Экономические науки/Региональная экономика

к. е. н. Карлова О. А.

магістр Сірик О. М.

Харківська національна академія міського господарства,Україна

Туризм як головна форма рекреаційної діяльності в економіці регіону

Туризм відіграє значну роль у житті багатьох людей, він є джерелом поновлення енергії, сил, бажання працювати. З розвитком суспільного виробництва, його інтенсифікацією зростає роль організації відпочинку для регенерації та розвитку життєвих сил людини, витрачених у процесі праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій Борущак М., Зоріна І.В., Квартальнова В.О., Карлової О.А., Гулич О.І., Гринів Л.С., Герасимчук Н.М., Мамутова В.К., Школи І.М. з питань теорії та практики туристичної діяльності показав низку питань, що потребують додаткового дослідження[1, 3, 4, 5, 7, 8]. Метою дослідження обрано визначення місця туризму як форми рекреаційної діяльності.

Ціллю розвитку туризму згідно Концепції державної регіональної політики в Україні є охорона історико-культурних рекреаційних комплексі і формування конкурентоспроможної інфраструктури туристичного бізнесу[6]. Реалізація даної цілі передбачає рішення таких задач, як створення туристсько-рекреаційного середовища, збереження і використання історичного, архітектурного, етнологічного, культурного і природного потенціалу регіонів, надання туристських послуг міжнародного рівня.

У наукових визначеннях російських та українських вчених авторів Борущак М., Зоріна І. В., Квартальнова В.О, Карлової О.А. знаходить місце соціокультурна функція туризму: туризм - це система та форма використання вільного часу і за допомогою сфери послуг у подорожах, що поєднує відпочинок зі зміцненням здоров'я людини, підвищенням її загальної культури і освіти і справляє на неї виховний вплив, ефективний засіб пізнання, підвищення культурного рівня особистості [1, 3, 4, 5]. Найбільш універсальне, уніфіковане визначення туризму використовується у його статистиці. Згідно цього визначення, туризмом вважається діяльність осіб, які подорожують і перебувають у місцях, що знаходяться за межами їхнього звичайного середовища протягом періоду, що не перевищує одного року підряд, з метою відпочинку, діловими та іншими цілями. Це визначення, прийняте Всесвітньою туристською організацією, використовується в усіх країнах-членах ВТО, в тому числі й в Україні. Відповідно до Закону України "Про туризм" визначена туристська діяльність, як діяльність з надання різноманітних туристських послуг [2]. В контексті господарських взаємовідносин туристську діяльність визначають як виробничо-обслуговуючу діяльність з організації подорожей з туристською метою. Це прояв соціальної політики держави, профспілок, підприємств з метою реалізації прав громадян на відпочинок, свободу пересування та інших.

Україна знаходиться у сприятливій природно-кліматичній зоні, має багато визначних пам’яток історії, архітектури, тому нагальним є відтворення та використання цього потенціалу соціально-економічного розвитку держави та регіонів [6, 7]. Розвиток туристської сфери в регіонах потребує державної підтримки, розробка регіональних інвестиційних програм актуальна в умовах соціально орієнтованої економіки. Перспективним напрямком розвитку туристських послуг в регіонах є зміни структури цих послуг, тобто переорієнтація з виїзного туризму на в’їзний і внутрішній. Адаптація до європейської стратегії розвитку туристичних регіонів шляхом комплексної інтеграції регіональної, туристичної й екологічної політики необхідна для збереження та посилення конкурентоспроможності українських туристичних регіонів і підприємств на європейському рівні [7, 8]. Саме туризм у сучасному світі сприймається як головна форма рекреаційної діяльності, перетворившись на потужну самостійну галузь нематеріального виробництва, яка задовольняє рекреаційні потреби.

Виникає логічне запитання про співвідношення семантичного навантаження наукових категорій «туризм» і «рекреація», оскільки дуже часто ці два поняття сприймаються і подаються в літературних джерелах як синоніми. Досить поширеною є думка, що «рекреація» - поняття значно ширше, оскільки включає практично всі види діяльності людини у її вільний від роботи час, який вона проводить поза своїм постійним помешканням, тоді як «туризм» - поняття вужче і глибше, оскільки цей процес супроводжується споживанням відповідних послуг, тобто купівлею певної продукції/товару чи послуг і використанням ресурсного потенціалу території.

У західному науковому світі дослідження рекреації тривалий час розвивалося незалежно від досліджень туризму. Традиційно туризм розглядався як комерційний економічний феномен, що базується на приватній основі. На противагу такому підходу рекреація і парки вивчалися як ресурс загальнодержавного використання і поширення. Тому дослідження рекреації фокусувалося на державному секторі. Вивчалися проблеми управління незайманою природою, неринкове оцінювання й аналіз рекреаційного досвіду. Вивчення туризму носило більш прикладний характер, який зосереджувався на традиційному приватному секторі (наприклад, туристська індустрія). Досліджувалися моделі подорожей, туристський попит, реклама і маркетинг. Такий поділ між цими видами діяльності зберігався до початку 1980-х років. Нині він значно знівелювався. І все ж, існують думки, що «туризм здійснюється в межах рекреаційної основи», а прихильники іншої точки зору намагаються довести, що «рекреація - компонент туризму».

За результатами проведеного дослідження робимо висновок, що вивчення туризму і рекреації за останні десятиріччя розширилося і переплелося в понятійному апараті й методичному інструментарії. Разом із соціально орієнтованою економікою держави і впливом суспільно-географічних чинників між рекреацією та туризмом виникла певна різниця в сутності. Очевидне розмежування понять туризму й рекреації у теорії та на практиці зумовлює необхідність подальшого дослідження в цьому напрямку.

Література:

1. Борущак М. Проблеми формування стратегії розвитку туристичних регіонів. Монографія. – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 288с.

2. Закон України «Про туризм»: Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua

3. Зорин И.В. Энциклопедия туризма: [справочник] / Зорин И.В., Квартальнов В.А. – М.: Финансы и статистика, 2003. – 368 с.: ил.

4. Карлова О.А., Проскуріна Т.В. Комплексне бачення перспектив туризму та рекреації Харківщини / «Індустрія гостинності у країнах Європи» // Матеріали 3-ї міжнародної науково-практичної конференції 4–6 грудня 2009 року. – Сімферополь: ВіТроПринт, 2009. – С.40–42.

5. Методика формування стратегій сталого соціально-економічного розвитку курортно-рекреаційних територій і туристичних центрів / Гулич О.І., Гринів Л.С., Герасимчук Н.М. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2007. – 52с.

6. Проект Концепції державної регіональної політики: [Електронний ресурс] // Законы Украины. Информационно-правовой портал. – Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/spart25/inx25194.htm

7. Регіональні проблеми розвитку туризму та рекреації: Зб.наук.пр. / НАН України. Ін-т економіко-правових досліджень; Ред.кол.: Мамутов В.К. та ін.. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, ЛТД», 2005. – 341с.

8. Розвиток туристичного бізнесу регіону: Навчальний посібник / За ред. Школи І.М. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2007. – 292с.