Економічні науки / 15. Державне регулювання економіки

Ст. Бронюк О.В., Мироненко А. І.

Науковий керівник: Бондалетова Т. О.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

Податкова система України є однією з найгірших у світі - непрозора, з дуже неефективним адмініструванням та великою частиною корупційних схем. По суті, вона сьогодні блокує ефективний конкурентоспроможний розвиток нашої держави. Як підтверджують міжнародні експерти, серед 183 держав, які були досліджені по таким показникам, податкова система України має антирейтинг за номером 181. За нашими даними, середньостастичне українське підприємство сплачує за рік біля 147 різноманітних зборів, податків, внесків. В тому числі мінімум 43% комерційного прибутку підприємств спрямовуються на оподаткування фонду оплати праці, що є одним з найвищих показників в Європі.

Виходячи з цього, був прийнятий сучасний збалансований Податковий кодекс – документ, в якому оптимально поєднали функції фіскальні, від яких залежить життєдіяльність держави, і стимулюючі, включаючи зниження тіньової економіки, рівня безпрецедентного масштабу корупції в десятки мільярдів гривен за межами державного бюджету, які не приймають участі у розвитку життєдіяльності держави і суспільства. [1].

Прийняття Податкового кодексу покликано вирішити нагальні  питання, врегулювати відносини, що виникають у процесі встановлення та зміни податків та зборів в Україні, запровадити однакові «правила гри» для платників податків, і, таким чином, добитися підвищення рівня добровільної сплати податків  та збільшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Президент України відзначив, що ухвалення Податкового кодексу буде мати суттєвий позитивний вплив на національну економіку і бізнес. «Кодекс всіх ставить у рамки, тому я виступав за те, щоб він був підготовлений якомога швидше», — підкреслив президент. Документом визначаються основні державні та місцеві податки і збори, а також принципи їх адміністрування. В кодексі передбачено розширення кола суб’єктів  малого підприємництва – юридичних осіб, які можуть застосовувати спрощену систему оподаткування [2].

Дискусійними питаннями залишаються наступні [3]:

1. Питання права тлумачити податкове законодавство. Якщо за податковою консультацією збережено статус індивідуальних рекомендацій, то податкові роз'яснення стають своєрідними нормативними документами. Податкове роз'яснення має бути затверджене наказом Мінфіну та зареєстроване Мінюстом. За таких обставин податкова легітимно може нівелювати дію презумпції правомірності рішень платника, видавши власне тлумачення спірного положення, яке, як видається, навряд чи буде на користь платників податків.

2. Запровадження нового виду перевірок - фактичних. З самого початку податкова просувала ідею запровадження контрольних перевірок розрахункових операцій. Цей вид перевірок - єдино можливий інструмент контролю за повнотою відображення руху готівкових коштів. Проте ідея розширення видів перевірок не знайшла підтримки серед багатьох впливових персон уряду, особливо тих, які є вихідцями з бізнесу.

Податковий кодекс прийнято. І сьогодні питання вже не в тому, який кодекс потрібен країні, а в тому, чи є ухвалений парламентом документ більш прогресивним для економіки, аніж діюче податкове законодавство. Очевидно, що це питання є надскладним і потребує аналізу втрат і вигод усіх сторін, інтереси яких зачіпає Податковий кодекс.

Сьогодні з приводу доцільності введення в дію Податкового кодексу точиться гіперактивна полеміка, яка інколи навіть переходить у більш радикальні форми діалогу. Позиція уряду — проект кодексу є гарним документом, позиція платників податків — поганим. У цій ситуації досить складно визначити, хто з них ближчий до істини, оскільки неможливо зрозуміти, що таке «гарний» і що таке «поганий» варіанти Податкового кодексу. Кожна зі сторін ототожнює свої інтереси з національними і, відповідно, дає власну оцінку документа.

Такі відгуки не можна вважати об’єктивними. Економічний зміст податкової системи полягає в тому, що вона перерозподіляє національний дохід, тому якщо хтось отримає більше коштів, то обов’язково будуть і ті, хто їх втрачає, відповідно, ситуація, за якої всі залишаться задоволеними, апріорі неможлива. Проте завдання податкової реформи саме в тому і полягає, щоб знайти оптимальний баланс інтересів, за якого кожна із сторін, жертвуючи частиною власних економічних вигод, отримувала б нові можливості, реалізація яких принесе їй ще більшу вигоду.

З державної точки зору, «гарний» Податковий кодекс — це такий кодекс, який, попри утиск інтересів окремих груп, здійснить загальний позитивний ефект для соціально-економічного розвитку країни. Оцінюючи прогресивність документа під таким кутом зору, треба виходити з того, чи дає він змогу вирішити ключові завдання, які стоять перед нашою державою. Наразі їх два:

— наповнення бюджету;

— стимулювання економічної активності.

Власне, це ті ключові завдання, які неможливо було вирішити в рамках діючого податкового законодавства і на виконання яких була спрямована ініційована урядом податкова реформа.

Даючи характеристику прогресивності Податкового кодексу для України загалом, а не для уряду чи окремих зацікавлених груп, необхідно чітко з’ясувати, чи допомагає він вирішити ці завдання в найбільш ефективний спосіб і чи не поглиблює поточних проблем.

У межах боротьби з мінімізацією оподаткування та ухилянням від сплати податків розробники кодексу намагалися:

а) законодавчо обмежити можливість застосування даних схем (як, наприклад, обмеження терміну подачі ПДВ-накладних, заборона віднесення роялті до складу витрат, реформування оподаткування страхової діяльності тощо);

б) розширити повноваження контролюючих органів, які дозволяють «вручну» боротися з цими явищами.

Одним із найбільш позитивних рішень ПК є формування єдиного фіскального простору, який дає всім учасникам ринку рівні можливості та усуває податкову дискримінацію окремих суб’єктів залежно від лояльності до влади чи географічного місця розташування. Наявність численних пільг і преференцій порушує принцип нейтральності податків, знижує рівень конкуренції, оскільки ставить різні компанії в нерівні умови. В такій ситуації підприємства роблять ставку не на покращення якості та зниження ціни продукції, а на те, щоб здобути максимально можливу кількість пільг, збільшивши таким чином ціновий ресурс конкурентоспроможності своєї продукції. І замість того, щоб формувати та реалізовувати сталу стратегію розвитку, інвестори значну увагу приділяють стратегії оптимізації оподаткування.

До позитивів ПК можна віднести значну кількість локальних нововведень, які залишилися поза увагою. Передусім це зближення бухгалтерської та податкової звітності (особливо в питанні нарахування податку на прибуток), запровадження методів прискореної амортизації, запровадження більш простого механізму адміністративного оскарження рішень податкової служби, заборона на вилучення контролюючими органами оригіналів первинних документів, запровадження механізму автоматичного відшкодування ПДВ. Загалом, попри те, що Податковий кодекс далеко не ідеальний, він видається більш прогресивним порівняно з діючим податковим законодавством. Відчутно негативний внесок щодо його оцінки зробило не зовсім обгрунтована фактична ліквідація ним спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності [4].

Необхідно розуміти, що уряд має досить вагомі аргументи щодо доцільності такого рішення. Частина платників єдиного податку справді займається мінімізацією оподаткування.

Необхідно також врахувати, що скасування спрощеної системи не означатиме автоматичного переходу відповідної кількості суб’єктів підприємницької діяльності на загальну систему оподаткування. Навпаки, наслідком такого рішення стане перехід у тінь значної частини малого бізнесу, що зменшить навіть наявні надходження до бюджету. За такої кількості обмежень використовувати спрощену систему оподаткування зможуть лише ті підприємці, які реально займаються бізнесом.

Таким чином, загалом відображений у фінансово-економічному обґрунтуванні Податковий кодекс має позитивний характер значного збільшення податкових надходжень скоріше завдячує збільшенню «білої» частини економіки і значному скороченню тіньової її частини, ніж здоровому динамізму реальних економічних показників виробництва, тобто реальному економічному зростанню. Підсумовуючи викладене, можна підкреслити той неспростовний факт, що Податковий кодекс повинен не тільки погодити базові принципи податкової та бюджетної політики держави, але, найголовніше, він зобов'язаний забезпечити баланс інтересів різних груп населення, стимулювати виробників товарів і послуг, і, що не менш важливо, він має створювати передумови для реформування всієї податкової системи країни для підвищення ефективності її функціонування й максимально можливого наповнення дохідної частини державного бюджету й бюджетів регіонів.

Література:

1. http://glavcom.ua/articles/1787.html

2. http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/category /main?cat_id=71375

3. http://www.chp.com.ua/

4. http://www.dt.ua/newspaper/articles/61549#article