Назарова Л.В.

докторант науково-дослідного центру

індустріальних проблем розвитку НАН України

АДАПТАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ ДО УМОВ СВІТОВОГО РИНКУ

Активний рух України і її АПК у напрямі інтеграції з ринками країн-членів ЄС за прогнозними даними повинен забезпечити національним суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності вагомі досягнення, хоча на цьому шляху виникає немало прихованих митно-тарифних перешкод, які дестабілізують експортно-імпортні операції. Розробка методичних основ з приводу з’ясування змісту і характеру інтеграційних процесів в АПК не завжди адекватно відповідає сучасним реаліям світової економіки, що утрудняє розвиток процесів адаптації

Комплексне вирішення проблем адаптації зовнішньоекономічної діяльності АПК до умов світового ринку актуалізується також у зв’язку з необхідністю досконалішого узгодження інтересів сільського господарства і харчової промисловості з вимогами світового ринку. Проте, в силу ряду причин в останній період в Україні відбуваються величезні зміни від традиційного експорту значної кількості відповідної продукції до необхідності імпорту її.

Проблеми удосконалення методологічних засад адаптації зовнішньоекономічної діяльності до умов світового ринку розглядаються в наукових працях багатьох вітчизняних учених-економістів, зокрема: В.Андрійчука, І.Бураковського, В.Галушка, Й.Завадського, С. Кваші, А.Кредісова, І.Лукінова, Г.Лук’яненка, О.Онищенка, Б.Пасхавера, П.Саблука, В.Трегобчука, О.Шпичака, В.Юрчишина, А.Юзефовича та інших. Однак вивчення наявних з досліджуваної проблеми вітчизняних публікацій свідчить про те, що ще далеко не всі питання з огляду приєднання України і її АПК до ГАТТ/СОТ та інтеграції їх з ринками країн-членів ЄС мають належний рівень наукового та методичного забезпечення і практичного вирішення. Потребує теоретичного переосмислення ряд базових методологічних положень і практичних аспектів цієї проблеми у світлі динаміки новітніх процесів розвитку світового ринку та їх можливої перспективи.

В останні декілька років можна виділити декілька негативних фактів у розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК. Першою помилкою, на наш погляд, слід вважати втрату державою основних важелів регулювання імпорту. Це призвело до зростання вартості продовольчої продукції, що імпортується в Україну. Статистичні дані вказують на тенденцію зростання вартісних показників імпорту продовольства в порівнянні з фізичними обсягами. Тільки за січень-лютий 2008 р. імпорт продукції тваринництва виріс на 28,6 % у порівнянні з відповідним періодом 2007 р., в тому числі молочної продукції на 62,8 %. Імпорт продукції рослинного походження виріс на 52,7 %, жирів – в 2,5 рази, готової харчової продукції – на 37,3 % .

Другий негативний факт, а саме лібералізація експорту, призвів до вимивання із внутрішнього ринку продовольчої продукції національного виробництва. За січень-лютий 2008 р. експорт рослинництва виріс в 2,2 рази, жирів – у два рази, готової харчової продукції – на 52 %. Третя негативна тенденція – це цінові диспропорції між цінами на внутрішньому ринку України та цінами світового ринку. Практично нерегульована цінова політика держави та вказані вище диспропорції призвели до того, що в першому кварталі 2008 р. стрімко зросли ціни на продовольство, передусім на фрукти (32,6 %), овочі (32,5 %), олію (26,7 %). Таким чином, мала місце непідготовлена лібералізація зовнішньоекономічної діяльності, внаслідок чого внутрішні ціни в Україні почали стрімко рости до рівня світових.

Дослідження показують, що для України функціонування торговельних відносин на зовнішніх ринках є доволі складним і суттєво відрізняється від обґрунтованих науковцями моделей щодо їх побудови. Практика останніх років показала, що торгові партнери України у сфері реалізації сільськогосподарської і продовольчої продукції не поспішають відкривати свої ринки для українських товарів у відповідь на створення сприятливих умов для імпорту товарів АПК з боку України. Це пов’язано з тим, що в світовій торгівлі властивою є боротьба двох суперечливих тенденцій в їх розвитку – лібералізації та протекціонізму. Якщо якась з них посилюється чи послаблюється, то і набуває домінуючого або ж підпорядкованого значення [1].

Лiбералізація і протекцiонізм не лише персонiфікують об’єктивні і суб’єктивні протиріччя, що постійно виникають на світовому ринку, але й мають забезпечити їх подолання, шляхом запровадження відповідних дієвих економічних механізмів. За змістом механізм лібералізації і протекціонізму, являє собою динамічну систему міжнародних відносин, що пов’язані з цілеспрямованим рухом капіталу між країнами світу та відповідною регулюючою функцією державних органів управління, спрямованою на захист національних інтересів [2].

Отже, головними складовими світового агропродовольчого ринку є експорт та імпорт сільськогосподарської продукції, для якого характерними є низькі темпи зростання товарообігу, суттєве коливання обсягів та структури експорту й імпорту, нестійка кон’юнктура цін, тривалі періоди застою та різкі переходи від піднесення до кризи.

Література.

1. Кваша С.М. Конкурентоспроможність вітчизняної сільськогосподарської продукції на світовому аграрному ринку / С.М. Кваша, Н.Є. Голомша // Економіка АПК. – 2006. – № 5. – С. 99-104.

2. Мазур Н.А. Конкурентоспроможність виробництва сільськогосподарської продукції та основні напрями її підвищення / Н.А. Мазур, М.В. Місюк // Економіка АПК. – 2007. – № 2. – С. 123-127.