Гришнякова К.Г., Кузьменко В.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М. Туган-Барановського

Організація управління ризиком на підприємстві

Стрімкий розвиток ринкових відносин в Україні, широкий вибір напрямів і форм здійснення фінансово-господарської діяльності, збільшення відчутності впливу зовнішніх чинників з урахуванням незмінності інтеграції у світову економіку обумовили підвищений рівень відповідальності за забезпечення стійкого функціонування підприємств.

Невизначеність і мінливість внутрішнього та зовнішнього середовища, обмеженість ресурсів і капіталу, збільшення частоти та обсягів витрат при здійсненні господарської діяльності вимагають теоретичного розгляду питань ризику, менеджменту ризику підприємства. Багатогранність форм прояву ризику, неможливість абсолютного уникнення його ймовірності, відсутність універсальних засобів мінімізації ризику та втрат - це чинники, які підвищують актуальність і практичний інтерес до вивчення проблеми організації управління ризиків на підприємстві [1, 71].

Одним із актуальних питань теорії управління ризиком залишається питання процесу управління ризиком, який складається з наступних етапів:

- інформаційно-аналітичний етап передбачає постійний моніторинг факторів зовнішнього середовища та підприємства. На даному етапі здійснюється збирання, обробка, передавання та аналіз різного роду інформації, що допомагає оцінити можливість виникнення максимально широкого кола ризиків підприємства.

- визначення контексту ризику включає постановку стратегічних і тактичних цілей підприємства.

- якісний аналіз ризику передбачає виявлення чинників створювання ризиків, ідентифікацію можливих ризиків, наслідків їх реалізації для підприємства (вплив на його цілі).

- кількісний аналіз ризику включає оцінку рівня ризику і рівня впливу на діяльність підприємства.

Найпоширенішими в теорії управління ризиком є статистичний метод, метод використання аналогій, експертні методи, метод аналізу доречності витрат [2, 117].

Прийняття управлінських рішень на підприємстві припускає тісний взаємозв’язок всіх видів ризику. Однак найякісніші прогнози менеджера можуть не здійснюється через несподівані та непередбачені обставини, не залежні від самої фірми. Тому на випадок настання несприятливих подій передбачаються різні можливості зменшення негативних наслідків за рахунок резервних коштів, виробничих потужностей, сировини, готової продукції; розробляються матеріально забезпечені плани переорієнтації діяльності.

Істотно зменшити ризик можливо за рахунок кваліфікованої роботи із прогнозування та внутрішньо-фірмовому плануванню, самострахуванню та страхуванню, передачі частини ризику іншим особам або організаціям шляхом хеджування, ф'ючерсних угод, тощо.

У розвинених країнах розповсюдженим способом зниження ризику є хеджування – створення валютних, комерційних, кредитних і інших вимог і зобов'язань. Воно широко використовується фірмами, що спеціалізуються на обробці сировини, з метою страхування прогнозованого рівня доходів шляхом передачі ризику іншій стороні.

У світовій практиці застосовуються також інші способи зниження ризику. Так, при дорогих наукомістких розробках практикується переклад частини фінансового ризику на інші компанії - так звані венчурні, або ризикові, які у випадку невдачі всього проекту візьмуть на себе частину втрат. Але кращім способом зниження ризику залишається грамотний вибір інвестиційних рішень.

Особливо ретельно прораховують ризики в рамках інвестиційної політики. У принципі, якщо в проекті доходи перевищують витрати, то вкладення коштів є доцільним, і з ряду альтернативних варіантів інвестиційного рішення варто вибирати найбільш рентабельний варіант [3, 162-164].

У 2010р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 5986,0 млн.дол. США прямих інвестицій. Приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни, з урахуванням його переоцінки, утрат, курсової різниці тощо, за 2010р. становив 4655,0 млн.дол. Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, унесених в Україну, на 1 січня 2011р. склав 44708,0 млн.дол., що на 11,6% більше обсягів інвестицій на початок 2010р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 доларів [4]. Збільшення обсягу інвестицій говорить про зниження загального інвестиційного ризику та подальший промисловий розвиток держави.

Що стосується ризику втрати майна підприємства, на нього зазвичай впливають різноманітні стихійні лиха, аварійні ситуації на підприємстві, а також розкрадання майна як працівниками, так і сторонніми особами. Уникнути цих втрат або максимально знизити їхній рівень можна шляхом страхування майна, а також установленням строгої майнової відповідальності, твердої охорони території підприємства.

Таким чином, підприємницька діяльність передбачає обов'язкову присутність ризику, тому врахування цього фактору є однією з ключових проблем у системі управління економічними суб'єктами. Це обумовлює необхідність заходів, що сприяли б досягненню їх оптимального рівня. Тому, проблема ризику в діяльності є надзвичайно вагомою, проте недостатньо вивченою.

Література

1. М.В. Карпунцов. Ризикостійкість підприємства//Актуальні проблеми економіки. – 2008. – С. 71-76

2. Т. М. Борисова. Теоретичні аспекти управління ризиком на підприємстві//Актуальні проблеми економіки. – 2005 р., с. 116-120

3. Л. Н. Тепман. Риски в экономике: Учеб. пособие для вузов / Под ред.

проф. ВА Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 380 с.

4. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua].