Економічні науки/Економіка підприємства

Дем’яненко Н. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

СИСТЕМА ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Дане питання сьогодні, в умовах виходу більшості підприємств з кризового стану, набуває особливої актуальності.

Методологічні основи дослідження ефективності діяльності торговельних підприємств досить широко висвітлені у роботах економістів різних періодів часу та наукових напрямів. Серед найбільш відомих вітчизняних вчених-економістів можна виділити Л. І. Абалкіна, А.Г.Гончарука, М.І.Баканова, І.О. Бланка, Я.В. Догадайла, К.А. Раїцького, В.І. Іваницького, А.А. Мазаракі, В.С. Марцина, Н.А. Соломатіна, С.Ф. Покропивного, А.А. Садєкова, А.Н. Тищенка, А.В. Шегду, з-поміж зарубіжних – Р. Вайе, Б. Голда, У.Дерінга, Э. Котляра, Д. Стоуна, М. Фаррелла, В. Хойера [1].

Варто відзначити, що для того, щоб розробити систему підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства необхідно спочатку діагностувати сучасний стан підприємства та виявити можливі резерви підвищення ефективності.

Головною метою оцінки ефективності є забезпечення максимального добробуту власників підприємства у поточному та довгостроковому періоді.

До складу інформаційного забезпечення процесу оцінки ефективності торговельного підприємства належить зовнішня та внутрішня інформація. Зовнішня інформація представлена даними щодо попиту на продукцію, платоспроможності покупців, переваг конкурентів, нових товарів, фінансової стійкості постачальників, прогресивних технологій обслуговування; внутрішня – даними щодо власного капіталу, розпорядчими документами, оперативними даними, що дає можливість підприємствам використовувати чинне законодавство, економічні закони, методи та важелі управління, формувати реальний механізм оцінки ефективності діяльності.

Визначальними принципами методики побудови системи показників економічної ефективності є необхідність задоволення ряду умов. Методика економічного виміру ефективності діяльності торговельного підприємства повинна відповідати таким вимогам:

1. Динамічність – система показників ефективності повинна не тільки більш повно розкривати, але і правильно відображати діяльність торговельного підприємства у статистиці та динаміці, має бути зорієнтована в часі та прив’язуватись до певних часових горизонтів.

2. Комплексність – означає відображення ефективності використання усіх видів ресурсів, що застосовуються, взаємозв’язок показників з метою отримання узагальнюючого результату.

3. Простота – можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками комерційної діяльності на підприємстві.

4. Адекватність – внутрішня відповідність системи показників економічному явищу, яке досліджується (забезпеченість уникнення протиріч).

5. Інтегрованість – дослідження ефективності мають будуватися на використанні економічної інформації, яка збирається сучасними системами обліку й аналізу, а також аналітичні результати слід подавати в одиницях, визначених в економічному аналізі.

6. Рухливість – здатність системи показників трансформуватися та змінюватися відповідно до динаміки економіки в цілому.

7. Формалізованість – метрика визначення, всі складові, вихідні елементи визначення ефективності повинні бути представлені у вигляді однорідних аналітичних елементів з використанням зрозумілої користувачам мови (алгоритму) формалізації.

8. Цільова орієнтованість – виконання найважливішими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності комерційної діяльності, того чи іншого виду діяльності підприємства.

Важливим принципом побудови показників ефективності є також дотримання відповідності між результатом (ефектом) і факторами (ресурсами), що зумовили отримання цього результату.

Оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства передбачає певну послідовність виконання аналітичної роботи.

Огляд економічної літератури з питань діагностики (аналізу) показав, що в більшості методик основна увага приділяється дослідженню тільки фінансових показників, які присутні в офіційній бухгалтерській звітності. На погляд Н.О.Сагалкової, фінансово орієнтовані системи показників не охоплюють у повній мірі комплексності процесів підприємства торгівлі. „Фінансові показники описують значну кількість, але все ж таки не всі процеси підприємства і така однобічна спрямованість перешкоджає адекватним діям як у поточний момент, так і при формуванні майбутнього рівня фінансів” [2].

На думку російської дослідниці Аборневої О.І. доцільним є застосування під час дослідження питань підвищення ефективності підприємницької діяльності в торгівлі системного і процесного підходів [3].

З одного боку, механізм підвищення ефективності є системою взаємовідносин економічних суб’єктів (держава, регіон, галузь, законодавчі органи) і об’єктів (економічні, організаційні й управлінські відносини в сфері торгівлі на рівні суб’єктів господарювання), які являють сукупність елементів і зв’язків між ними. З іншого боку, робота з досягнення цілей регулювання являє собою певну послідовність безперервних взаємопов’язаних дій, кожна з яких, у свою чергу, є певним процесом, що необхідний для успішної конкурентоспроможної діяльності торговельних підприємств.

Системність проявляється в тому, що підвищення ефективності підприємницької діяльності в торгівлі повинно здійснюватися на трьох рівнях: загальнодержавному, регіональному і галузевому, у кожному з яких мають бути створені відповідні структури з конкретними цілями, завданнями та функціями. Конкурентоспроможність як критерій ефективності є динамічним процесом реалізації зусиль задля кращої продуктивності шляхом більш ефективного використання наявних ресурсів території, регіону та їх кластерів. Тому єдиний спосіб збереження малих фірм в умовах глобалізації і зростаючої міжнародної конкуренції іноземні дослідники вбачають в об’єднанні їх у кластери . Інтерес до кластерів малих фірм (small enterprises clusters) останніми роками у світі різко збільшився [3].

Кластери підвищують роль окремих галузей і регіонів, створюючи основу для надходження інвестицій, стрімкого розвитку підприємств малого і середнього бізнесу, навчання широкого кола підприємців, підвищення гнучкості і мобільності підприємств, створення широкого спектра мережевих структур.

Суб’єкти малого бізнесу, об’єднані в кластер, виступають особливим суб’єктом ринку. Одночасно кластери виступають як форум, у рамках якого ведеться діалог між діловими, урядовими і науковими колами про шляхи реалізації конкурентних переваг в межах міста, регіону, галузі, країни.

Щоб постійно покращувати господарську діяльність і забезпечувати зростання прибутковості, треба шукати невикористані можливості збільшення прибутку, тобто резерви зростання. Ці резерви слід розподілити на три групи: резерви операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

До резервів операційної діяльності належать: раціоналізація ресурсозабезпечення і ресурсовикористання; вдосконалення організації виробництва та праці й застосування найбільш ефективних способів просування товарів на ринку; впровадження інноваційного менеджменту на всіх ієрархічних рівнях підприємства; дієвий контроль і стимулювання високопродуктивної праці; гнучкі виробничі системи й оптимізація розмірів виробничо-збутової діяльності [5].

Резервами інвестиційної діяльності є: оптимізація інвестиційного портфеля і вихід із неефективних інвестиційних проектів; підвищення ефективності реалізації проектів реального та фінансового інвестування.

До резервів фінансової діяльності відносять: ефективне розміщення власного та іншого капіталу в рентабельні активи; залучення довгострокових позик і кредитів; ефективне реінвестування прибутку та раціональна дивідендна політика.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Отже, дослідження шляхів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства можна здійснювати за допомогою кластерного метода, який представляє усі перелічені напрямки підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, як тісно пов’язані між собою та спрямовані на підвищення стійкості підприємства.

Також для визначення напрямків покращення становища підприємства можна використовувати методи прогнозування економічних показників. Такий спосіб має ряд переваг, таких як: відсутність обмежень на характер вхідної інформації, здатність знаходити оптимальні параметри тих чи інших показників. Впровадження на підприємстві такого прогнозування призводить до збалансованого покращення його фінансово-економічного стану.

Пошук нових, невикористаних резервів є також суттєвим для формування шляхів підвищення фінансово – господарської діяльності підприємства. Проте одним з найважливіших чинників підвищення ефективності фінансово - господарської діяльності підприємства – є правильна, комплексна і раціональна організація фінансової політики підприємства.

Література:

1. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vdnuet/econ/2010_4/Bratus.pdf

2. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2009.../belyaeva.pdf

3. www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Tiru/2010_30_1/Sagalak.pdf

4. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Modre/2008_1/4.pdf

5. http://www.rusnauka.com/33_NIO_2009/Economics/56188.doc.htm -