Студентка Ходжава К. Я., к.е.н. Кузенко Т.Б.

Харківський національний економічний універсітет

Історичний аспект теоретичних підходів к визначенню категорії «оборотоні кошти»

Кожне підприємство, починаючи свою виробничо-господарську діяльність, повинно мати деяку грошову суму. На ці грошові ресурси підприємство закуповує на ринку або у інших підприємств по договорам сировину, матеріали, паливо, оплачує рахунки за електроспоживання, виплачує своїм робітникам заробітну плату та інше, що є важливим параметром господарювання, який отримав назву „оборотні кошти підприємства”.

Актуальність теми зумовлено тим, що оборотні кошти мають особливе значення, вони складають частину виробничого капіталу, який переносить свою вартість на знов створений продукт повністю та повертається у грошовій формі в кінці кожного кругообігу капіталу. Тим самим, оборотні кошти є важливим критерієм у визначенні прибутку підприємства та знання самої категорії „оборотні кошти” та різні визначення авторів допоможе більш глибше та точніше зрозуміти сутність та особливості оборотних коштів.

Методичний інструментарій дослідження складається із загальнотеоретичних методів аналізу, синтезу та узагальнення.

Досліджуя історичне виникнення категорії „оборотні кошти” слід зазначити, що в 1918-1930 рр. більшість економістів погоджувалась з тим, що призначення оборотних коштів є „платіжно-розрахункове обслуговування кругообігу, фінансування поточних експлуатаційних витрат трестів та госпрозрахункових підприємств” [1, с.34].

В 1940-1950 рр. з`явились наукові дослідження, в яких підкреслювалось, що оборотні кошти є не запасами матеріальних цінностей, а є грошовими коштами підприємства, що вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Так, А.М. Бірман вказує, що: „кошти підприємства, вкладені в оборотні виробничі фонди і фонди обігу, становлять оборотні кошти” [2, с. 26]. Д`яченко В.П. пропонував таке визначення оборотних коштів підприємства: „ вартість оборотних фондів і фондів обігу становить у сукупності оборотні кошти підприємства” [3, с. 61]. Підкреслювання вартісного боку оборотних коштів стало істотним уточненням їх змісту.

В 60-х рр. окремі автори продовжували трактувати оборотні кошти як сукупність матеріальних цінностей, тобто цю економічну категорію ототожнюють з її натурально-речовим змістом. Знаходилось і багато прихильників точки зору Д`яченко В. П. [3]. Це, зокрема, I. Зелинченко, П. Жевтняк, Р. Шейман, Ю Петров. Але С. Б. Барногольц зароджувала інший погляд, на її думку: „оборотні кошти- це кошти, що авансуються для підтримання безперервності кругообігу і повертаються у вихідну грошову форму після реалізації продукції” [4, с. 36] . Визначення того, що оборотні кошти не витрачаються, а авансуються, стало важливим кроком в розкритті їх сутності.

В наукових роботах 1970-1980 рр. також були поширені визначення оборотних коштів, які ототожнювали їх з вартістю оборотних виробничих і фондів обігу або з грошовими коштами. Одні автори вважали, що оборотні кошти являють сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обігу в грошовому вираженні, інші визначали оборотні кошти як вартість або грошові кошти, авансовані для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу [5, с.32]. В роботі Буніча П. Г., Соколовського Л. Х., Перламутрова В. П. дається визначення оборотних коштів, яке можна вважати характерним для того часу: ” оборотні кошти-особлива форма руху вартості, її кругообігу на підприємстві, вони авансуються у вигляді грошей для створення запасів сировини, матеріалів, готової продукції, інструментів та інших МШП. Їх функція полягає в платіжно-розрахунковому обслуговуванні кругообігу цінностей: через платежі вони регулюють його обсяг та темпи” [1, с. 37].

Доречно відмітити те, що окремі економісти не однозначно оцінюють значення грошей в формуванні оборотних коштів. Одні зводять значення грошей в формуванні оборотних коштів весь зміст оборотних коштів, тоді як інші повністю не підтримують дане положення. Так, наприклад, зустрічається точка зору: „оборотні кошти- це гроші для формування необхідних запасів та покриття єдиночасових затрат”. Ряд економістів навпаки стверджують: ”.......оборотні кошти неможливо уявити у ролі грошових коштів” [6, с. 46].

На нашу думку, перше твердження звужує зміст оборотних коштів, так як не ураховує такі елементи, як кошти в розрахунках, товари відгружені та інше. Друге твердження справедливе відносно усієї категорії оборотних коштів, тоді як відповідно до завершуючої стадії кругообігу це не так. Тут вони не зводяться тільки к грошовому виразу авансованій вартості, а безпосередньо, приймають форму грошей, так як останні самі мають вартість.

Категорія „оборотні кошти” є багатогранними, має певний перелік синонімів та подібних за значенням категорій, а також може бути розглянуте у розрізі різних наукових дисциплін. Серед категорій, які використовуються поряд чи замість поняття „оборотні кошти” можна виділити такі: оборотні засоби, оборотні активи, оборотний капітал, обігові кошти та інші. Одночасно використання даних термінів не дає змогу скласти чітку точку зору щодо цієї економічної категорії. Необхідно підкреслити, що думки науковців щодо схожості або розбіжності даних понять відрізняються - у сучасній економічній літературі немає єдиного підходу щодо визначення категорії оборотних коштів, а також їх окремих складових елементів, вчасності –оборотні фонди. Більш того, є різні точки зору у відношення критерію, які зустрічаються майже у всіх книгах (підручниках) по фінансовим напрямкам, згідно якому, виробничі фонди поділяються на основні та оборотні. Окремі економісти вважають підставою для поділу засобів виробництва на засоби труда та предмет труда, а не виробничі фонди на основні та оборотні, хоча ознака по якій поділяються виробничі фонди на основні та оборотні - не характер перенесення вартості, а характер їх виробничого споживання [7, с 86].

В умовах становлення ринкових відносин при дослідженні проблеми оборотних коштів нема необхідності вартості, яка вступила у виробництво, протистояти вартості, приєднаній у процесі кругообігу. Лише разом узяті, вони будуть виступати як єдине ціле - оборотні кошти [6, с124]. Таким чином, частина прибутку після кожного кругообігу приєднується до первісно авансованій вартості та функціонує разом з нею постійно находячись в обороті. Однак і до завершення чергового обороту чистий дохід у тій частині, в якій він входить у незавершене виробництво має можливість прийняти грошову форму: наприклад, у випадку реалізації напівфабрикату. Отдже, вже на цій стадії підприємство має можливість маневрувати засобами, складовою частиною якої є додатковий продукт. Причому розмір цієї участі постійно зростає, якщо врахувати збільшення долі спеціальних фондів, засоби яких постійно знаходяться в обороті підприємства та джерелом формування яких є прибуток.

Таким чином, можна зробити висновок, що застосовуються різні підходи до визначення категорії „оборотні кошти”. Категорія „оборотні кошти” багатогранна і різні автори по-різному трактують визначення „оборотні кошти”. Окремі економісти не однозначно оцінюють значення грошей в формуванні оборотних коштів. Таким чином, оборотні кошти- це сукупність грошових коштів, їх еквівалентів і товарно-матеріальних цінностей які авансуються для забезпечення неперервності процесу виробництва та обігу, тобто перебувають у постійному русі та призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або одного календарного року і повертаються у вихідну грошову форму після реалізації продукції”.

Література:

1. Бунич П.Г. Экономико-математические методы управления оборотными средствами / П.Г. Бунич, В.П. Перламутров, Л.Х. Соколовский. - М.: Финансы, 1973. - 240 с.

2. Бирман А.М. Планирование оборотных средств / А. М. Бирман. –М.: Госполитиздат, 1956. - 232 с.

3. Дьяченко В.П. Борьба за ускорение оборачиваемости средств / В. П. Дьяченко. - М.: Вопросы экономики, 1949. – 22 с.

4. Барнгольц С.Б. Оборотные средства промышленности / С.Б. Барнгольц. - М.: Финансы, 1965. - 284 с.

5. Курьянов А.В. Оборотные средства промышленных предприятий и эффективность их использования / А.В. Курьянов. – К.: Нукова думка, 1975. - 150 с.

6. Леонтьев А. М. О сущности оборотных средств / А. М. Леонтьев. - М.: Деньги и кредит, 1985. - 44 с.

7. Радионов А.Р. Менеджмент: нормирование и управление производственными запасами и оборотными средствами предприятия / А.Р. Радионов, Р.А. Радионов. - М.: Бизнес-книга, 2009. - 186 с.

8. Сафронов Н.А. Экономика предприятия / Н.А. Сафронов. - М.: Юристъ, 2008. - 584 с.