Секція «Економічні науки»

Степаніченко О. О.,

магістрант Державного ВНЗ «НГУ»

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ

ЕФЕКТИВНОГО ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

Перехід економіки України до ринкових умов господарювання призвів до радикальних змін в плануванні, обліку та контролі виробничо-господарської діяльності, трансформації системи управління підприємствами та організаціями. Разом з цим суттєвих змін зазнали цілі підприємництва, засоби їх досягнення, економічна основа суспільства.

З огляду на дане твердження, найкращим інструментом оптимізації діяльності вітчизняних підприємств відповідно до вимог ринкового господарства виступає запровадження ефективної системи внутрішнього контролю. У зв’язку з цим існує об’єктивна необхідність у формуванні основних засад внутрішнього контролю, його складових елементів та частин задля забезпечення стабільності функціонування українського сектору підприємництва та національної економіки в цілому [5, с. 12-13] .

Система контролю має бути економічно вигідною, тобто затрати на її функціонування мають бути меншими за витрати підприємства через її відсутність. Якщо система внутрішньогосподарського контролю буде функціонувати ефективно, це дасть змогу скоротити витрати на проведення внутрішнього аудиту.

Система внутрішнього контролю вважається ефективною, якщо вона:

Ø ефективно попереджує про виникнення недостовірної інформації;

Ø ефективно виявляє недостовірність у межах обмеженого часу з моменту, коли така інформація виникла [1, с. 592].

Серед основних недоліків системи внутрішнього контролю найчастіше зустрічаються зловживання службовим становищем, невиконання або неякісне виконання службових обов’язків, неправильна оцінка операцій із заготівлі, виробництва чи реалізації з точки зору доцільності та економічності [4, с. 54-55].

Основною причиною виникнення даних проблем є те, що власники підприємств, не розуміючи сутності, мети і завдань внутрішнього контролю, не приділяють належної уваги побудові ефективної системи його здійснення.

З огляду на дані проблеми та недоліки, важливого значення набуває розробка конкретних пропозицій та дієвих заходів щодо покращення функціонування внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах.

Серед методів підвищення ефективності системи внутрішнього контролю на сучасних підприємствах найбільш доцільними та дієвими є методи розподілу повноважень і відповідальності між працівниками, ротація кадрів, здійснення контролю за окремими напрямами підприємницької діяльності, удосконалення контролю при плануванні продажу, формування справи-досьє на покупців і замовників, діагностика і прогнозування проблем.

Особливо важливим методом оптимізації контрольної системи підприємства є бюджетний контроль, який забезпечує своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від запланованих, їх причини та забезпечує відповідну реакцію на них. Результати здійснення такого контролю повинні відображатись у щоденних, тижневих, декадних, місячних і квартальних контрольних звітах [1, с. 89-90].

З метою формування конкретних економічних проблем, які виникають на підприємствах, і започаткування реформ внутрішнього контролю в Україні, особливе значення має розробка методики організації внутрішнього контролю для підвищення рівня ефективності системи управління, забезпечення її гнучкості; розробка оптимальної моделі внутрішнього контрольного процесу; формування управлінської моделі; розподіл функцій посадових осіб [5, с. 244].

Таким чином, застосування наведених методів в практичній діяльності безсумнівно забезпечить перетворення контролю із формальної констатації фактів і результатів діяльності підприємства в дієвий і ефективний засіб ефективного управління ним, тобто сприятиме якісному вирішенню практичних завдань щодо динамічного розвитку підприємств та його економічного зростання [2, с. 116-117].

Впровадження внутрішнього контролю на підприємствах, що відповідає сучасним вимогам облікової і контрольної науки, дозволить забезпечити ефективне функціонування, стійкість і розвиток підприємства в умовах конкуренції, зберегти і ефективно використати активи і потенціали, своєчасно виявити і зменшити фінансові, господарські ризики, організувати більш злагоджену роботу підрозділів [3, с. 86].

Формування нової стратегії внутрішнього контролю на вітчизняних підприємствах з урахуванням досвіду та вимог світового співтовариства стане запорукою їх ефективної діяльності та покращення стану усього сектору національної економіки України в цілому.

Література:

1. Бутинець Ф. Ф. Контроль і ревізія. Вид. 2-е, доп. і переробл. Підручник для студентів вузів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит». / Бутинець Ф. Ф., Бардаш С. В., Малюга Н. М., Петренко Н. І. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 521с.

2. Гончарук Я. А. Аудит: Вид. 2-е, перероб. та допов. / Гончарук Я. А., Рудницький В. С. – Львів: Орі-Нова, 2004. – 292 с.

3. Кулаковська Л. П. Основи аудиту: Навч. посіб. для студ. Вищ. закладів освіти. / Кулаковська Л. П., Піча Ю. В.– Львів: Новий світ, 2002. – 504 с.

4. Романенко Р. О. Фінанси: Підручник. / Р.О. Романенко. – К: Центр навчальної літератури, 2004. – 312 с.

5. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. / Б.Ф. Усач. – К.: Знання, 2007. – 263 с.

Відомості про автора

Степаніченко Ольга Олегівна, магістрант кафедри обліку і аудиту Державного ВНЗ «НГУ».

Домашня адреса: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 59, к. 607.

Моб. тел.: 050–884–11–07