Економічні
науки/10. Економіка підприємства
к.п.н., доцент Лобачева І.Ф., Глухманчук
Л.М., Мельник І.В.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна
Стратегічний аналіз в системі управління
підприємством
Сучасне
ринкове середовище характеризується високою мірою невизначеності та
непередбачуваності. Важливе відкриття в галузі технології, успішне забезпечення
конкурентом ринку новим товаром, нова державна регламентація і політика,
розширення інтересів покупців у тій чи іншій галузі – все це сприяє деякій
невпевненості у майбутньому, і менеджер не може передбачити всі стратегічні дії
заздалегідь та йти наміченим маршрутом, не вносячи змін. Далекоглядний
розробник стратегії більше орієнтований на зміни зовнішнього середовища, ніж на
вивчення внутрішніх проблем фірми. Добре продумана стратегія зазвичай живе
кілька років, вимагаючи лише незначних змін для пристосування до нових умов.
Однак для правильної стратегії розвитку підприємства необхідно проводити
стратегічний аналіз.
Сьогодні не
існує єдиного підходу щодо трактування сутності стратегічного аналізу, його
завдань, об’єктів та етапів, також однозначно не визначено його предмет та
інструментарій. Проблемам стратегічного аналізу діяльності підприємства
присвячені праці багатьох вітчизняних вчених: Н. Сарай, І. Вагнер, О. В.
Бесараб, І. С. Левик, С. Сагова, Т.
Головко, Л. Дідковська, К. Радченко, О.
Олійник та ін.
Отже, метою
даної роботи є уточнення економічного змісту поняття стратегічного аналізу
підприємства та визначення його ролі в системі управління підприємством.
Стратегічний
аналіз є невід’ємною частиною визначення стратегії діяльності підприємства [1,
c. 160]. Тому, для визначення особливостей стратегічного аналізу необхідно
зупинитися на тому, що ж таке стратегія і яка вона має значення для
підприємства.
Стратегія інтегрує багато
конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішна
діяльність підприємства. В цілому, стратегія – це план управління підприємством, спрямований на зміцнення його
позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення передбачених цілей.
Важливою характеристикою
стратегії є визначення мистецтва її управління. Саме це визначення наголошує на
творчому характері стратегії. Типову стратегію розробити неможливо, оскільки
кожна − унікальна. Інакше кажучи, стратегія – це генеральна комплексна
програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію,
основні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення; вона формулює цілі й
способи їхнього досягнення так, аби вказати підприємству певний (такий, що об’єднує
всі його підрозділи) напрям розвитку. За змістом стратегія −
довгостроковий плановий документ [2, с. 98].
Деякі автори виокремлюють п’ять
взаємопов’язаних завдань стратегії підприємства:
1.
Визначення сфери діяльності підприємства і формування стратегічних
напрямів.
2.
Постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення.
3.
Формування стратегії для досягнення окреслених цілей і результатів
діяльності виробництва.
4.
Реалізація стратегічного плану.
5.
Оцінка результатів діяльності. За необхідності − зміна стратегічного
плану або методів його реалізації .
Важливим
інструментом вирішенням цих завдань є стратегічний аналіз. Суть його полягає в
тому, що він використовується заради вибору конкретної стратегії з багатьох
альтернатив і формування всієї системи стратегії.
Стратегічний
аналіз – це комплексне дослідження позитивних і негативних факторів, які можуть
вплинути на економічне становище підприємства у перспективі, а також шляхів
досягнення стратегічних цілей підприємства [3, c. 176]. За допомогою
стратегічного аналізу готується комплексний стратегічний план розвитку
підприємства, здійснюється науково обґрунтована, всебічна і своєчасна підтримка
прийняття стратегічних управлінських рішень.
Об’єкти
стратегічного аналізу визначаються відповідно до цілей, які ставить перед собою
керівництво підприємства. Більшість дослідників до об’єктів стратегічного
аналізу відносять: стратегічні господарські підрозділи (підрозділи
диверсифікованої компанії), стратегічні зони господарювання (сегменти ринку),
сектори бізнесу (напрями діяльності), окремі продукти (товари, послуги),
фінанси, інвестиційні проекти. Інші ж об’єктом вважають лише підприємство
загалом.
Стратегічний
аналіз при правильному його застосуванні виконує три основні функції: описову,
роз'яснювальну та прогнозну. Результатом стратегічного аналізу має стати
системна модель об'єкта (організації) та його оточення [1, c. 161]. Кожний етап
стратегічного аналізу вимагає відповідного методичного забезпечення.
На першому
етапі здійснюють аналіз ідеї нової стратегії. Потрібно проаналізувати й оцінити
життєздатність та обґрунтованість ідеї, визначити й попередньо проаналізувати
різноманітні наслідки (другий етап); переконатись у тому, що й за умови
виникнення можливих перешкод виконання стратегії - реальне (третій етап);
розробити план модернізації стратегії у нестабільному ринковому середовищі
(четвертий етап); остаточно перевірити результати реалізації стратегії (п’ятий
етап); перейти до аналізу нової стратегії, ідея якої може виникнути в цей час.
[4, c. 204]. Отже, стратегічний аналіз – це нескінченний досліджений процес,
результатом якого є системна модель об’єкта підприємства, його оточення.
Кожен з п’яти етапів стратегічного
управління потребує постійного аналізу і прийняття рішень: чи продовжувати
роботу в заданому напрямі, чи вносити зміни? В процесі стратегічного управління
ніщо не є закінченим, і всі попередні дії коригуються залежно від трансформації
навколишнього середовища або появи нових можливостей, здатних поліпшити
стратегію. Стратегічне управління – процес, який перебуває в постійному русі.
Зміни обставин як усередині підприємства, так і поза ним, або все разом
потребують відповідних коригувань стратегії.
Для
стратегічного аналізу найчастіше використовуються методи [2, c. 23]:
-
розрахунково-аналітичні - балансовий, нормативний і інші;
-
графоаналітичні - екстраполяційні (трендові), сіткові,
регресивно-аналітичні, кореляції, трендів тощо;
-
економіко-математичні - лінійного, нелінійного і дина мічного
програмування, теорії ігор та інші;
-
евристичні (побудовані на досвіді дослідників і експертів) - методи
експертних оцінок, методи сценаріїв, т.д.
Системна модель – результат
стратегічного аналізу – складається за допомогою дослідження і зовнішнього
(макро), так і внутрішнього (мікро) середовищ підприємства [5, с. 103].
При цьому відбувається поділ
стратегічного аналізу на дві частини:
-
аналіз зовнішнього (макро) середовища;
-
аналіз внутрішнього (мікро) середовища.
Стратегічний аналіз зовнішнього
середовища − це комплексне дослідження зовнішнього середовища організації
(галузі, конкурентів, споживачів, постачальників) з метою оцінки можливостей та
загроз і розробки оптимальної економічної стратегії на основі вибору з-поміж
можливих альтернатив.
Стратегічний аналіз внутрішнього
середовища − процес комплексного дослідження внутрішніх ресурсів і
резервів підприємства з метою системної оцінки його реальних і потенційних
можливостей, виявлення внутрішніх стратегічних можливостей та проблем.
На сучасному етапі між науковцями
не існує єдиної думки щодо місця стратегічного аналізу в системі управління
підприємством. Більшість із них розглядають аналіз як один із етапів
управління. Крім того до його завдання включають оцінку поточного стану
досліджуваного об’єкта на етапі аналізу внутрішнього середовища підприємства,
що є невиправданим, оскільки це є прерогативою поточного економічного аналізу.
Що ж до аналізу внутрішнього середовища, то на цьому етапі слід оцінювати
сильні та слабкі сторони підприємства та рівень його потенціалу, які можуть
бути використані для досягнення стратегічних цілей [2, c. 21]. Тому, стратегічний
аналіз слід виділяти як самостійний напрям дослідження, як окрему систему,
оскільки його елементи присутні на кожному із етапів стратегічного управління:
від визначення стратегічних цілей до реалізації стратегії та оцінки її
ефективності.
Роль стратегічного аналізу в
системі управління підприємством визначається його перевагами, які дають змогу:
створити інформаційну базу для прийняття стратегічних рішень на основі
оцінювання внутрішнього та зовнішнього середовища; зменшити негативний вплив
змін зовнішнього та внутрішнього середовища на результати діяльності
підприємства; швидко реагувати на зміни та вносити відповідні корективи до
стратегії, яка реалізується на даному етапі діяльності господарюючого суб’єкта;
визначити необхідний рівень потенціалу підприємства та дію чинників зовнішнього
середовища, які у поєднанні дають змогу досягнути його стратегічних цілей.
Отже, стратегічний
аналіз − інструмент формування стратегії для досягнення окреслених цілей
і результатів діяльності; стратегічний аналіз є складовою стратегічного
управління і має здійснюватися на кожному його етапі. Стратегічний аналіз, використовуючи велику кількість способів
і прийомів ведення економічного аналізу з комп’ютерними технологіями,
обов’язково зважає на економічне оточення, правові і політичні умови (боротьба
за владу впливає на оборот грошей, ресурсів), збір податків, соціальну політику
(впливає на зовнішнє і внутрішнє оточення організації), технологічну політику
та інші фактори. Він відіграє значну роль у
виконанні такого важливого завдання стратегії підприємства як реалізація
стратегії. Тобто, виступає основою стратегічного розвитку підприємства.
Список використаних джерел:
1.
Сарай Н. Стратегічний аналіз виробничого потенціалу та його роль в процесі
формування стратегії розвитку підприємства / Н. Сарай // Економічний аналіз. –
2010. – №5. – С. 160-163.
2.
Гордієнко П. Л. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / П. Л. Гордієнко, Л. Г.
Дідковська, Н. В. Яшкіна. – [2-ге вид., перероб. і доп.] – К.: Алерта, 2008. –
478 с.
4.
Бесараб О.В. Місце та роль стратегічного аналізу в системі управління
підприємством / О.В. Бесараб // Стратегічне управління. – 2009. – №4. – С.
203-207.
5.
Вагнер І. Роль стратегічного аналізу у виборі та
розробці стратегії управління підприємством / І. Вагнер // Економічний аналіз.
– 2010. - №8. – С. 98-104.