Кузик А.В., Савка О.І.

Групи ОП - 47

Науковий керівник: Єрмійчук Н.І.

Буковинська державна фінансова академія

Сучасні проблеми діяльності малих підприємств в Україні

Актуальність проблеми. Формування ринкової системи господарювання в Україні пов'язане зі зростанням підприємницької активності в усіх сферах економіки. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки в соціально спрямовану ринкову неможлива без діяльності малих підприємств, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро- так і на макроекономічному рівні. Одним з перспективних напрямів створення конкурентно-ринкового середовища є розвиток малого бізнесу[2].

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Дослідження цього питання проводилися як засновниками економічної науки, зокрема У. Петті, П. Буагільбером, А. Смітом та ін., так і сучасними вітчизняними Г. Булгаковим, Ю.Долгоруков, І.Максименком, і зарубіжними дослідниками. Оскільки сфера малого підприємництва у нашій країні доволі нова, то варто активно запозичати досвід інших країн.

Виклад основного матеріалу. Сьогодні життєво важливим є вирішення проблем розвитку малого бізнесу в Україні, налагодження його ефективної та тісної співпраці з великими підприємствами. Розбудова економіки України та її інтеграція до європейської економіки обов'язково повинні відбуватись з використанням малого підприємництва як потужного важеля цієї розбудови.

Значення розвитку малого підприємництва підсилюється тим, що йому бізнесу менш за все пощастило у відношнні державної та іншої підтримки. Недооцінка малого підприємництва, ігнорування його економічних і соціальних можливостей можуть бути квалифіковані як великий, стратегічний прорахунок, який може призвести до багатьох нардногосподарських негативів.

Мета даної роботи полягає в розгляді проблем діяльності малих підприємств та знаходження шляхів їх розв’язання, висвітленні сутності малого бізнесу, визначенні напрямків удосконалення діяльності малих підприємств, ознайомлення з європейським досвідом ведення малого бізнесу.

Більшість вчених під малим бізнесом розуміють діяльність, яка здійснювана невеликою групою осіб, або підприємство, кероване одним власником. Як правило, найбільш загальними критеріями, на основі яких підприємства відносяться до малого бізнесу, є: чисельність персоналу, розмір статутного капіталу, величина активів, об'єм прибутку.

Основними економічними рисами малого підприємництва є: відособленість (тобто господарювання на свій страх і ризик); спеціалізація на якому-небудь виді діяльності; реалізація вироблених товарів (послуг) через продаж на ринку.

Мале підприємництво - цілком самостійна і найбільш типова форма організації економічного життя суспільства зі своїми відмітними особливостями, перевагами і недоліками, закономірностями розвитку. Функціонування на локальному ринку, швидке реагування на зміну кон'юнктури цього ринку, безпосередній зв'язок з споживачем, вузька спеціалізація на певному сегменті ринку товарів і послуг, можливість почати власну справу з відносно малим стартовим капіталом - всі ці межі малого підприємства є його перевагами, що підвищує стійкість на внутрішньому ринку, але при певних умовах стають недоліками, стримуючими його розвиток. З одного боку, швидке реагування малого підприємства на зміни умов функціонування робить його більш мобільним, і що пристосовується, а з іншою - залежним від кон'юнктури ринку, динаміки зовнішніх соціально-економічних і політичних умов. Відносно невеликий капітал звужує рамки виробництва, обмежує можливість залучення додаткових ресурсів (науково-технічних, фінансових, виробничих, трудових і т.д.). Обмежені масштаби виробництва і невелика кількість зайнятих обумовлюють простоту і ефективність управління підприємством. Однак характерне для малого підприємства поєднання функцій власника і менеджера в особі господаря підприємства, встановлення особистих зв'язків з працівниками підприємства, неформальний стиль управління, знижуючи управлінські витрати, можуть привести - і часто приводять - до самоексплуатації і понаднормових робіт. Нестійкість малого підприємства внаслідок обмеженості ресурсів набагато вища, ніж у великих і середніх підприємницьких структур[4].

Для фінансової підтримки малого підприємництва в Україні станом на 2009рік функціонують 176 банків і 1369 їхніх філій; 1740 небанківських кредитних установ, утому числі 1441 кредитна спілка [5].

Аналіз діяльності суб’єктів малого підприємництва свідчить про наявність позитивних зрушень у розвитку цього сектора економіки, підвищення його ролі в розв’язанні проблем зайнятості та зростання доходів населення (табл..1).

Таблиця 1

Показники розвитку малого підприємництва в Україні

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Кількість малих підприємств, одиниць	18814	19369	20489
Кількість підприємств у розрахунку на 10 тис.осіб наявного населення, одиниць	66	69	73
Середньорічна кількість найманих працівників на малих підприємствах, осіб	128031	120457	113487
Середньорічна кількість зайнятих працівників на малих підприємствах, осіб	126730	118875	111796
Частка найманих працівників на малих підприємствах у загальній кількості найманих працівників на підприємствах – суб’єктах підприємництва	22	21,1	20,5
Частка малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт, послуг	6,9	6,0	5,4

Як видно з таблиці 1, кількість малих підприємств в Україні зросла у 2009 році на 1675 в порівнянні з 2007 роком, із розрахунку на 10 тис. осіб – на 7.

За даними Державного комітету статистики кількість підприємств по галузям за 2009 рік найбільша в промисловості (124835 підприємств), що на 3426 підприємств більше, ніж в 2008 році (121409 підприємств). На другому місці будівництво, з кількістю підприємств за 2009 рік 89715, за 2008рік – 81715.

Під час кризи кількість підприємств зростала, але й зростала кількість банкрутств, що негативно впливало на бюджет держави. На початку кризи, а саме в 2008 році кількість банкрутств по промисловості - 927, кількість банкрутств в 2009 році - 1213, що на 286 більше. Таке становище і по будівництві 627 підприємств збанкрутувало в 2008 році, і 756 підприємств збанкрутувало в 2009 році.

За підсумком 2009 року в Україні кількість  підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення становила 75, що на два підприємства менше, ніж у попередньому році. Така тенденція є досить позитивною, враховуючи той факт, що країна в той час була в центрі економічної кризи. Щодо кількості зайнятих працівників ситуація трохи гірша. В 2009 році їх кількість склала 2152,0 тис. осіб, що на 85,4 тис. осіб менше ніж в 2008 році(2237,4). До цього призво масове звільнення працівників, тому що не вистачало грошей для оплати заробітної плати.

Якщо охарактеризувати кількість зайнятих працівників, що працювали на малому підприємстві за регіонами, то найбільша кількість їх в м. Києві (414,1 тис. осіб), на другому місці Донецька обл. з 164,3 тис. осіб.

Аналіз діяльності суб'єктів малого бізнесу свідчить про те, що значна кількість новостворених малих підприємств не може розпочати свою роботу через відсутність достатнього статутного капіталу, сировини та матеріалів, власних площ і обладнання, практичних навичок та підприємливості працівників у здійсненні бізнесу. Вони мають проблеми виробничого характеру, труднощі в реалізації продукції, формуванні відповідної клієнтури. Через невеликі обсяги господарської діяльності деякі малі підприємства неспроможні залучати кваліфікованих фахівців, наймати здібних робітників і забезпечувати їм високу оплату праці.

Негативно впливають на розвиток малого бізнесу такі стримуючі фактори, як зростання цін, інфляція, низький рівень платоспроможності населення, корупція тощо. Основними причинами гальмування розвитку малого підприємництва в Україні є: високі податки, що змушує деяких суб'єктів малого та середнього підприємництва йти у тіньову економіку; недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих підприємств; відсутність дієвого механізму реалізації державної політики щодо підтримки малого бізнесу; недосконалість системи обліку та статистичної звітності малих підприємств; обмеженість інформаційного та консультативного забезпечення; недосконалість систем підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для підприємницької діяльності.

Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні доступу до таких традиційних для ринкової економіки джерел фінансових ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.

Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або високоліквідних активів). Такий стан посилюється в кризових умовах економіки України. На Заході роль банківських кредитів як одного з головних джерел фінансових ресурсів малого бізнесу вагома.

Існуюча система оподаткування малого підприємництва створює альтернативні можливості вибору найбільш ефективного механізму. Але водночас податкові ставки певних видів підприємницької діяльності запроваджуються за рішеннями відповідних місцевих органів влади, тобто здебільшого на суб'єктивних підставах.

Щодо оподаткування, то найбільшою проблемою, яка виникла на даному етапі це прийняття Податкового кодексу, що призвело до закриття на певний період багатьох малих підприємств, до мітингів працюючих. Більшість підприємств невдоволені тим, що зросли податкові ставки та відрахування від заробітної плати і т.д.

Іншою проблемою щодо забезпечення фінансовими ресурсами малих підприємств є потреба у фінансовому інституті, який сприяв би руху тимчасово вільних коштів у розпорядження суб`єктів малого бізнесу. Існуючі фінансові інститути не орієнтовані на інтереси малих підприємств. Банки надають коротко- та середньотермінові кредити здебільшого тривало діючим підприємствам під заставу, яка набагато переважає надану позику, що перешкоджає використанню малими підприємствами коштів цих установ. Страхові компанії, інвестиційні фонди та компанії не дають змоги використовувати їхні ресурси для підтримку малого підприємництва України. Біржі, позабіржові торгові системи недоступні для малих підприємств через існуючі вимоги включення цінних паперів підприємства у лістинг. Такі негативні умови викликають потребу у створенні спеціалізованої фінансово-кредитної установи.

Для подолання ряду таких проблем можна проаналізувати зарубіжний досвід малих підприємств. Світовий досвід свідчить про те, що ефективність функціонування економіки будь-якої країни здебільшого залежить від оптимального поєднання в ній малого, середнього та великого бізнесу. Останнім часом у світі спостерігається тенденція лідерства в структурах економічних систем різних країн малих та середніх підприємств, розвиток яких в сучасних умовах є одним із важливих факторів вирішення соціально-економічних проблем у державах взагалі та в окремих їх регіонах зокрема.

Європейський союз є найбільшою економічною спільнотою у світі, на частку якої припадає близько чверті світового виробництва товарів та міжнародної торгівлі. Малі та середні підприємства в ЄС посідають передові позиції в таких галузях, як оптова та роздрібна торгівля, харчова промисловість, будівництво, ділові стратегічні послуги, консультаційні послуги, готельний, ресторанний і туристичний бізнес, забезпечуючи дві третини від загальної кількості працівників і більше половини сукупного ВВП.

Головними напрямками державної підтримки малих та середніх підприємств у ЄС є: усунення бюрократичних перешкод на шляху їх створення та функціонування; надання їм прямої фінансової підтримки; полегшення їм доступу до джерел фінансування; зменшення податкового тягаря; підвищення їхнього інноваційного потенціалу; сприяння активному використанню ними електронної торгівлі.

Таким чином, враховуючи досвід інших країн світу та відповідно до законодавства Європейського Союзу наша держава повинна визначити роль і місце малого підприємництва в суспільстві.

ВИСНОВОК. Суть та значення малого бізнесу полягає в тому, що він є провідним сектором ринкової економіки; складає основу дрібно-товарного виробництва; визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП; здійснює швидку окупність витрат, волю ринкового вибору; забезпечує насичення ринку споживацькими товарами та послугами повсякденного попиту, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; має високу мобільність, раціональні форми управління; формує новий соціальний прошарок підприємці в-власників, сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції. Вивчивши ці позитивні сторони та добре дослідивши негативні сторони малого підприємства, економісти та держава зможуть з легкістю підняти рівень малого підприємства вище, що дасть можливість отримання додаткового доходу до бюджету, збільшення робочих місць і т.д.

Список використаної літератури:

1. Про державну підтримку суб'єктів малого підприємництва:
Закон України від 19.10.2000 р. №2063-111.

2. Білик М.Д. Сутність і оцінка фінансового стану підприємств//
Фінанси України. - 2008. - №3.

3. Булков Г.В. Створення малих підприємств в Україні: проблеми
теорії і практики // Фармування ринкових відносин в Україні. - 2006. - №2.

4. Долгоруков Ю., Кусман О. Про розвиток малого підприємництва //
Економіка України. - 2009. - №1.

5. http://www.ukrstat.gov.ua/