Павлова А. С.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
Імені Михайла Туган-Барановського
ПРОБЛЕМА БЕЗРОБІТТЯ В
УКРАЇНІ
Насьогодні
найбільш гострою серед соціально-економічних проблем в Україні є проблема
безробіття. Безробіття у нашій країні набуло масового характеру і складає
реальну загрозу для державного та суспільного благополуччя. Зважаючи на
фінансово-економічну кризу та низькі показники економічного зростання, проблема
безробіття не має реальних передумов для швидкого вирішення.
Розробкою
шляхів вирішення проблеми безробіття та забезпечення зайнятості в Україні у
різний час займалися такі відомі науковці як А. Бабаскін, Я. Безугла, П.
Василенко, В. Венедиктов, С. Дріжчана, В. Жернаков, С. Іванов,
Г. Кондратьєв, О. Магницька. На основі вивчення їх досягнень та власних міркувань,
нами було вирішено здійснити спробу власного осмислення проблеми.
З
огляду на значне погіршення соціально-економічних показників, особливої
актуальності в Україні набуває розробка нової концепції вирішення проблеми
зайнятості та безробіття. Насьогодні найбільш гострою у цій сфері проблемою є
формування цивілізованого ринку праці, заснованого на плюралізмі форм
власності, свободі підприємницької діяльності, трудової активності й свободі
праці. [3]
Створення
в Україні цивілізованого ринку праці, який би дозволяв громадянину оперативно
знайти необхідну роботу з умовами праці, що відповідають вимогам безпеки й
гігієни, з гідною заробітною платою, а роботодавцю - працівників необхідної
кваліфікації, можливе тільки за наявності ефективної системи працевлаштування.
Створення такої системи має базуватись, перш за все, на науковому осмисленні
правових відносин, що виникають у цій сфері, правового статусу суб'єктів, їхніх
прав та обов'язків.
Аналіз
новітніх статистичних показників дозволяє проаналізувати динаміку безробіття у
2011 р. В останні місяці на ринку праці в Україні спостерігалася відсутність
тенденції до скорочення зайнятості. Більше того, у січні та на початку лютого
по Україні втрачено менше робочих вакансій, ніж наприкінці 2010 р. Коментуючи
ситуацію, експерти не виключають, що це лише "затишшя перед
буревієм": вже навесні число безробітних зросте втричі.[5]
По
регіонах найбільш невтішну динаміку ілюструє ринок праці в одному з
найпотужніших промислових регіонів України - на Донеччині. В умовах кризи
кількість офіційно зареєстрованих безробітних тут невпинно зростає. Фахівці
центрів зайнятості щодня реєструють до півтисячі людей, які втратили роботу.
Офіційно справжню причину звільнення (скорочення штату чи тимчасове зупинення
підприємств) колишні роботодавці вказують одиницям, в основному людей
звільняють «за згодою сторін» та «за власним бажанням». Як наслідок, на
допомогу у зв'язку зі втратою роботи вони можуть розраховувати не раніше, ніж
через 3 місяці після реєстрації у ДЦЗ України.
Насьогодні
практично половина з тих, хто звертається до служби зайнятості, - молоді
люди віком до 35 років, третина з них мають повну та базову вищу освіту,
досвід роботи та достатні амбіції. А втім, вакансій для них обмаль: на Донеччині
на одне робоче місце наразі претендує 6 осіб (місяць назад - 5). Говорити про
те, що на Донеччині немає роботи, не можна, однак у 14% вакансій роботодавці
пропонують потенційним працівникам заробітну плату, яка є меншою за прожитковий
мінімум. На даний момент, як свідчать матеріали, на ринку праці регіону попитом
користуються медсестри, охоронці, підсобні робітники, вантажники,
прибиральники, двірники, а знайти відповідну роботу висококваліфікованим
працівникам - шансів практично немає. Між тим, фахівці прогнозують, що з
приходом весни, ситуація на ринку праці покращиться.[5]
З
огляду на новітні наукові розробки та світову практику формування ефективної
політики регулювання зайнятості і безробіття в Україні, запорукою вирішення
проблеми є розробка і реалізація широкого комплексу відповідних заходів,
насамперед, у соціально-трудовій сфері. На нашу думку, слід посилити увагу щодо
оновлення та підвищення технічного рівня робочих місць, зокрема, для того, щоб
кожне з них забезпечувало зайнятому прожитковий мінімум і подальше зростання
заробітної плати (з урахуванням інфляції). Це дозволить привести заробітну
плату у відповідність з продуктивністю праці, ліквідувати фіктивні робочі
місця, зменшити приховане безробіття.[3]
Основні
напрями вирішення проблем безробіття мають включати цілу низку заходів,
зокрема: приведення законодавства України у відповідність до міжнародних норм і
принципів, запровадження механізмів захисту внутрішнього ринку праці,
реалізацію Державної та регіональних програм зайнятості, сприяння стабільній
діяльності стратегічно важливих підприємств, забезпечення збереження ефективно
функціонуючих робочих місць та створення нових, створення сприятливих умов для
розвитку малого бізнесу та підприємницької діяльності безробітних, легалізацію
тіньової зайнятості тощо.[4]
Таким
чином, насьогодні одним із напрямків відновлення економічної динаміки в Україні
визначається боротьба з безробіттям. Досвід свідчить, що ринок спроможний
забезпечити зростання економічної ефективності, проте не здатний вирішити
соціальні проблеми. Проблема безробіття є однією із ключових у ринковій
економіці.
Література:
1.
Закон України „Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р. №803-XII //
В редакції Закону №662-IV від 03.04.2008 р.
2.
Купець О.В. Безробіття в умовах реформування економіки // Наукові записки
НаУКМА. Серія: Економічні науки. - 2009. - Т. 18. - С. 31-37.
3.
Новікова О. Забезпечення соціального захисту населення // Економіка України. -
2009. - № 2. - С.