характеризують стан, рух і розміщення їх фінансових ресурсів, тобто фінансову рівновагу, включає: прибутковість (рентабельність) діяльності підприємства; наявність і динаміку основних та оборотних коштів; раціональність розміщення (використання) власних і залучених фінансових ресурсів (основних і оборотних коштів); ступінь фінансової незалежності підприємства (фінансової автономії); ліквідність і платоспроможність.

Фінансова стійкість підприємства формується насамперед під впливом рентабельності діяльності торговельного підприємства і першочергово має бути досліджена в процесі проведення комплексного фінансового аналізу, який обумовлює потребу наявності в штаті підприємства висококваліфікованих аудиторів, що забезпечить постійний контроль та безперервний аналіз ступеня фінансової рівноваги конкретного торговельного підприємства.

Деякі представники науки пропонують підхід до розуміння фінансової рівноваги з боку ліквідності балансу та з боку джерел фінансування та напрямків їх використання - операційний, інвестиційний, грошовий цикли. Але не пояснює виділення таких циклів використання джерел фінансування. Вказує, що фінансова рівновага лежить в основі вивчення фінансової стійкості, платоспроможності та ліквідності. Але ми не можемо погодитися з підходом до сутності фінансової рівноваги з точки зору ліквідності балансу, тому що це різні речі і різні поняття.

При оцінці ліквідності суб’єкта господарювання визначають співвідношення між окремими групами активів та пасивів, а не їх рівновагу. Наприклад, не завжди різні рівні ліквідності балансу будуть свідчити про існування фінансової рівноваги. Про фінансову рівновагу буде свідчити тільки абсолютно ліквідний баланс. Існує також наступне визначення фінансової рівноваги, як стану фінансів підприємства, за якого грошові надходження підприємства рівні його потребі в коштах для виконання поточних платіжних зобов’язань, або дещо перевищують її, тобто коли наявні кошти і виплати підприємства збалансовані в часі. Але, чому розглядається фінансова рівновага тільки на виконання поточних зобов’язань, тобто до 1 року? У фінансовому аналізі має велике значення визначення фінансової рівноваги і для погашення довгострокових зобов’язань, тобто і на майбутній період, виходячи за межі поточного періоду, тобто до 1 року.

Ті, хто надавали таке визначення, мабуть не знайомі з сучасною вітчизняною та іноземною термінологією бухгалтерського обліку. Поточний період в стандартному розумінні в економічному аналізі – це той період, який існує зараз (наприклад, поточний аналізований тиждень, поточна аналізована декада, поточний аналізований місяць, поточний аналізований квартал, поточний аналізований рік). Але в складі аналізу за даними поточного року можна дослідити майбутні періоди за даними довгострокових зобов’язань та оборотних (поточних) і необоротних активів, але на поточний момент часу.

З урахуванням зазначених недоліків, на нашу точку зору , при наданні визначення фінансової рівноваги необхідно:

- по-перше, підходити з двох боків – як з ресурсного, так і з джерел утворення ресурсів;

- по-друге, якщо мова йде про рівновагу, то значить вона повинна існувати в певний момент часу або в його якийсь невеликий проміжок, таким чином у визначенні необхідно вказувати на певний час та/або прив’язуватися до певного часового проміжку;

- по-третє, з позиції фінансової стійкості треба вказати на відповідність грошових надходжень потребі їх витрачання як у поточному періоді, так і в майбутньому періоді.

Тому, під фінансовою рівновагою суб’єкта господарювання необхідно розуміти такий стан його фінансових ресурсів, за якого:

- по-перше, поточні грошові надходження рівні потребі в коштах для виконання поточних платіжних зобов’язань, або дещо перевищують її;

- по-друге, майбутні припливи фінансових ресурсів будуть відповідати або стануть більше ніж потреби в коштах для покриття майбутніх (довгострокових) фінансових зобов’язань;

- по-третє, коли фінансові кошти і виплати суб’єкта господарювання є збалансованими за часом.

Таким чином, фінансова рівновага суб’єкта господарювання - це такий стан його фінансових ресурсів, за якого поточні грошові надходження суб’єкта ринкової та змішаної економіки рівні потребі в коштах для виконання ним поточних платіжних зобов’язань, або дещо перевищують її, та майбутні йому припливи фінансових ресурсів будуть відповідати або стануть більше ніж його потреби в коштах для покриття ним майбутніх (довгострокових) фінансових зобов’язань, тобто коли фінансові кошти і виплати господарюючого суб’єкта є збалансованими за часом.

Література:

1. Ковалев В.В., Волкова О.М. Анализ хозяйственной деяльности: Учебник. – М.: ТК Велби,Изд-во Проспект, 2007. – 424 с.

2. Лахтіонова Л.А. Критерії та види стійкості суб’єктів ринкової економіки». - Збірник наукових праць «Формування ринкової економіки». Вип. 20. – К.: КНЕУ, 2008 р.

3. Міжнародна науково-практична конференція «Бухгалтерський облік, аналіз та аудит в епоху глобальних змін» 23 жовтня. 2009 р. – К.: КНЕУ, ФПБАУ, 2009. –582 с.